65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1749/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В. розглянувши матеріали справи № 916/1749/22:
за позовом Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33; код - 04851120; для листування: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11), в інтересах держави,
в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонська обласна державна адміністрація) (73003, м. Херсон, площа Свободи, 1; код - 00022645)
до
відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3; код - 39766281)
відповідача 2: Іноземного підприємства "ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ" (41100, Сумська обл., Шосткинський р-н, м.Шостка, вул. Свободи, буд.19; код - 35039089)
відповідача 3: Нововоронцовської селищної ради (74200, смт. Нововоронцовка, вул. Воронцова, 10, Бериславський район, Херсонська обл.; код - 26283366)
третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Великокопанівське лісомисливське господарство" (75121 Херсонська обл., Херсонський р-н, село Великі Копані, код - 00993277)
про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державного реєстратора та припинення прав на майно, повернення земельної ділянки
з підстав порушення інтересів держави
Представники:
від прокуратури: Волкова Н.М.;
від відповідача 1:Новіков М.М..;
Інші учасники справи: не з'явились
СУТЬ СПОРУ: 27.07.2022 року Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави, в особі Херсонської обласної військової адміністрації (далі - Позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - Відповідач 1), Іноземного підприємства "ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ" (далі - Відповідач 2), Нововоронцовської селищної ради (далі - Відповідач 3) про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державного реєстратора та припинення прав на майно, повернення земельної ділянки.
В подальшому Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 18459 від 05.09.2022р.) та заяву про зміну предмету позову (вх. № 11247/23 від 06.04.2023р.), відповідно, остаточні вимоги такі:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 року № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині, що стосується визначення цією технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, укладений 21.10.2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) та Іноземним підприємством «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ (код ЄДРПОУ 35039089), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38851136 від 23.10.2020р.;
- скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковша М.В. (індексний номер рішення 54782680 від 26.10.2020) про державну реєстрацію права оренди Іноземного підприємства «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ (код ЄДРПОУ 35039089) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права оренди Іноземного підприємства «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ (код ЄДРПОУ 35039089) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право: 38851136, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2129257665241, шляхом скасування державної реєстрації речового права;
- визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині, що стосується передачі Нововоронцовській селищній раді Нововоронцовської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області;
- скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Херсонської області Молоткової І.Б. (індексний номер рішення 58276992 від 21.05.2021) про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (код ЄДРПОУ 26283366) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (код ЄДРПОУ 26283366) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про право власності: 42073960, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2129257665241, шляхом скасування державної реєстрації права власності;
- зобов'язати Іноземне підприємство «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» (код ЄДРПОУ 35039089) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» земельної ділянки площею 17,0859 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 та знаходиться на території Бериславського району Херсонської області;
- усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.
29.07.2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання та встановив відповідачам строк для подання відзивів на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
22.08.2022 року суд отримав пояснення Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонська обласна державна адміністрація) - підтримано позицію прокурора.
23.08.2022 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надало суду відзив - просить суд закрити провадження по справі.
21.03.2023 року суд залучив до участі у справі № 916/1749/22 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Великокопанівське лісомисливське господарство".
11.05.2023 року суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Суд своєчасно повідомляв учасників справи про дату час та місце розгляду справи із врахуванням приписів ч. 7 ст. 120 ГПК України. Крім того, суд систематично вживав додаткових заходів для повідомлення сторін про розгляд справи господарським судом через електронні скриньки та шляхом публікації оголошення та офіційному сайті суду.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачами 2, 3 відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи прокурор позов підтримав, представник відповідача 1 проти позову заперечив.
Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (Відповідач 1 по справі) 21.10.2020 року проведено земельні торги у формі аукціону (протокол № 105/10/20) з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 (лот № 57044) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Осокорівської сільської ради Нововоронцовського (на цей час Бериславського) району Херсонської області.
За результатами земельних торгів переможцем визнано Іноземне підприємство «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» (Відповідач 2 по справі), із яким 21.10.2020 року ГУ Держгеокадастру укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років (Т. 1 а.с. 34-41), відповідно, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2020 року за номером 38851136 зареєстровано право оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ».
