Справа № 536/898/22
провадження 2/527/91/23
03 липня 2023 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Свістєльнік Ю.М.,
за участю секретаря судових засідань - Бородіної Д.С.,
представника відповідача - Нечипоренка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди,-
14 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку в ході судового розгляду справи уточнив, та прохав стягнути за рахунок Державного бюджету на його користь моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.
Обгрунтовуючи позовну заяву зазначив, що 20.02.2011 року близько 10:00 год., за відсутності підстав визначених ст.ст.116, 115 КПК України (1960 р.) групою співробітників міліції, не встановлених до цього часу та невідомо в якій кримінальній справі, за місцем його роботи у ПП ОСОБА_2 , при свідках, здійснено фактичне затримання та доставлено до Соснівського РВ УМВС в Черкаській області ОСОБА_1 , де незабезпечивши ні його права на захист, ні негайного вручення копії протоколу затримання з переліком прав та обов'язків, лише в період з 17:50 до 18:10 год. сторонньою особою складено невідомо в якій кримінальній справі протокол його затримання за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, а його передачу до законного місця утримання короткочасно затриманих осіб (ІТТ Придніпровського РВ УМВС) проведено лише після 20:00 годин 21.02.2011 року, після надання йому необхідної медичної допомоги в Третій Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги, куди його доставлено з істотним погіршенням стану здоров'я внаслідок застосування до нього недозволених методів розслідування.
22.02.2011 року йому пред'явлено обвинувачення за ч.4 ст.187 та ч.2 ст.121 КК України в кримінальній справі №0101100134, що передувало об'єднанню всупереч ст. 26 КПК України (в редакції 1960 року) двох кримінальних справ (№011100134, №011100140) неповноважною особою в якої вони не перебували в провадженні та одна з яких (№011100134 за ч.2 ст. 121 КК України) до цього часу залишається фактовою, через що й йому не вручено копії відповідної постанови, чим, також, позбавлено його і права на судовий захист в порядку встановленої процедури - шляхом оскарження таких постанов до суду в порядку визначеному КПК України 1960 року.
23.02.2011 року постановою судді Соснівського районного суду Черкаської області йому о 16 годині 30 хвилин обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у СІЗО №30 м. Черкаси, оскільки від суду приховано не лише час його фактичного затримання.
14.03.2011 року він звернувся з заявою про застосування до нього співробітниками Соснівського РВ УМВС в Черкаській області недозволених методів слідства при розслідуванні кримінальної справи №0101100134.
29.04.2011року помічником прокурора міста Черкаси Бредуляк І.І. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за його заявою.
13.01.2013 року постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.01.2013 року справа № 1-1-423/12 доручено прокуратурі м. Черкаси перевірити заяву Позивача про застосування до нього недозволених методів розслідування в кримінальній справи №0101100134 і прийняти рішення в порядку ст.214 КПК України за даним фактом.
22.01.2013 року, за результатами проведеної перевірки, відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, відповідно до вимог ч.1 ст. 214 КПК України, внесено до ЄРДР і розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні за №42013250010000035 по факту застосування до Позивача незаконних методів дізнання та досудового слідства з боку працівників Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (надалі - кримінальне провадження), по якому визнано потерпілим Позивача, а проведення досудового розслідування доручено стажисту на посаді старшого слідчого прокуратури м.Черкаси Тараненку В.О.
В той же день, а саме 22.01.2013 року, представник Позивача звернувся з клопотання до першого заступника прокурора м. Черкаси, в якому просив викликати чергового лікарня третьої міської лікарні та лікарів які надали Позивачу першу медичну допомогу як свідків неправомірних дій співробітників Соснівського РВ УМВС України, що призвели до необхідності надавати першу медичну допомогу Позивачу.
01.02.2013 року стажистом на посаді старшого слідчого прокуратури м. Черкаси Тараненком В.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях окремих працівників Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Позивач подав до суду скаргу на вище вказану постанову.
