Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1594/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місто Київ,
до фізичної особи ОСОБА_1 , Харківська область, місто Куп'янськ,
простягнення коштів, -
Позивач, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення коштів у розмірі 43 740,21 грн., з яких: 37 140,21 грн. - заборгованість за кредитом, 6 600,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
11 травня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1594/23. Розгляд справи № 922/1594/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з довідки поштової установи про причини повернення листа, ухвала суду від 11 травня 2023 року є повернутою за датою 02 червня 2023 року з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.
При цьому, судом враховано, що місцезнаходженням відповідача є м. Куп'янськ, яке значний час перебувало в окупації військ рф. У зв'язку із цим, на офіційному сайті Господарського суду Харківської області 22 червня 2023 року було розміщено повідомлення для відповідача, ОСОБА_1 , про відкриття провадження у справі. Окрім іншого, за змістом цього повідомлення вказано, що суд повідомляє відповідача, ОСОБА_1 , про можливість ознайомлення із ухвалою господарського суду Харківської області від 11 травня 2023 року про відкриття провадження у справі № 922/1594/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням:://reyestr.court.gov.ua/Review/110789174 або шляхом пошуку за номером справи 922/1594/23.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ.
02 листопада 2021 року відповідачем через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ». Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 1.1. Загальні положення та підрозділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг (далі - «Умови»), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Отже, 02 листопада 2021 року між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір № Б/Н (надалі - «Договір»), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних документів - Анкети-заяви та Умов. Як вказує позивач, 02 листопада 2021 року, на підставі укладеного Договору, було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як вказано у позові, в порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства, відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії. У зв'язку з цим, позивач прохає про стягнення 37 140,21 грн. - заборгованість за кредитом, 6 600,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 02 листопада 2021 року фізичною особо-підприємцем Канівцовою Оксаною Олександрівною (клієнт за Договором) підписано за допомогою електронного підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» де вказано, що ця Заява та Умови разом складають кредитний Договір між банком (позивачем) та клієнтом. Відповідно до п. 1.1. цієї Заяви (Договору) банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Відповідно до п. 1.2. цієї Заяви (Договору) розмір кредиту: 50 000,00 грн. Відповідно до п. 1.3. Заяви (Договору) строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. Відповідно до п. 1.6. Заяви (Договору) порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Відповідно до п. 3.2.2.5.3. Заяви (Договору) клієнт зобов'язується повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.2.3.1., 3.2.2.3.2., 3.2.2.5.14., 3.2.2.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку. Додатком № 1 до Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» № б/н від 02 листопада 2021 року є Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом. Як вбачається з виписки з 02 листопада по 04 квітня 2023 року, позивачем було надано фізичній особ-підприємцю Канівцовій Оксані Олександрівні 50 000,00 грн. в якості кредитних коштів.
Як вбачається з представленого позивачем розрахунку боргу, фізична особа-підприємець Канівцова Оксана Олександрівна мала обов'язок перед позивачем по сплаті тіла кредиту у розмірі 37 140,21 грн. Контррозрахунку відповідачем не було представлено до суду.
При цьому, судом враховується, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Канівцова Оксана Олександрівна припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець 19.01.2023 року. Водночас, відповідно до ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (внесення запису про припинення діяльності ФОП) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі № 910/8729/18.
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 37 140,21 грн.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ КОМІСІЇ.
Відповідно до п. 3.2.2.3.2. Заяви (Договору) за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. Відповідно до п. 3.2.2.9.1. Заяви (Договору) за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно із пп. 3.2.2.1., 3.2.2.3. цього Договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.3.2.
Позивачем заявлено до стягнення 6 600,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Перевіривши суму нарахованих відсотків у вигляді щомісячної комісії, суд прийшов до висновку про правильність їх нарахування, а отже наявні підстави для задоволення відповідної вимоги. Окремо суд зазначає, що відповідачем не було представлено іншого розрахунку заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за договором № б/н від 02 листопада 2021 року в розмірі 37 140,21 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 6 600,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "10" липня 2023 р.
Суддя Н.В. Калініченко