В подальшому, на запит прокуратури ГУ Держгеокадастру листом від 13.01.2022 року № 10-21-0.61-144/2-22 (Т. 1 а.с. 55-56) повідомило, що ділянка площею 99,0685 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 є землями сільськогосподарського призначення, які сформовано за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов КМУ» та наказів Держгеокадастру від 21.02.2019 року № 59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» та від 13.05.2019 року № 129 «Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності».
Позов ґрунтується на тому, що ГУ Держгеокадастру в односторонньому та позасудовому порядку, поза межами компетенції, поза волею належного власника - держави, незаконно вилучено спірну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 із земель лісогосподарського призначення та постійного землекористування ДП «Великоолександрівське ЛМГ», а тому спірний договір укладено органом, який не мав права розпоряджатись земельними ділянками лісогосподарського призначення для цілей, що не передбачені ст. ст. 17, 18 ЛК України.
Відповідач 1 - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у відзиві на позов зазначив, що твердження про належність вказаних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та право розпорядження ними Херсонською ОДА і, як наслідок, порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні нею не відповідають дійсності а відтак відсутній предмет спору, при цьому вимоги щодо скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку не відносяться до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, а питання скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає розгляду в порядку здійснення адміністративного судочинства.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовується для погреб лісового господарства.
Частиною 1 ст. 92 зазначеного кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Україні', природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування з межах, визначених Конституцією України.
За ст.ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII “Прикінцеві положення” Лісового кодексу України, (що були чинні на момент виникнення спірних відносин якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу - країни віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 4, 8 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Водночас, згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, шо обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З аналізу зазначених норм вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.
Так, за даними Публічної кадастрової карти України (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») земельна ділянка площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення.
За інформацією Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 25.11.2021 за № 01-04/118), ДП «Великоолександрівське ЛМГ» (лист від 03.02.2022 за № 02-29/9) вказана ділянка перетинається (накладається орієнтовною площею 16,7 га) на землі лісогосподарського призначення, які обліковуються в Гаврилівському лісництві у кварталі №11. Зазначене підтверджується Картою-схемою Гаврилівського лісництва Великолександрівського держлісгоспу від 1994 року. Ділянка надана у користування ДП «Великолександрівське ЛМГ» ще під час створення Великоолександрівської ЛМС у відповідності до наказу по Головному управлінню лісового господарства і лісозаготівлі при Раді Міністрів УРСР від 09.01.1961 року № 327.
Також ВО «Укрдержліспроект» повідомлено, що у 2019 році ними було передано Держгеокадастру України всю наявну інформацію щодо окружних меж лісогосподарських підприємств. Вказана інформація відображається на Публічній кадастровій карті України (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси»).
Таким чином, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (далі - ЛК України), документами, що підтверджують право постійного користування на землі державного лісового фонду, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.
Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.
Статтею 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
За приписами ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення - лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Статтями 35, 45, 47 ЛК України встановлено, що організація лісового господарства передбачає у тому числі і проведення лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою є порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Відповідно до ст. 94 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації розвитку лісового господарства.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням із місцевими радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.
Статтею З ЛК України визначено, що ліс - це сукупність землі, рослинності, є якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що є своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.
За ст. 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обгрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі - є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 27.01.2015 у справі № 21-570ацс14, від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 25.01.2015 у справі № 6-224цс14 та Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц.
За таких обставин та положень законодавства ДП «Великоолександрівське ЛМГ» являється законним користувачем земель лісогосподарського призначення, до складу яких входить у тому числі ділянка площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, передана в оренду ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, вилучена ГУ Держгеокадастру з державного лісового фонду спірна земельна ділянка на момент її передачі в оренду та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні Д І “Великоолександрівське ЛМГ” та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі в оренду мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
Як свідчать матеріали справи, Херсонською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею.
З огляду на викладене, суд робить висновок що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області неправомірно вилучено спірну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення та незаконно укладено з Іноземним підприємством «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» договір оренди земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789.