19.03.2015 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси справа № 711/1823/15-к скасовано постанову стажиста на посаді старшого слідчого прокуратури м. Черкаси Тараненка В.О. від 01 лютого 2013 року про закриття кримінального провадження № 42013250010000035.
29.04.2015 року, після зміни підслідності цього кримінального провадження, слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області Воюцьким Д.С. винесено постанову про закриття кримінального провадження, яку в подальшому, в період розгляду слідчим суддею Придніпровського районного суду справи 711/4271/15-к за скаргою представника Позивача на це рішення слідчого, скасовано постановою старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління прокуратури області Панчишиною К.В.
30.07.2015 року представник Позивача подав до суду скаргу на бездіяльність слідчого від 30.07.2015 року.
05.05.2016 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі №711/2493/16-к задоволено скаргу представника Позивача щодо бездіяльності слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. зобовязано слідчого, внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі отриманої заяви Позивача від 06.02.2016 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.162, ч.2 ст.366 КК України.
15.08.2017 року Позивач звернувся до прокурора Черкаської області з черговою заявою про кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст. 366, ч.І ст. 371, ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 364 КК України зазначивши в ній приводи та підстави для такого звернення, відомості про які до ЄРДР внесено лише за ухвалою слідчого судді на бездіяльність слідчого після отримання заяви про кримінальні правопорушення, а в подальшому і ці кримінальні провадження об'єднані з первинним - №42013250010000035.
Надалі неодноразово ухвалами слідчого судді скасовувалися постанови слідчого прокуратури про закриття кримінального провадження.
26.09.2018 року слідчим прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. без забезпечення повноти досудового розслідування та без усунення істотних порушень кримінального процесуального закону, встановлених слідчими суддями та зазначених в ухвалах, у т.ч. від 16.03.2018 у справі №711/400/18, від 16.07.2018 у справі № 711/4184/18, винесено чергову, аналогічну постанову про закриття кримінального провадження, на яку представником Позивача подано скаргу, за результатами розгляду якої у справі №711/8701/18 винесено ухвалу про відмову у задоволені цієї скарги. Своє рішення слідчий суддя обгрунтував незаперечним фактом безрезультатного розслідування та наявності неефективності досудового розслідування на протязі всього часу його здійснення, оскільки воно тривало більше п'яти років і органом досудового розслідування не було вжито всіх заходів щодо своєчасного проведення необхідних слідчих дій, з чим погодився і суд апеляційної інстанції 06.02.2019 року, ухваливши рішення що не підлягає оскарженню.
Вказав, що незабезпечення ефективного розслідування кримінальних правопорушень вчинених стосовно Позивача при розслідуванні кримінальної справи №0101100134 та позбавлення його таким чином конституційних гарантій, що виявились незабезпечені державою, у тому числі легітимних очікувань, заподіяли йому моральну шкоду яка полягає у моральних стражданнях та душевних переживаннях, яку він і прохав стягнути з відповідача.
19 жовтня 2022 року ухвалою судді Глобинського районного суду Полтавської області відкрито загальне позовне провадження у справі.
14 грудня 2022 року від третьої особи Національної поліції в Черкаській області надійшло до суду пояснення на позовну заяву, відповідно до змісту якого вказали, що позов не підлягає задоволенню, оскільки Головне управління Національної поліції в Черкаській області ніяким чином не могло вчиняти протиправних дій щодо позивача.
Зазначили, що відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та "Положення про Національну поліцію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку та правонаступником органів внутрішніх справ не являється.
Тобто, Головне управління Національної поліції в Черкаській області не являється правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.
Головне управління Національної поліції в Черкаській області новостворений державний орган, який діє з 7 листопада 2015 року.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», юридичну особу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області припинено.
