Справа № 513/853/23
Провадження № 1-кп/513/84/23
Саратський районний суд Одеської області
12 липня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження та відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження № 12023167240000034 від 12 червня 2023 року за обвинуваченням,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Світлодолинське, Саратського району, Одеської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 30 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Світлодолинське, Саратського району, Одеської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини- сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2500 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.03.2019 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_3 , ніякої участі у житті та виховання сина не приймала, не займається матеріальним забезпеченням та вихованням сина, не надала жодних коштів на розвиток та щоденні витрати, харчування, одяг, лікування сина, до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні не зверталась, допомогу по безробіттю не отримувала та погашення заборгованості по аліментним платежах не вживала, наявних у неї випадкових заробітків виплати аліментів не здійснювала.
Таким чином, ОСОБА_3 в період з часу з грудня 2021 року по травень 2023 року, маючи умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, не сплачувала аліменти, порушуючи ст. 21, ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до положень яких усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, та що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно відповіді Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості ОСОБА_3 , станом на 13.06.2023 до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні не зверталась, допомогу по безробіттю не отримувала, з метою приховування доходів від державного виконавця офіційно ніде не працевлаштовувалась, протягом 2022-2023 року працювала за наймом у місцевих мешканців с. Світлодолинське, Білгород- Дністровського району Одеської області а саме: виконувала роботу по господарству, за що й отримувала грошові кошти. Злісно ухилялася від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини.
Зазначені дії призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 31.05.2023 року, згідно виданому головним старшим державним виконавцем Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розрахунку борг складає 127500 гривень, що призвела до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що складається із сум виплат понад три місяці відповідних платежів.
Таким чином ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, за ознаками: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини(аліментів).
Положеннями ч.2 та 3 ст.381КПКУкраїни передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором додано клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрювана беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також відповідно до вимог ч. 3 ст.302 КПК України до обвинувального акту було додано письмову заяву обвинуваченої ОСОБА_3 згідно якої остання у присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, повністю згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження передбаченими ч.1 ст. 394 КПК України та згодна з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
У даних заявах захисником адвокатом ОСОБА_6 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваної, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту відносно неї у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні, за її відсутності.
Потерпілий ОСОБА_4 якому роз'яснені вимоги ст.301,302 КПК України в своїй заяві погодився зі змістом встановлених досудовим розслідуванням обставин, дав свою добровільну згоду на розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку та ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, передбаченим ч.1 ст. 394 КПК України.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.
Ухвалою суду від 27.06.2023 року за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст. 381 та 382 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.164 КК України призначено до судового розгляду без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження.
Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 64 КК України не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акту їх письмові заяви.
Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 , вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.164 КК України, а саме: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини(аліментів).
Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, її заяву, в якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодна з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, відповідно до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини(аліментів) при обставинах встановлених органом досудового розслідування поза розумним сумнівом, доведена повністю, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини(аліментів).
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винною нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
При цьому суд бере до уваги визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення(проступку) і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст. 66 КК України пом'якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винної у скоєнні кримінальних правопорушень особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 року у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд у відповідності до ст. 65-67 КК України, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, мотиви і причини, які призвели до скоєння нею кримінального проступку, її ставлення та поведінку після вчинення злочину, наслідки що настали, дані про особу, а саме те, що ОСОБА_3 повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого діяння, активно сприяла розкриттю злочину шляхом надання повних та послідовних показів стосовно відомих її обставин, щиро кається у вчиненому, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, раніше не судима в силу ст.89 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального проступку, активне сприяння розкриттю кримінального проступку.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням вище наведеного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи усі обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченої та її відношення до вчиненого, вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч.1 ст. 164 КК України.
Наведені обставини у своїй сукупності, дають підстави вважати, що виправлення обвинувачених ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженої у період іспитового строку з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ними кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченої немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Речові докази, процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст.ст.381-382, ст.ст.368-371,373-374,376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити покарання, у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, якщо вона протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
Поклавши на ОСОБА_3 відповідно до ст.76 КК України такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти зазначений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Початок відбування покарання за даним вироком рахувати з 12.07.2023 року. До набрання вироком законної сили, запобіжний захід засудженим не обирати. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Відповідно до частини 1статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1