"21" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2590/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» (65012, м. Одеса, вул. Морська, буд. 8А, код ЄДРПОУ 43708503) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 5, офіс № 1, код ЄДРПОУ 33311711), Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни ( АДРЕСА_1 )
про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень
Представники:
Від позивача - Заяць К.В. (ордер від 03.10.2022 серія ВН № 1167427);
Від ТОВ «ХАНБЕР» - Дудкевич В.В. (ордер від 24.05.2023 серія ВН № 1244013);
Від Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. - не з'явився.
Суть спору:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» (далі - Позивач, ОСББ «Граф» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (далі - Відповідач1, ТОВ «ХАНБЕР») та Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни (далі - Відповідач2 приватний нотаріус Косюк О.П.) з вимогою про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на нежитлове приміщення № А7 у будинку № 8-А по вул. Морській у місті Одесі , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни.
Ухвалою суду від 10.10.2022 позовну заяву ОСББ «Граф» залишено без руху, постановлено усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме надати документи, які підтверджують відправлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів, з урахуванням вимог частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснено ОСББ «Граф», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
17.10.2022 на адресу суду надійшла заява ОСББ «Граф» (вх. № 22899/22) із доказами направлення відповідачам позовної заяви разом із додатками до неї.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 прийнято позовну заву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.11.2022.
Підготовче засіданні відкладалось протокольними ухвалами від 14.11.2022 на 30.11.2022, від 30.11.2022 на 16.12.2022.
01.12.2022 на адресу суду надійшла Відповідь на відзив від 28.11.2022 (вх. № 27220/22) в якій Позивач просив суд:
1) залучити до справи № 916/2590/22 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер» та Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни про припинення права власності, - у якості співвідповідачів: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Медведенко Галину Валеріївну, адреса: АДРЕСА_4 , e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1
2) подальший розгляд справи здійснювати в межах наступних позовних вимог:
- скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень за ТОВ «ХАНБЕР», на нежитлове приміщення № А7 у будинку АДРЕСА_2 , а саме рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни, № 50457643 від 24.12.2019;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), до володіння Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» (код в ЄДРПОУ 43708503, місцезнаходження: 65012, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Морська, будинок 8А) нежитлове приміщення № А7 у будинку АДРЕСА_2 , шляхом припинення (скасування) державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), запис про право власності № 48327238, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1998273351101.
Підготовче засідання призначене на 16.12.2022 не відбулося у зв'язку із відсутністю електропостачання в суді.
Ухвалою суду від 26.12.2022 призначено підготовче засідання на 20.01.2023.
Ухвалою суду від 20.01.2023 відмовлено в задоволенні заяви про зміну предмету та підстав позову, викладеній у Відповіді на відзив від 28.11.2022 (вх. № 272201/22 від 01.12.2023) щодо витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , заявленої з підстав відчуження ТОВ «Ханбер» спірного об'єкту нерухомості за Договором купівлі-продажу, посвідченого 03.11.2022 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1378.
Також, відмовлено у задоволенні викладеного у Відповіді на відзив від 28.11.2022 (вх. № 272201/22 від 01.12.2023) клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В.
Задоволено заяву про зміну предмету позову, викладену у Відповіді на відзив від 28.11.2022 (вх. № 272201/22 від 01.12.2023), в частині викладення позовної вимоги в наступній редакції: скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень ТОВ «Ханбер», на нежитлове приміщення № А7 у будинку АДРЕСА_2 , а саме рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни, № 50457643 від 24.12.2019.
Протокольною ухвалою від 20.01.2023 відкладено підготовче засідання на 20.02.2023.
Підготовче засідання призначене на 20.02.2023 не відбулось у зв'язку із повітряною тривогою, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 22.02.2023 призначено підготовче засідання на 15.03.2023.
Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 15.03.2023 на 07.04.2023, від 07.04.2023 на 24.04.2023.
Протокольною ухвалою від 24.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2023.