Згідно позовної заяви та поданих додатків до позову слідує, що слідчим управлінням УМВС України в Черкаській області 22.02.2011 року позивачу пред'явлено обвинувачення за ч.4 ст. 187 та ч. 2 ст.121 Кримінального кодексу України в кримінальній справі. Згідно листа від 04.11.2022 № 8347/24/03/9-2022 кримінальна справа № 0101100134 слідчими ГУНП в Черкаській області не розпочиналася, в провадженні не перебувала, досудове розслідування не проводилося та листа від 04.11.2022 № 348/24/03/9-2022 кримінальна справа № 01011000140 слідчими ГУНП в Черкаській області не розпочиналася, в провадженні не перебувала, досудове розслідування не проводилося
Крім цього, в позовній заяві позивач вказує, що внаслідок бездіяльності старшого слідчого прокуратури м. Черкаси Тараненко В.О., в тому числі необгрунтованою тривалістю розслідування в кримінальному провадженні № 42013250010000035 від 22.01.2013 останньому завдано моральну шкоду в розмірі 300000 грн.
Проте, з самої позовної заяви слідує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013250010000035 від 22.01.2013 здійснював старший слідчий прокуратури м. Черкаси.
Згідно листа від 04.11.2022 № 8346/24/03/9-2022 кримінальне провадження № 42013250010000035 від 22.01.2013 слідчими ГУНП в Черкаській області не розпочиналася, в провадженні не перебувала, досудове розслідування не проводилося.
Також зазначили, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження протиправних дій надано ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.11.2018 по справі № 711/8701/18, згідно якої слідує, що слідчим відділом Прокуратури Черкаської області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013250010000035 від 22.01.2013 р., у якому терпілим є ОСОБА_1 , який заявив про застосування до нього недозволених методів під час розслідування кримінальної справи за його звинуваченням, про порушення права на захист, проведення незаконного огляду та фальсифікацію доказів.
Постановою слідчого прокуратури Черкаської області від 26 вересня 2018 року кримінальне провадження закрите на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні працівників поліції складів кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 364, ч.2 і ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366, ч.1 ст. 371, ч.1 ст. 374 КК України.
Разом з тим, на даний час орган досудового розслідування перевірив усі доводи потерпілого, провів можливі слідчі дії, здобув певні докази і дав їм оцінку, а за результатами досудового розслідування прийняв рішення про необхідність закриття кримінального провадження. З огляду на викладене у слідчого судді відсутні підстави для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а тому відмовив в задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Черкаської області від 26 вересня 2018 року про закриття кримінального провадження. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06.02.2019 ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.11.2018 р., якою відмовлено в задоволенні скарги представника потерпілого на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 26.09.2018 року - залишено без змін, а апеляційну скаргу - залишено без задоволення.
Водночас, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження протиправних дій посадових осіб, наявності шкоди, причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Зважаючи на викладене, позивачем не доведено наявність допущення посадовими особами неправомірної бездіяльності під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, де він має статус потерпілого, а отже не підтверджено завдання останньому моральної шкоди, а тому позов є необгрунтованим та безпідставним.
01 березня 2023 року від відповідача Черкаської обласної прокуратури надійшов відзив на позов, у якому прохали в задоволенні позову відмовити, в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. У відзиві зазначено, що підставою для звернення позивача з позовом до суду, на його думку, є неналежне досудове розслідування кримінальних проваджень, у яких останнього було визнано потерпілим, та як наслідок їх закриття, що спричинило моральної шкоди позивачу.
В обгрунтування розміру моральної шкоди позивач вказує, що на його думку, протиправними діями органу досудового розслідування, які виразились у неналежному здійсненні досудового розслідування кримінальних проваджень, в яких позивача визнано потерпілим, застосуванні до нього недозволених методів дізнання при розслідуванні кримінальної справи № 0101100134, йому було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у обуренні бездіяльністю органів досудового розслідування, моральних стражданнях та душевних переживаннях, розмір якої останній оцінює у 300 000 грн.
Вважають, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За обставинами справи встановлено, що Соснівським РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області розслідувалася кримінальна справа № 01011100134 за фактом розбою, нанесення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст.187 КК України.
За підозрою у вчиненні вказаних злочинів, 20.02.2011 в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) затримано ОСОБА_4 , якому 23.02.2011 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В подальшому кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст.187 КК України скерована до Соснівського районного суду м.Черкаси. Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.09.2014 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст.187 КК України та призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На цей час, кримінальна справа (справа №1-423/12) № 0101100134 за обвинуваченням ОСОБА_1 переглядається в Черкаському апеляційному суді.
