Справа № 357/5475/23
Провадження № 2-а/357/64/23
12 липня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Кононюк П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича, Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
10.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 04.05.2023 інспектором з паркування Відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицьким Андрієм Віталійовичем, в режимі фото/відео зйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки транспортного засобу, а саме паркування транспортного засобу автомобілем марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 3.34 за адресою: місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, 38/12. На лобовому склі автомобіля інспектором було залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія БЦ №00000076. Копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно повідомлення, буде надіслано за адресою реєстрації власника транспортного засобу, в порядку ст.279 -1 КУПАП. Копія постанови серія БЦ №00000076 від 04.05.2023, станом на 08.05.2023 ним не отримувалася. Відповідно до винесеної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП України та зазначено, що відносно власника транспортного засобу буде винесено постанову про стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. без евакуації транспортного засобу. Однак, постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного. Виносячи оскаржувану постанову, інспектором з паркування Новицьким Андрієм Віталійовичем, складено постанову, а факти викладені в ній, не відповідають дійсності - автомобіль марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , було припарковано за межами дії дорожнього знаку 3.34, а саме на проміжку проїзної частини дороги між перехрещенням вулиць М'ясної/Ярослава Мудрого та перехрещенням вулиць Гоголя/Ярослава Мудрого, поруч із будівлею за адресою Ярослава Мудрого, 38/12. Відповідний дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», на який посилається інспектор з паркування розташований за межею перехрещення вулиць Северина Наливайка та Ярослава Мудрого та зона його дії закінчується на початку перехрещення вулиць М'ясної/Ярослава Мудрого, як то встановлено Розділом 3 Правил дорожнього руху, а саме:«зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету». Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Разом з тим, Правила дорожнього руху передбачають можливість розміщення разом із дорожнім знаком 3.34 (зупинку заборонено) дорожнього знаку 3.42 (кінець усіх заборон та обмежень), дублюючого дорожнього знаку 3.34, дорожніх табличок 7.2.2, 7.2.3, 7.2.4, а також дорожньої розмітки 1.4 ((жовтого кольору) - позначає місця, де заборонено зупинку транспортних засобів з тієї сторони, де вона нанесена. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаком 3.34 і наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру). Як вбачається з наявних у матеріалах справи фотоматеріалів, на місці здійснення паркування автомобіля марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , повністю відсутні дорожні знаки 3.42 (кінець усіх заборон та обмежень), дублюючий дорожній знак 3.34, дорожні таблички 7.2.2, 7.2.3, 7.2.4, а також дорожня розмітка 1.4, що фактично підтверджує факт стоянки автомобіля марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 3.34 та спростовує твердження інспектора з паркування про вчинене власником вищезгаданого автомобіля інкримінованого правопорушення. Разом з тим, під час складення адміністративних матеріалів в частині притягнення його як власника автомобіля до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, він був присутній на місці події особисто та неодноразово наполягав інспектору з паркування на вимозі виконання ст. 268, 276, 278, 279, 279-1, 280 КУпАП та можливості проведення адміністративного розгляду на місці вчинення надаючи пояснення щодо того факту, що належний йому автомобіль припаркований без порушень правил дорожнього руху. Однак, замість виконання вимог КУпАП інспектор з паркування повідомив про те, що вимоги КУпАП на нього не розповсюджуються, і він вважає, що автомобіль запаркований із порушенням. Отже, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122КУпАП складено безпідставно, за місцем розташування автомобіля: по вул. Ярослава Мудрого в районі будинку №38/12 у м. Біла Церква, оскільки зона дії знаку 3.34. розташованого за межею перехрещення вулиць Северина Наливайка та ОСОБА_2 не розповсюджується на проміжок проїзної частини дороги між перехрещенням вулиць М?ясної та Ярослава Мудрого та перехрещенням вулиць Гоголя та Ярослава Мудрого, поруч із будівлею за адресою Ярослава Мудрого, 38/12. Також, постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв'язку з вищевикладеним, просив визнати протиправними дії інспектора з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича та Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, скасувати постанову серії БЦ №00000076 від 04.05.2023 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. та зобов'язати Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради видалити інформацію про правопорушення у реєстрах обліку правопорушень, зафіксоване 04.05.2023, також, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати (моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. та судовий збір в розмірі 536,80 грн.).
10.05.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
05.06.2023 позивач ОСОБА_1 , у зв'язку з отриманням копії оскаржуваної постанови, подав до суду нову редакцію позовної заяви, в якій просив визнати протиправними дії інспектора з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича та Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, протиправними, скасувати постанову серії РАП №12512881951 від 04.05.2023 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 122 КУпАП та зобов'язати Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради видалити інформацію про правопорушення у реєстрах обліку правопорушень, зафіксоване 04.05.2023, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати (моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. та судовий збір в розмірі 536,80 грн.).
