про повернення позовної заяви
12 липня 2023 року Справа № 915/971/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Фермерського господарства "Таврія-Скіф" (69015, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 59; ідентифікаційний код 23878863, представник позивача: Желтобрюхов В.В., 69095, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Першотравнева, 33/пров. Світловий, 2, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1, ідентифікаційний код 14291113; ел. пошта: mail1@nibulon.com.ua)
про: стягнення 15821289,55 грн
20.06.2023 Фермерське господарство "Таврія-Скіф" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 20.06.2023 (вх. № 8038/23), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" заборгованість у сумі 15821289,55 грн, яка складається з: 12057860,02 грн - основного боргу за договором поставки № 4972/2021 від 02.02.2022, 3291795,78 грн - інфляційних витрат, 471633,75 грн - 3% річних, а також судові витрати.
26.06.2023, у зв'язку з тим, що позивачем не було дотримано вимог ст. 162, 164, 172 ГПК України, Господарський суд Миколаївської області постановив ухвалу, якою позовну заяву залишив без руху та приписав позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 ГПК України; роз'яснив позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 ГПК України вважається неподаною та повертається заявнику.
Зокрема, вищевказаною ухвалою позивачу було вказано на такі недоліки позовної заяви:
"Однак подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 162, 164, 172 ГПК України, оскільки:
1) позивачем, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 ГПК України, не подано доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.
2) позивачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України, не додано до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Так, позовна заява ґрунтується на укладеному між сторонами договорі поставки №4972/2021 від 02.02.2022. Натомість до позовної заяви не додано копії вказаного договору та всіх документів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини.
3) позивачем не подано суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, що суперечить вимогам п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684,00 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру про стягнення грошових коштів у сумі 15821289,55 грн. становить 237319,34 грн (15821289,55 * 1,5%, але не більше ніж 939400,00 грн).
Проте доказів сплати судового збору у визначеному порядку та розмірі позивачем суду не надано".
Ухвала суду від 26.06.2023 про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу в його електронний кабінет та доставлена позивачу 26.06.2023 о 13:56, що підтверджується довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку електронного листа.
З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС): "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС), затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом п'ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21 та від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Відповідно до п. 111 розділу V Положення про ЄСІТС, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
У разі надсилання судом документів на адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом, ризики технічної неможливості доставки документа суду на відповідну адресу учасника судового процесу несе учасник судового процесу.
В силу ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України).
Відповідно до ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
З урахуванням положень ст. 116, ч. 3 ст. 120, ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України ухвала від 26.06.2023 вважається врученою позивачу 26.06.2023.
Таким чином, позивач повинен був усунути недоліки позовної заяви у строк до 06.07.2023 (включно).
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин 4, 6, 7 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Отже, недотримання позивачем вимог статей 162, 164, 172 ГПК України та не усунення вказаних судом недоліків у повному обсязі у встановлений судом строк свідчить у даному випадку про порушення процесуальної дисципліни, яка встановлена національним процесуальним законодавством, а саме - Господарським процесуальним кодексом України та тягне за собою застосування наслідків, встановлених статтею 174 ГПК України - повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи, що позовну заяву сформовано в системі "Електронний суд" та надано до суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаної позовної заяви з додатками не повертається заявнику у зв'язку з їх відсутністю.
При цьому, суд звертає увагу на те, що повернення позовної заяви не є перешкодою в доступі до правосуддя. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення наведених недоліків (ч. 8 ст. 174 ГПК України).
Керуючись ст. 116, 174, 232-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяви Фермерського господарства "Таврія-Скіф" № б/н від 20.06.2023 (вх. №8038/23 від 20.06.2023) повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська