Справа № 523/11528/23
Провадження №2-о/523/407/23
"12" липня 2023 р. Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
присяжних - Богаченко Л.Г., Шурдова С.М.,
при секретарі - Петровської О.П.,
за участі: прокурора Динника О.В.,
лікаря - психіатра Помян Г.В.,
законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №16 в м. Одесі, цивільну справу за заявою комунального неприбуткового підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку, -
встановив:
КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР 10.07.2023р. звернулось до суду із заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_1 посилаючись на те, що 07.07.2023 р. до КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР була госпіталізована ОСОБА_1 , 1982 року народження, у зв'язку з агресивною поведінкою, висловлюванням погроз на адресу оточуючих, неадекватною поведінкою.
Обґрунтована заява тим, що ОСОБА_1 , 1982 року народження, 07.07.2023р. о 14:30 годин була втретє госпіталізована до КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР у примусовому порядку, згідно ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу». Остання госпіталізація ОСОБА_1 була з 23.06.2023р. по 26.06.2023 р., їй діагностували «Гострий поліморфний психотичний розлад». Г23.0.
07.07.2023 року в ході оперативно-розшукових заходів за адресою: вул.Преображенська, м. Одеса, що ОСОБА_1 яка перебуває в державному розшуку, як безвісті зникла особа, при цьому остання вела себе неадекватно, а саме кидалась в бійку, несла маячню, казала що вона дружина президента України ОСОБА_3 , виражалась в бік поліцейських нецензурною лайкою, казала що її зґвалтували. Дана госпіталізація обумовлена тим, що зі слів рідних, а саме матері хворої після виписки пацієнтка продовжувала поводити себе неадекватно, закривалася у квартирі, нікого не пускала, заявляла, що її батьки це насправді не її батьки, висловлювала маячні ідеї відношення, - переслідування, заявляла, що її хочуть вбити, за нею слідкують. Також, зі слів батьків відомо, що на хвору неодноразово писали скарги та викликали екіпажі поліції сусіди, оскільки пацієнтка голосно включала музику, відмовлялась її вимикати, вмикала воду та залишала її відкритою, на прохання сусідів не реагувала, лише ставала більш агресивною, в результаті сусіди відключили хворій на деякий час світло, оскільки вони просто не могли спати коли постійно грала музика. При спробі батьків потрапити до квартири пацієнтки аби зрозуміти що відбувається та допомогти їй, хвора ставала агресивна, кидалась на батька у бійку, висловлювала численні погрози. Зі слів батьків, сама хвора навіть не виходила до магазину, батьки купляли їй їжу та залишали під дверима, коли вони врешті потрапили в квартиру, то побачили що там коїться повний безлад, речі розкидані, зіпсовані, розмальовані стіни. Свою поведінку сама пацієнтка ніяк не пояснює, розмовляти категорично відмовляється, лише висловлює численні претензії та виявляє агресивні тенденції по відношенню до оточуючих. 10.07.2023 року о 09 год 00хв. оглянута комісією лікарів-психіатрів, яка на підставі клінічного обстеження дійшла висновку, що ОСОБА_1 , 1982 року народження, страждає на гострий психотичний розлад, діагноз - «Гострий поліморфний психотичний розлад». F23.0. Через збереження патопсихологічної симптоматики у вигляді маячних ідей відношення, емоційної лабільності, нетримання афекту, агресивними тенденціями у бік оточення, стійкими порушеннями мисленням, відсутністю критики до хворобливого стану, громадянка ОСОБА_1 потребує стаціонарного лікування, в силу неможливості достатнього розуміння своїх дій, що можуть призвести до небезпеки для оточуючих та самої пацієнтки.
В судовому засіданні представник КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР лікар - психіатр Помян Г.В підтримав заяву та зазначив, що дійсно ОСОБА_1 неодноразово перебував на лікуванні в психіатричній лікарні. Cтраждає на психічний розлад, виявляє агресію щодо батьків та лікарів. Обслуговує свої природні потреби, вживає їжу вона самостійно, без допомоги.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти примусової госпіталізації, посилалась на відсутність у неї хвороби та відсутність з її боку агресивної поведінки. Її поведінка обґрунтована тим, що до неї застосовують силу.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти примусової госпіталізації ОСОБА_1 через відсутність підстав передбачених ст.14 ЗУ "Про психіатричну допомогу".
ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_1 , в судовому засіданні вважала за доцільне госпіталізацію її доньки, оскільки вона стає некерованою, конфліктує, створює загрозу для себе та оточуючих.
Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено те, що до КНП «ООМЦПЗ» ООР» 07.07.2023р. о 14 годині 30 хв., була госпіталізована ОСОБА_1 , 1982 року народження, у зв'язку з агресивною поведінкою, висловлюванням погроз на адресу оточуючих, неадекватною поведінкою. В КНП "ООМЦПЗ» ООР» поступає повторно, доставлена БШМД. Під спостереженням психіатрів знаходиться з 2023 року. Перша госпіталізація з 05.04.23 по 10.04.23 рр. була виписана з діагнозом: «Гострий поліморфний психотичний розлад». F23.0. За рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 10.04.2023 року по справі №523/6021/23 пацієнтку було виписано зі стаціонару.