У судовому засіданні 24.05.2023 у зв'язку із відсутністю стабільного підключення Інтернету та неможливістю підключитись до системи відеоконференцзв'язку Easycon протокольною ухвалою відкладено засідання суду на 21.06.2023.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 316, 319, 322, частини першу, другу статті 368, частину другу статті 382, статтю 385 Цивільного кодексу України, статті 1, 4, 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III, обґрунтовані порушенням права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що на підставі довідки від 11.12.2019, виданої ТОВ «ХАНБЕР», та Технічного паспорту від 11.12.2019, державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк Оленою Петрівною було прийнято рішення № 50457643 від 24.12.2019 та зареєстровано за ТОВ «ХАНБЕР» право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 .
Однак, за твердженням Позивача, вказане приміщення є допоміжним, оскільки є котельнею, призначенням якого є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням.
При цьому, ОСББ «Граф» зазначає, що відповідно до Сертифікату про відповідність закінченого будівництвом об'єкта серії ОД № 162183622574 від 28.12.2018 до експлуатації введено багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями, загальною площею 16 668,20 кв.м. з яких площа квартир 9 972,3 кв.м., паркінг 2 995,9 кв.м. Тобто, інших приміщень (офісів, нежитлових приміщень тощо) при введенні в експлуатацію вказаного будинку не було. Замовником будівництва є ТОВ «Ханбер».
Окрім того, Позивач наголошує, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.
А відтак, на думку Позивача, з огляду на норми пункту 1 частини першої статті 2, пункти 1, 2 частини першої статті 10, пункти 1, 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, державний реєстратор - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Косюк Олена Петрівна, при розгляді поданих ТОВ «ХАНБЕР» документів щодо державної реєстрації прав на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , повинна була прийняти рішення про відмову у державній реєстрації, оскільки, по-перше, заявлене речове право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону, а, по-друге, надані документи не дають змоги встановити набуття Відповідачем1 речових прав на нерухоме майно.
Представник відповідача - ТОВ «ХАНБЕР» у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
У Відзиві від 10.11.2022 (вхід. від 11.11.2022 № 25792/20/22) повідомив, що спірний об'єкт нерухомого майна належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.11.2022 № 314145474. А тому, ТОВ «ХАНБЕР» вважає, що воно не може бути відповідачем за заявленим позовом.
У письмових поясненнях (вхід. від 21.06.2023 № 20410/23) ТОВ «ХАНБЕР», із посиланням на усталену практику Верховного Суду, зазначає про обрання Позивачем неналежного та неефективного способу захисту свого права. Зокрема, Відповідач1 посилається на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, згідно із якими, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс 18).
Відповідач - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. явку свого повноваженого представника до судового засідання не забезпечила. Надала клопотання від 07.04.2023 (вхід. від 25.04.2023 № 13503/23), в якому просила розглядати справу № 916/2590/22 за її відсутності та прийняти рішення на розсуд суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача1, суд
28.12.2018 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано Сертифікат серія ОД № 162183622574. Цим сертифікатом засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями (корегування)», за адресою: АДРЕСА_6 . Нове будівництво. Загальна площа - 16 668,20 кв.м., площа квартир - 9 972,3 кв.м., паркінг - 2 995,9 кв.м., будівельний об'єм - 71 834,0 куб.м., поверховість - 13 поверхів. Замовник об'єкта: ТОВ «ХАНБЕР» (ЄДРПОУ 33311711). /а.с. 11/.
11.12.2019 ТОВ «ХАНБЕР» складено довідку, в якій повідомлено, що цим товариством було збудовано та введено в експлуатацію в порядку встановленому чинним законодавством багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Під час будівництва вказаного житлового будинку ТОВ «ХАНБЕР» було збудовано за власний рахунок без залучення коштів інвесторів - юридичних або фізичних осіб, котельня під номером А7 загальною площею 25,7 кв.м. /а.с. 6 на звороті/.
11.12.2019 ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД» на замовлення Відповідача1 виготовлено Технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № А7, за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до Характеристики групи нежитлових приміщені і Експлікації, що містяться у цьому Технічному паспорті, нежитлове приміщення А7, споруджене у 2018 році, знаходиться на першому поверсі, має призначення - котельня, загальною площею 25,7 кв.м. /а.с. 7-8/.
20.12.2019 державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 34860197 про право приватної власності ТОВ «ХАНБЕР» на частку у розмірі 1/1 на нежитловий об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1998273351101) нежитлове приміщення загальною площею 25,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Ця обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2019 № 194812234.