Частиною 5 ст. 116 ЗК України (в редакції на час передачі спірної ділянки в оренду) було визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Також на час виникнення спірних правовідносин згідно із вимогами ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснювалося Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування Рішення зазначених органів приймалося на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової ділянки (крім поділу та об'єднання).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводилася органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною сьомою цієї статті передбачалося, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебували у державній чи комунальній власності, здійснювалося за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог статей 57, 59 ЛК України (станом на 20.10.2020) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов'язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 ЗК України, відповідно до якої на час виникнення спірних відносин земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом.
Частинами другою та дев'ятою статті 149 ЗК України було визначено, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.
Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб.
Оскільки спірна ділянка та права на неї знаходиться на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 р. № 183/1617/16).
Згідно із пунктом 5 статті 27 ЛК України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.
Згідно із пунктом 4 статті 31 ЛК України обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.
Вказане беззаперечно свідчить, що вилучена ГУ Держгеокадастру з державного лісового фонду спірна земельна ділянка на момент її передачі в оренду ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні ДП «Великоолександрівське ЛМГ» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі в оренду для нелісогосподарських потреб мала здійснювати виключно Херсонська обласна державна адміністрація.
Вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Великоолександрівське ЛМГ», і передання її в постійне користування для нелісогосподарських потреб належало до повноважень Кабінету Міністрів України.
У свою чергу ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» не могло отримати цю ділянку ні у постійне користування для лісогосподарських або нелісогосподарських потреб, оскільки не є суб'єктом такого права, ні отримати в оренду ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без попередньої зміни її цільового призначення.
Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Херсонської обласної державної адміністрації, означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у користування земельної ділянки.
Таким чином, ГУ Держгеокадастру в односторонньому та позасудовому порядку, поза межами компетенції, поза волею належного власника - держави, незаконно вилучено спірну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 із земель лісогосподарського призначення та постійного землекористування ДП «Великоолександрівське ЛМГ».
Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування наказу.
Спірний договір укладено органом, який не мав права розпоряджатись земельними ділянками лісогосподарського призначення для цілей, що не передбачені ст. ст. 17, 18 ЛК України.
Згідно із вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
При цьому слід врахувати загальні принципи права, зокрема nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам).
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання є момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин, згідно положень ч. З ст. 215 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. З ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц.
Тому з огляду на вищевикладене особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об'єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.
Крім того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.
Відповідно до ст. ст. 330, 387 та 658 ЦК України право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника майна.
Отже, за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним спосооом правового захист є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не витребування такої ділянки від фактичного володільця.
Земельна ділянка наразі зареєстрована на праві власності за Нововоронцовською селищною радою, проте в силу закону вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею встановлені законом та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою через скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Такі твердження узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.
Усунення перешкод Херсонській обласній державній адміністрації у здійсненні права розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Серед способів захисту речових прав законодавство виокремлює такий спосіб захисту як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.
З огляду на викладене, наразі вбачаються підстави для звернення до суду з негаторним позовом щодо усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою державної власності.
За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Херсонської облдержадміністрації є усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку належному власнику (розпоряднику) - Херсонській обласній державній адміністрації з правом постійного користування ДП «Великоолександрівське ЛМГ».
Отже, надання у користування земельної ділянки лісогосподарського призначення, з порушенням Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов'язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (подібні висновки викладено у п. 71 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до частини 13, якою доповнено статтю 79-1 ЗК України Законом № 340-ІХ від 05.12.2019, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно даних із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 зареєстрована у вказаному кадастрі 13.11.2019 із зазначенням її цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та категорії земель землі сільськогосподарського призначення.
Враховуючи те, що відповідачем - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, незаконно здійснено розпорядження земельною ділянкою лісового фонду, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 ЦК України усунувши перешкоди у розпорядженні ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Таким чином, у даних правовідносинах у тому числі порушено саме порядок встановлення цільового призначення земельної ділянки в ході проведення інвентаризації земель, що є підставою для пред'явлення позову про скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку та скасування реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
У такому разі, на підставі рішення суду про усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку шляхом скасування рішення державного реєстратора про прав та їх обтяжень на земельну ділянку та скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі, належний власник, у даному випадку Херсонська обласна державна адміністрація, матиме змогу оформити право на земельну ділянку у своїх межах, площі та цільовому призначенні.