Під час розгляду справи № 01011100134 по суті в Соснівському районному суді м. Черкаси ОСОБА_1 заявив про застосування до нього незаконних методів дізнання та слідства, а саме застосування до нього психологічного та фізичного тиску з метою визнання ним вини у вчиненні злочину.
За вказаним фактом проведено перевірку в порядку ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) та 29.04.2011 помічником прокурора м. Черкаси винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося.
В подальшому, ухвалою суду від 17.01.2013 зобов'язано прокуратуру м. Черкаси перевірити дану заяву ОСОБА_1 за фактом можливих неправомірних дій працівників міліції.
Ураховуючи наведене, прокуратурою м. Черкаси 22.01.2013 зареєстровано кримінальне провадження № 42013250010000035 за ч. 2 ст. 365 КК України. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні визначено ОСОБА_1 та залучено адвоката Радька Ю.М. як представника потерпілого.
За результати досудового розслідування 01.02.2013 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді від 19.03.2015 за скаргою ОСОБА_1 вказана постанова скасована та 09.04.2015 проведення досудового розслідування доручено слідчим слідчого відділу прокуратури Черкаської області.
За результати досудового розслідування слідчим прокуратури Черкаської області 29.04.2015 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказана постанова слідчого 21.05.2015 скасована прокурором.
В подальшому під час досудового розслідування кримінального провадження N 42013250010000035 за заявами представника потерпілого адвоката Радька Ю.М. слідчим на підставі ухвал слідчих суддів Придніпровського районного суду м. Черкаси внесено відомості до Єдиного реєстру досудових зозслідувань за фактами можливих неправомірних дій працівників міліції щодо ОСОБА_1 .
Так, на підставі ухвали слідчого судді за заявою адвоката Радька Ю.М. слідчим прокуратури Черкаської області 05.04.2016 до ЄРДР внесено відомості по 3 епізодах за ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 371, ч. 1 ст. 374 КК України за фактами незаконного затримання ОСОБА_1 співробітниками Соснівського РВ, порушення права на захист та внесення недостовірної інформації до протоколу його обшуку.
Також, на підставі ухвали слідчого судді за заявою адвоката Радька Ю.М. слідчим прокуратури Черкаської області 13.05.2016 до ЄРДР внесено відомості по 2 епізодах за ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 162 КК України за фактами внесення співробітниками Соснівського РВ недостовірної інформації до протоколу огляду місця події та порушення недоторканності житла ОСОБА_1 .
Окрім того, на підставі ухвали слідчого судді за заявою адвоката Радька Ю.М. слідчим відділом прокуратури Черкаської області 05.09.2017 до ЄРДР внесено відомості по 7 епізодах за ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України за фактами зловживання службовим становищем співробітниками Соснівського РВ, які склали завідомо неправдиві процесуальні документи у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 , перевищення та зловживання владою працівниками міліції щодо ОСОБА_1 .
Вказані матеріали досудових розслідувань прокурором на підставі ст. 217 КПК України об'єднані в одне кримінальне провадження під загальним №42013250010000035.
Отже, слідчим відділом прокуратури Черкаської області проводилось досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні № 42013250010000035 від 22.01.2013 за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 364, ч. ч. 2, 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 371, ч. 1 ст. 374 КК України за фактом можливих неправомірних дій працівників колишнього Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області під час проведення досудового слідства у кримінальній справі № 01011100134 щодо ОСОБА_4 .
За результати досудового розслідування слідчим прокуратури Черкаської області 27.12.2017 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказана постанова слідчого представником потерпілого адвокатом
Радьком Ю.М. оскаржена до слідчого судді та 16.03.2018 скасована судом.
У подальшому, за результатом досудового розслідування слідчим прокуратури Черкаської області 26.04.2018 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказана постанова слідчого представником потерпілого адвокатом
Радьком Ю.М. оскаржена до слідчого судді та 16.07.2018 скасована судом.