Наступна госпіталізація з 23.06.23р. по 26.06.23р доставлена БШМД. Госпіталізація обумовлена тим, що зі слів рідних, а саме матері хворої, після виписки пацієнтка продовжувала поводити себе неадекватно, закривалася у квартирі, нікого не пускала, заявляла, що її батьки це не її батьки насправді, висловлювала маячні ідеї відношення, переслідування, заявляла, що її хочуть вбити, за нею слідкують. За рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 28.06.2023 року по справі №523/10500/23 пацієнтку було виписано зі стаціонару.
Наступна госпіталізація з 07.07.23р. Доставлена БШМД за рапортом поліції, з якого відомо, що 07.07.23р. біля 14.30 и в ході оперативного розшукових заходів за адресою м. Одеса. вул. Преображенська, що ОСОБА_1 яка перебуває в державному розшуку, як безвісті зникла особа, при цьому остання вела себе неадекватно саме кидалась в бійку, несла маячню, казала що вона дружина презедента України ОСОБА_3 , виражалась в бік нецензурною лайкою, казала що її зґвалтували. Дана госпіталізація обумовлена тим, що зі слів рідних, а саме матері хворої, після виписки пацієнтка продовжувала поводити себе неадекватно, закривалася у квартирі, нікого не пускала, заявляла, що її батьки це не її батьки насправді, висловлювала маячні ідеї відношення, переслідування, заявляла, що її хочуть вбити, за нею слідкують. Також, зі слів батьків відомо, що на хвору неодноразово писали скарги та викликали екіпажі поліції сусіди, оскільки пацієнтка голосно включала музику, відмовлялась її вимикати, вмикала воду та залишала її відкритою, на прохання сусідів не реагувала, лише ставала більш агресивною, в результаті сусіди відключили хворій на деякий час світло, оскільки вони просто не могли спати коли постійно грала музика. При спробі батьків потрапити до квартири пацієнтки аби зрозуміти що відбувається та допомогти їй, хвора ставала агресивна, кидалась на батька у бійку, висловлювала численні погрози. Зі слів батьків, сама хвора навіть не виходила до магазину, батьки купляли їй їжу та залишали під дверима, коли вони врешті потрапили в квартиру, то побачили що там коїться повний безлад, речі розкидані, зіпсовані, розмальовані стіни. Свою поведінку сама пацієнтка ніяк не пояснює, розмовляти категорично відмовляється, лише висловлює численні претензії та виявляє агресивні тенденції по відношенню до оточуючих.
Відповідно до рапорту, який складений працівниками поліції 07.07.2023 року, в ході оперативного розшукових заходів за адресою м. Одеса. вул. Преображенська, було встановлено місце знаходження ОСОБА_1 яка перебувала в державному розшуку, як безвісті зникла особа, вела себе неадекватно, а саме кидалась в бійку, висловлювала маячні ідеї, у зв'язку з чим до неї було застосовано заходи фізичного впливу, після чого госпіталізовано до психіатричної лікарні.
Відповідно до Висновку комісії лікарів-психіатрів КНП «ООМЦПЗ» ООР» №2532 від 10.07.2023 року, ОСОБА_1 діагностовано «Гострий поліморфний психотичний розлад». F23.0. Вірно орієнтована ало- та інтропсихічно. Увага залучається важко, майже не втримується, пацієнтка відволікається, швидко втрачає фокус бесіди. Емоційний фон нестійкий, хвора гнівлива, схильна до накопичення та експлозивності афекту. На питання лікаря відповідає не по суті, багатомовна, не чує питань лікаря, продовжує розмову у ключі хворобливих переживань. Не критична до свого стану.
На теперішній час ОСОБА_1 відмовляється від проходження лікування в добровільному порядку.
Вирішуючи питання щодо розгляду заяви, суд виходить з наступного обґрунтування.
Так, згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частина друга статті 28 Конституції України визначає, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально - правовими обмеженнями.
Відповідно до частин першої та четвертої ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем - психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутись родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь - яку медичну спеціальність, інші особи.
Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлені вичерпні підстави примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу.
Так, особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливо лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Інших правових підстав для примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу законодавцем не передбачено.
Європейський Суд з прав людини у справі Winterwerpv. The Netherlands, від 24 жовтня 1979, SeriesAno. 33, S:37 висловив свою позицію, зазначивши, що для того щоб були дотримані вимоги законності позбавлення свободи в сенсі ст. 5 S: 1 (е) Конвенції, повинні бути дотримані три основних принципи:
по - перше, госпіталізована особа має бути визнана з точки зору об'єктивних медичних показників такою, що страждає на психічне захворювання, за виключенням невідкладної психіатричної допомоги;
по-друге, захворювання має бути такого ступеню, щоб вимагати недобровільної госпіталізації;
по - третє, захворювання повинно продовжуватись на протязі періоду госпіталізації.