Стосовно скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковшом М.В. 26.10.2020 прийнято рішення № 54782680 з відкриттям розділу про реєстрацію права оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» земельної ділянки площею 3,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, а також 23.10.2020 за реєстраційним номером 38851 136 вчинено запис про реєстрацію речового права (права оренди).
Крім того, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» державним реєстратором Нововоронцовської селищної ради Херсонської області Молотковою І.Б. 21.05.2021 прийнято рішення № 58276992 з відкриттям розділу про реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, а також 17.05.2021 за реєстраційним номером 42073960 вчинено запис про реєстрацію права комунальної власності.
Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Частиною 1 ст. 26 вищевказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
Відповідно до вимог ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ст. 15 Закону реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.
Ураховуючи, що право оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» з реєстраційним номером 38851 136 зареєстровано на підставі договору оренди від 21.10.2020, що підлягає визнанню недійсним, право оренди на вказаний об'єкт нерухомості має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації права оренди.
З наведеного вбачається, що рішення державного реєстратора № 54782680 від 26.10.2020 про реєстрацію права оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» також підлягає скасуванню з одночасним припиненням речового права, зареєстрованого на об'єкт нерухомості.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020 року у справі № 910/10963/19.
Крім того, оскільки право комунальної власності Новоолександрівської сільської ради за реєстраційним номером 42073960 зареєстровано, тому рішення державного реєстратора № 58276992 від 21.05.2021 про реєстрацію права комунальної власності також підлягає скасуванню з одночасним припиненням права власності, зареєстрованого на об'єкт нерухомості.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.07.2020 за Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789.
Підстава для реєстрації права власності - наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності».
Цією технічною документацією земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 визначено як землі сільськогосподарського призначення, що суперечить її фактичному, законодавчо і документально підтвердженому цільовому призначенню як землі лісогосподарського призначення.
Тобто, технічною документацією, яка затверджена наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, по суті неправомірно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки внаслідок порушення встановленої законом процедури такої зміни.
Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто, обов'язковою умовою визнання недійсним акта є не тільки невідповідність його чинному законодавству, але й порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:
а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;
в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одними із способів захисту прав на землю є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також визнання угоди недійсною.
Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Нововоронцовській селищній раді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1396,3695 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок та місце їх розташування.
До цього переліку увійшла і ділянка площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення, проте ГУ Держгеокадастру безпідставно віднесено до земель сільськогосподарського призначення.
Внаслідок передачі ділянки лісогосподарського призначення у комунальну власність порушено права та інтереси законного її власника - держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації.
Більш того, за приписами законодавства ділянки лісогосподарського призначення державної власності не можуть передаватися та перебувати в комунальній власності.
За таких обставин наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині, що стосується визначення технічною документацією як землі сільськогосподарського призначення ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки виданий із порушенням порядку зміни цільового призначення земель.
Крім того, наказ ГУ Держгеокадастру від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким Нововоронцовській селищні раді у комунальну власність передано земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 також підлягає визнанню незаконним та скасуванню в цій частині, що у свою чергу матиме наслідком припинення права комунальної власності та фактичне поновлення прав та інтересів держави щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення.
Під час підготовчого провадження по справі прокуратурою надано відповідні докази взаємного накладення земель лісогосподарського призначення ДП «Великоолександрівського ЛМГ» (на цей час ДП «Великокопанівського ЛМГ») та земельної ділянки з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 площею 73,4651 га, що перебуває у користуванні Іноземного підприємства «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ», яка складає 17,0859 га.
Щодо позиції Відповідача 1, яка відображена у відзиві на позов суд зазначає наступне.