За результати досудового розслідування слідчим прокуратури Черкаської області 26.09.2018 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказана постанова слідчого представником потерпілого адвокатом
Радьком Ю.М. оскаржена до слідчого судді, однак 19.11.2018 Придніпровським районним судом м. Черкаси залишена в силі.
Крім того, ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.11.2019 апеляційним судом Черкаської області 06.02.2019 залишена без змін.
Відповідно до ст. ст. 214, 283 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР та закінчується, зокрема, закриттям кримінального провадження.
Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013250010000035 фактично тривало близько 2 років 11 місяців.
В цілому матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013250010000035 склали 6 томів.
Тривалість досудового розслідування кримінального провадження №42013250010000035 обумовлена наступними чинниками:
-складністю кримінального провадження, а саме багатоепізодністю подій, які підлягали дослідженню, а саме 13 епізодів, щодо яких внесено відомості до ЄРДР;
-значним обсягом процесуальних (слідчих) дій, які необхідно провести в рамках досудового розслідування, у тому числі, встановлення одних фактів зумовлювало проведення додаткових процесуальних дій з метою їх перевірки, розшуку додаткових свідків, отримання додаткових документів тощо;
-специфікою проведення процесуальних дій, зокрема, проведення ряду процесуальних дій за участю потерпілого ОСОБА_1 (допити, слідчий експеримент, впізнання), який утримувався у слідчому ізоляторі що, в свою чергу, звузило процесуальні можливості сторони обвинувачення щодо допуску до потерпілого, враховуючи внутрішній режим установи та обмежені часові можливості у проведенні слідчих дій в межах слідчого ізолятора, надання відповідних дозволів на побачення із потерпілим;
-систематичне заявлення представником потерпілого адвокатом Радьком Ю.М. клопотань про проведення значної кількості процесуальних та слідчих дій (копії основних клопотань додаються);
-проведення великої кількості слідчих дій за участю представника потерпілого адвоката Радька Ю.М. (більш ніж 30 слідчих дій), що потребувало завчасного погодження дати та часу проведення таких дій (копії протоколів допитів свідків, слідчого експерименту, впізнання додаються);
-проведення протягом тривалого часу (близько 1 року 7 місяців) комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи, яка ініційована представником потерпілого адвокатом Радьком Ю.М., проведення інших необхідних експертиз (копії документів щодо експертиз додаються);
-проведення процесуальних (слідчих) дій за межами Черкаської області на території Полтавської області, м. Києва на підставі відповідних рішень слідчого (копії постанов додаються);
-неодноразові факти внесення відомостей до ЄРДР за заявами адвоката Радька Ю.М. по нових епізодах, що зумовило об'єктивну необхідність з'ясування додаткових фактів, а отже проведення додаткових процесуальних, слідчих дій з метою їх перевірки (копії витягів з ЄРДР додаються).
Під час слідства проведено понад 50 допитів осіб, у тому числі, за участю представника потерпілого адвоката Радька Ю.М.; проведено 3 судові експертизи, 10 впізнань та слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_4 , який утримувався під вартою; витребувано низку інформацій із медичних закладів, правоохоронних органів; отримано значну кількість зразків почерку для проведення почеркознавчих експертиз; проведено розшукові заходи з метою встановлення додаткових свідків; здійснено ряд тимчасових доступів до речей і документів на підставі ухвал слідчих суддів тощо (відомості щодо проведених процесуальних дій містяться в описі матеріалів, які додаються).
Ураховуючи наведене, тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні зумовлена об'єктивними чинниками та є цілком прийнятна, виправдана та обґрунтована, зважаючи на процесуальну поведінку представника потерпілого адвоката Радька Ю.М., систематичні внесення відомостей до ЄРДР по окремих епізодах, велику кількість процесуальних, слідчих дій, які необхідно було провести під час слідства. Вказані фактори перебувають у прямому причинному зв'язку із тривалістю здійснення досудового розслідування.