За положеннями статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» (далі Закону) особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 Закону.
До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, передбачені статтею 14 Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.
Встановлення судового контролю за процедурою примусової госпіталізації передбачає дослідження та оцінку судом висновку лікарів-психіатрів про доцільність госпіталізації особи у відділення стаціонару лікарні без її усвідомленої згоди у сукупності з іншими доказами, що підтверджують такий стан особи, який дає підстави саме для примусової госпіталізації.
З описової частини висновку лікарів вбачається, що на час огляду ОСОБА_1 у відділенні № 12 вона формально перебувала у свідомості. Вірно орієнтована ало- та інтропсихічно. Увага залучається важко, майже не втримується, пацієнтка відволікається, швидко втрачає фокус бесіди. Емоційний фон нестійкий, хвора гнівлива, схильна до накопичення та експлозивності афекту. На питання лікаря відповідає не по суті, багатомовна, не чує питань лікаря, продовжує розмову у ключі хворобливих переживань" ви взагалі не лікар... в вас немає диплому, хто вам його підписував? Президент України?", висловлює маячні ідеї відношення "через мене чує весь світ...ви вкрали мою одежу, віддайте мені...". Пацієнтка агресивно налаштована у бік батьків. Мислення за темпом прискорене, непослідовне, паралогічне, з постійними зісковзуванням на шлях випадкових асоціацій, з елементами розірваності. Мова носить характер монологу. Говорить: " ОСОБА_4 не пацієнт, в мене немає історії хвороби... я була в суді, мене виправдали здорова... останній раз в суді сказали, що мати має надати в суд документи, свідоцтво про народження воно в неї липове...я сьогодні знову їду до суду... як ви можете подати документи, якщо я тут навіть не госпіталізована...а ким прийнята історія, ким підписана, дайте мені лікаря на нього в суд заяву напишу... мені зробили укол наркотиками, але мені не призначали ні пігулки ні наркотики..." На зауваження не реагує зовсім. Обмани сприйняття на момент огляду заперечує, поведінкою не виявляє. Не критична до свого стану.
Представлений висновку комісії лікарів - психіатрів КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР від 10.07.2023р. не містить достатніх обґрунтувань для примусової госпіталізації ОСОБА_1 в поєднанні з обставинами передбаченими статтею 14 Закону. Так, з наданого суду висновку лікарів-психіатрів, який є обов'язковим для вирішення питання про примусом госпіталізацію, вбачається, що ОСОБА_1 був встановлений діагноз «Гострий поліморфний психотичний розлад F23.0.». Однак, саме по собі встановлення такого діагнозу не є достатнім для госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
Суд зазначає, що ознак та підстав при яких можлива примусова госпіталізація особи до психіатричного закладу у висновку не зазначено, та у судовому засіданні не встановлено. Матеріали справи не містять достатніх даних про те, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, та/або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Як вбачається із матеріалів справи, дані про поведінку ОСОБА_1 містяться лише у рапорті працівника поліції де поведінка останньої описана загальними фразами, а також зі слів ОСОБА_2 , на яких фактично ґрунтується медичний висновок. У свою чергу ОСОБА_1 стверджує, що її дії були спрямовані на захист своїх прав та інтересів.
Отже судом не встановлено, що ОСОБА_1 становить небезпеку для себе і оточуючих та може завдати суттєвої шкоди своєму здоров'ю та життю чи здоров'ю інших осіб внаслідок погіршення його психічного стану. Також відсутні докази того, що обстеження або лікування ОСОБА_1 можливі лише в стаціонарних умовах, зокрема у психіатричному відділенні.
Без встановлення того факту, що поведінка особи є небезпечною для нього чи оточуючих, неможливо застосувати до неї такий захід, як примусова госпіталізація до психіатричного закладу, що відповідає положенням статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, з 28.06.2023 року, а саме моменту винесення рішення Суворовським районним судом міста Одеси у справі №523/10500/23 про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку до розгляду справи в судовому засіданні 12.07.2023 року судом не виявлено жодних суттєвих змін в психічному стані ОСОБА_1 та у висновку комісії лікарів-психіатрів КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви, оскільки жодними доказами чи обставинами не підтверджується, що стан ОСОБА_1 є таким, що дає підстави для її примусового тримання у психіатричній лікарні, а саме, відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих та що лікування останньої можливе лише в стаціонарних умовах психіатричного закладу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,13,14,22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 339-342 ЦПК України, -
Заяву комунального неприбуткового підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку - залишити без задоволення.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Повне судове рішення складено 12.07.2023 р.
Суддя
Присяжні