Підставою для державної реєстрації зазначено: Технічний паспорт б/н від 11.12.2019, видавник - ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД», довідка ТОВ «ХАНБЕР» від 11.12.2019
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50457643 від 24.12.2019 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. /а.с. 8 на звороті/.
14.07.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ», номер запису: 15561020000074668. /а.с. 102-107/.
03.11.2022 державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Галиною Валеріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 48327238 про право приватної власності ОСОБА_1 на частку у розмірі 1/1 на нежитловий об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1998273351101) нежитлове приміщення загальною площею 25,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Ця обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.11.2022 № 314145474.
Підставою для державної реєстрації зазначено: Договір купівлі-продажу від 03.11.2022 № 1378.
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65347963 від 03.11.2022 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. /а.с. 39 на звороті/.
Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої, пунктів 4, 7, 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (частина перша статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III).
Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (частина перша статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III).
Згідно із частинами другою, четвертою, шостою, сьомою статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ, об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III, об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII).
Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Суд також враховує правову позицію викладену в підпункті 1.1 пункту 1.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004, згідно із якою, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в пункті 20 постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21, згідно із якими, допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17).
Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Цілком очевидно, що виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об'єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц).
При розгляді цієї справи, № 916/2590/22, Відповідачем1 не спростовано презумпцію наявності у спірного нежитлового приміщення, яке відповідно до Технічного паспорту від 11.12.2019 і Довідки ТОВ «ХАНБЕР» від 11.12.2019 за цільовим призначенням є котельною, статусу допоміжного приміщення у багатоквартирному житловому будинку, тобто не доведено його винятковий статус як ізольованого приміщення.
Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в пункті 6.2 постанови Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, згідно із якими, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Суд також враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, згідно із якими, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Також суд враховує висновки Верховного Суду викладені у пунктах 5.14, 5.15, 5.16, 5.17 постанови від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16, згідно із якими, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Як вже зазначалось, право власності на спірне приміщення перейшло від ТОВ «ХАНБЕР» до фізичної особи ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 03.11.2022 № 1378. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 03.11.2022 № 48327238 про право приватної власності ОСОБА_1 .
Отже, у даному випадку скасування рішення від 24.12.2019 № 50457643 про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право приватної власності ТОВ «ХАНБЕР» на спірне майно, не зможе забезпечити поновлення порушених прав Позивача на відповідне нерухоме майно.
Більше того, за наявних обставин, задоволення такого позову може призвести до порушення прав іншої особи - набувача майна, на що, зокрема, вказує практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до рішення у справі «Атіма Лімітед» проти України» (заява № 56714/11) заявник (другий покупець) купив акції у іншої юридичної особи (першого покупця), яка, своєю чергою, купила акції на аукціоні в межах програми приватизації. Прокурор в інтересах Київської міської ради звернувся з позовом до першого покупця з вимогою про визнання договору купівлі-продажу недійсним і повернення акцій територіальній громаді. Позов був задоволений, а акції зареєстровані за територіальною громадою. У рішенні ЄСПЛ наголошено, що судові рішення de facto призводять до втручання в майно заявника, і що витребування акцій від заявника могло бути можливим лише шляхом подання проти нього віндикаційного позову. ЄСПЛ, зокрема, постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 24.12.2019 № 50457643 не є ефективним способом захисту порушених прав Позивача. Отже, у позові слід відмовити.
Аналогічні висновки викладено у пунктах 139, 140, 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20).
Також, суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 57, 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, згідно із якими, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Отже, державний реєстратор приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. не є належним відповідачем за позовною вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 24.12.2019 № 50457643. А відтак, з цих підстав слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги до нього.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, сума судового збору покладається на Позивача.
Керуючись, статтею 15, частиною першою, пунктами 4, 7, 10 частини другої статті 16, частиною першою статті 316, частиною першою статті 321, статтею 328, частинами першою, другою статті 368, частиною другою статті 382, статтями 385, 387, 388 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 1, частинами другою, четвертою, шостою, сьомою статті 4, частиною першою статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III, частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, статтями 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 11 липня 2023 р.
Суддя Ю.А. Шаратов