У позові ОСОБА_1 не навів жодних переконливих та достатніх доказів, які б підтверджували обставини, що свідчать про заподіяння йому будь-яких моральних страждань у зв'язку із здійсненням досудового розслідування кримінального провадження та давали б йому обгрунтовані і достатні підстави для відшкодування будь-якої шкоди.
При цьому, як вбачається із матеріалів кримінального провадження сама поведінка представника потерпілого адвоката Радька Ю.М. створювала передумови для збільшення тривалості досудового розслідування.
Так, слід звернути увагу, що не кожне досудове розслідування може мати результати, які підтверджують наведені заявником факти. Вказана позиція цілком узгоджується із процесуальним аспектом ст. 2 КПК України, де передбачено обов'язок дії засобів до досягнення цілей.
Вказані обставини підтверджено ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.11.2018, яка залишена в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 06.02.2019.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.11.2018, встановлено, що ознайомившись із матеріалами кримінального провадження №42013250010000035 від 22.01.2013 слідчий суддя дійшов до висновку, про те, що в ході досудового розслідування не здобуто жодних об'єктивних даних щодо наявності в діях працівників міліції складу злочинів. Винесена слідчим Павленко Т.О. постанова відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та ґрунтується на здобутих доказах. Слідчий дав оцінку доводам і міркуванням ОСОБА_1 та його представника, а також зібраним доказам і достатньо обґрунтовано мотивував постанову про закриття кримінального провадження.
Зокрема, при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження враховано те, що у ОСОБА_1 не виявлено тілесних ушкоджень, які могли виникнути у нього внаслідок жорсткого поводження або катування, на які він вказує.
Слідчий суддя погоджується із цим висновком слідчого, тому що заяви ОСОБА_1 про жорстке поводження та катування нічим не підтверджені і спростовуються результатами проведених слідчих дій, показаннями свідків та поясненнями спеціалістів, висновком експертизи.
Також прийнято обгрунтоване рішення з приводу доводів ОСОБА_1 про порушення права на захист, оскільки він був забезпечений участю захисників при проведенні з ним слідчих дій у кримінальній справі за його звинуваченням. Слідчий не вправі давати оцінку ефективності і результативності надання адвокатами правової допомоги ОСОБА_1 або достатності їх кваліфікації.
Крім того, слідчим дана оцінка доводів щодо незаконності проведення обшуку і показань свідка (понятого) про те, що свідок не бачив моменту відшукання певного предмету. Та обставина, що понятий відволікся і не слідкував за діями працівників міліції під час огляду або обшуку, не може свідчити про незаконність такої слідчої дії.
Отже, слідчий суддя вважає, що доводи представника потерпілого щодо неповноти чи необ'єктивності досудового розслідування та порушень вимог КПК України під час розслідування кримінального провадження підтвердження не найшли.
Відтак доводи ОСОБА_1 щодо неефективності, значної тривалості досудового розслідування є безпідставними та такими, що не узгоджуються із реальними фактичними даними та критеріям розумності.
Зазначили, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові наслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
При цьому позивач має довести не лише факт реабілітації, а й наявність у в'язку з цим моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не зстосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.
У даній справі позивач не надав до суду будь-яких доказів, які б підтверджували протиправність дій відповідачів чи третьої особи у справі, жодних доказів спричинення моральних страждань та душевних переживань, обмежившись наведення загальних фраз із законодавчих актів.
Доводи позивача щодо не проведення ефективного досудового розслідування кримінальних проваджень, у яких ОСОБА_1 стверджував про недозволені методи дізнання та слідства до нього, є необгрунтовані та спростовуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, вказали, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими, а позовна заява не підлягає до задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просив у задоволенні позову відмовити з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
В судове засідання представник відповідача Державної казначейської служби України та представник третьої особи Національної поліції в Черкаській області не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
В судове засідання позивач не з'явився, були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, слідчим відділом прокуратури Черкаської області тривалий час проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 42013250010000035 від 22.01.2013 року за фактами можливих неправомірних дій працівників колишнього Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області під час проведення досудового розслідування у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 364, ч.2 і ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366, ч.1 ст. 371, ч.1 ст. 374 КК України.