Так, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у відзиві на позов просить суд закрити провадження у справі, оскільки вважає, що відносно частини вимог відсутній предмет спору, а вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає розгляду в порядку здійснення адміністративного судочинства.
Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
При цьому, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.
Отже, між сторонами є предмет спору, в частині належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення (позиція прокурора та позивача) чи до земель сільськогосподарського призначення (позиція Відповідача 1) та, як наслідок, порушення вимог земельного законодавства при винесені спірних наказів, укладанні спірного договору та спірної державної реєстрації права комунальної власності.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 вказано, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019р. у справі № 914/2191/16, від 23.10.2019р. у справі № 902/434/19, від 30.10.2019р. у справі № 922/1359/19.
Так, заявлені позовні вимоги випливають з одних правових підстав, порушення законодавства підтверджуються одними і тими ж доказами - інформаціями спеціально уповноважених державних органів, нерозривно пов'язані між собою, стосуються прав на земельну ділянку лісогосподарського призначення та спрямовані на захист законних прав та інтересів держави. Ураховуючи викладене, ці вимоги підлягають розгляду в одному провадженні у порядку господарського судочинства, оскільки у даному випадку існує спір про право.
Отже, сумісний розгляд заявлених прокурором вимог не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, оскільки у даному випадку рішення та правовстановлюючі документи на землю перебувають одне з одним у послідовному зв'язку, стосуються того ж самого об'єкта та суб'єкта цивільних правовідносин, прийняті з порушенням тих же норм права. Таким чином, позовні вимоги прокурора не можуть розглядатися окремо та випливають одна з іншої, без їх задоволення не може бути досягнута кінцева мета правосуддя, яка полягає у реальному відновленні порушених прав на інтересів позивачів. Одночасний розгляд вказаних вимог не лише не може утруднити вирішення спору, а навпаки, сприятиме всебічному розгляду справи, об'єктивному з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, комплексному захисту і повному відновленню порушених прав позивача.
Таким чином, суд не вбачає підстав для закриття провадження по справі.
Щодо розподілу судових витрат суд звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, відповідно п. 3 ч. 5, ч. 9 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
В даному випадку, суд вважає за доцільне звернути увагу на принцип "належного урядування".
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
На думку суду, спір по цій справі виник внаслідок того, що ГУ Держгеокадастру своїми діями щодо проведення земельних торгів та укладанням спірного договору оренди заперечило належність вищевказаної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
При цьому, в діях інших відповідачів по справі - Іноземного підприємства "ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ" та Нововоронцовської селищної ради суд не вбачає протиправної поведінки.
Тому, за приписами п. 3 ч. 5, ч. 9 ст. 129 ГПК України суд покладає судові витрати на Відповідача 1 - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.
На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню у повному обсязі покладенням судових витрат на відповідача 1.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 року № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині, що стосується визначення цією технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області.
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, укладений 21.10.2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) та Іноземним підприємством «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ (код ЄДРПОУ 35039089), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38851136 від 23.10.2020р.
4. Скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковша М.В. (індексний номер рішення 54782680 від 26.10.2020) про державну реєстрацію права оренди Іноземного підприємства «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ (код ЄДРПОУ 35039089) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права оренди Іноземного підприємства «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ (код ЄДРПОУ 35039089) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право: 38851136, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2129257665241, шляхом скасування державної реєстрації речового права.
5. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині, що стосується передачі Нововоронцовській селищній раді Нововоронцовської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області.
6. Скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Херсонської області Молоткової І.Б. (індексний номер рішення 58276992 від 21.05.2021) про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (код ЄДРПОУ 26283366) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради (код ЄДРПОУ 26283366) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про право власності: 42073960, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2129257665241, шляхом скасування державної реєстрації права власності.
7. Зобов'язати Іноземне підприємство «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» (код ЄДРПОУ 35039089) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» земельної ділянки площею 17,0859 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 та знаходиться на території Бериславського району Херсонської області.
8. Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.
9. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3., код - 39766281) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33; код - 04851120) 17 367 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.07.2023р.
Суддя О.А. Демешин
Повний текст рішення складено 12 липня 2023 р.