Слідчим декілька разів виносились рішення про закриття кримінального провадження, які скасовувались слідчими суддями.
Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. від 26 вересня 2018 року кримінальне провадження закрите на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні працівників поліції складів кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 364, ч.2 і ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366, ч.1 ст. 371, ч.1 ст. 374 КК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Радька Ю.М. на постанову слідчого прокуратури Черкаської області Павленко Т.О. від 26 вересня 2018 року про закриття кримінального провадження.
Зокрема, слідчий суддя вважає, що доводи представника потерпілого щодо неповноти чи необ'єктивності досудового розслідування та порушень вимог КПК під час розслідування кримінального провадження свого підтвердження не знайшли.
Встановлено, що 09.09.2014 р. Соснівським районним судом м. Черкаси винесено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187 та ч.2 ст. 121 КК України. Вирок не набрав законної сили у зв'язку з необхідністю перевірки доводів ОСОБА_1 про вчинення відносно нього злочинів та прийняття рішення у кримінальному провадженні за вказаними фактами.
Фактично скарга стосується того, що орган досудового розслідування не встановив певних обставин, які вважав за необхідне установити потерпілий з його представником, і не досяг бажаних результатів.
Вищевказана ухвала слідного судді залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року та набрала законної сили.
За правилом частини другої статті 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
В ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого, дізнавача та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 01 квітня 2020 року у справі №641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі №641/7984/17 (провадження № 61-36602св18).
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом та у разі задоволення таких скарг, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року не встановлено підстав для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що в ході досудового розслідування не здобуто жодних об'єктивних даних щодо наявності в діях працівників міліції складу злочинів (кримінальних правопорушень). Винесена слідчим Павленко Т.О. постанова відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства і ґрунтується на здобутих доказах.
Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.ст.21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
При розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими діями та заподіяною шкодою.
Зазначений вище правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у № 6-440цс16, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №554/741/16-ц, від 25.04.2018 у №520/3307/16-ц.
Крім того, абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та Черкаською обласною прокуратурою врегульовані кримінальним процесуальним законодавством.
У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 зазначено, що кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Пунктом 4.2 зазначеного рішення передбачено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності та не може бути предметом оскарження в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, сам факт звернення позивача з заявою до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішеннями слідчого чи прокурора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, у спірних правовідносинах службові особи Черкаської обласної прокуратури, з огляду на положення КПК України, виконують не владні управлінські функції, а процесуальні функції, то положення статті 1174 ЦК України не підлягають застосуванню.
Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №638/9055/15, від 31.10.2018 у справі № 646/5224/17, від 10.10.2018 у справі №640/3837/17, від 04.07.2018 у справах №№ 641/2328/17, 638/14260/16, від 13.03.2019 у справі № 638/12193/16, від 11.09.2019 у справі №336/5519/18.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на бездіяльність правоохоронного органу та необґрунтовану тривалість розслідування що, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав.
При цьому, такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загальновизначених підставах згідно зі статтею 81 ЦПК України.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивачем ОСОБА_1 не надано до позовної заяви жодного доказу в підтвердження своєї позиції, а висновки зроблені з власних суб'єктивних міркувань, що вказує на недоведеність та необґрунтованість його доводів та позовної заяви в цілому.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обставин, вказаних позивачем у позові щодо спричинення йому моральних страждань саме діями (бездіяльністю) уповноважених осіб Черкаської обласної прокуратури та їх розміру.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 від сплати судового збору під час розгляду страви звільнений.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 130, 131, 141, 229, 263, 354, 430 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 12.07.2023 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ).
Відповідачі: Державна казначейська служба України (місце знаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 37567646); Черкаська обласна прокуратура (місцезнаходження: Черкаська область, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, код ЄДРПОУ: 02911119).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції в Черкаській області (місце знаходження: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 57, код ЄДРПОУ: 40108667).
Суддя Ю. М. Свістєльнік