23.06.2023 відповідач, інспектор з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства ДЖКГ БМР Новицький Андрій Віталійович, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з вказаним позовом не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Свої повноваження він здійснює як головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово - комунального господарства Білоцерківської міської ради відповідно до посадової інструкції та Положення Відповідно до п. 2.17 Положення про департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 28.07.2022 №2795-31-VIII, здійснює профілактику запобігання правопорушень в сфері паркування транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями). Згідно з пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктами 1.10 ПДР України, зупинка це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо. Відповідно до п. 8.1, 8.2 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Згідно пункту 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Відповідно до розділу 33 ПДР України (дорожні знаки), знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений. Так, 04.05.2023 о 10 год. 30 хв., ним було зафіксовано в режимі фотозйомки та відеозапису скоєне правопорушення водієм транспортного засобу «SKODAFABIA», д.н.з. НОМЕР_3 , який здійснив зупинку за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 38/12, чим порушено вимоги пункту 3.34 розділу 33 ПДР в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. У відповідності до положень статті 14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки технічним засобом LOGICINSTRUMENTFIELDBOOKK 80V286QAC4670NXA22M00U, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення 04.05.2023, місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об'єкта м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 38/12; географічні координати: 49.79773710, 30.12039000; час вчинення порушення - 10 год. 30 хв. Фотознімки відповідають вимогам примітки до статті 14-2 КУпАП. З матеріалів фотофіксації вбачається, що водій транспортного засобу «SKODAFABIA», д.н.з. НОМЕР_3 здійснив зупинку за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 38/12 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», тобто зупинка автомобіля до перехрестя вул. Ярослава Мудрого - провул. Гоголя. Постанова містить адресу веб - сайт, де розміщено фотофіксацію адміністративного правопорушення. Відповідно до пункту 25 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі № 686/13619/17, дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлений знак) (Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду). Отже, твердження позивача, що він залишив автомобіль за межами дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не відповідають дійсності, що підтверджується фото та відео-фіксацією. Також, він у повній мірі дотримався вимог ст. 279-1 КУпАП, адже ним було розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія БЦ № 00000122 на лобовому склі транспортного засобу «SKODAFABIA», д.н.з. НОМЕР_3 . Після встановлення відповідальної особи - ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, ним було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1251281951 від 04.05.2023 згідно з ч. 5 ст. 279-1, 283, 284 КУпАП, - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказана постанова надіслана відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її місця реєстрації у відповідності до ч. 7 ст. 279і КУпАП. (рекомендований лист 0911100937819 від 12.05.2023). Таким чином, відповідачем під час розгляду справи були дотримані всі норми спеціального права, які регулюють правовідносини при порушенні правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки та відеозапису, а постанова про накладення адміністративного стягнення серія РАП № 1251281951 від 04.05.2023 є правомірною. Тому, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не грунтуються на законі і не підлягають до задоволення в повному обсязі. Щодо визнання дій інспектора з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича та Департаменту житлово- комунального господарства Білоцерківської міської ради протиправними, то така вимога не підлягає до задоволення, з огляду на положення частини третьої статті 286 КАС України, в якій чітко передбачено конкретний перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Щодо стягнення судових витрат, то згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Отже, положеннями КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 04.05.2023, акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 09.05.2023 № 1 та адвокатські запити від 08.05.2023 № 08/05/23-1, № 08/05/23-2, № 08/05/23-3, складені адвокатом Наріжнім Олександром Анатолійовичем. Однак, дані запити мають ідентичний зміст, а тому адвокат не міг витрачати по 1,5 години на складання одного запиту, вартістю по 1500 грн. кожен. Крім того, вважає, що адвокат не мав можливості навіть провести правовий аналіз спору щодо складення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії БЦ№ 00000076 від 04.05.2023, зазначеної в пункті першому Акту виконаних робіт № 1 до Договору про надання правової допомоги вартістю в 3000 грн. в зв 'язку з тим, що постанова була направлена 12.05.2023, а позовна заява складена та направлена до суду 09.05.2023. Незрозуміло, на вивчення якого документу адвокатом витрачено часу 3 години. Додатково повідомляє, що в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області слухається аналогічна справа №357/5499/23 за аналогічним правопорушенням, скоєним позивачем 08.05.2023 року (про що свідчить Акт виконаних робіт № 2 до Договору про надання правової допомоги вартістю в 15 000 грн.). Стосовно стягнення моральної шкоди, то в позовній заяві має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджується. Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду У країни №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. І лише за наявності та доведеності всіх елементів такої типової для правопорушення формули можна визначати відшкодування моральної шкоди, але позивач не надав до суду доказів заподіяння йому моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Тому, враховуючи вищевикладене, даний позов він не визнає та просить відмовити в його задоволенні повністю.
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги та викладені ним обставини підтримав у повному обсязі.
Відповідач - інспектор з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства ДЖКГ БМР Новицький Андрій Віталійович у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав викладені у відзиві обставини та просив відмовити у їх задоволенні.
Представник відповідача: ДЖКГ БМР - Кравчук Альона Олексіївна, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та підтримала викладені у відзиві обставини та просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта позивача (а.с. 7).
04.05.2023 інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицьким Андрієм Віталійовичем, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1251281951 до повідомлення серії БЦ №00000076 від 04.05.2023 (а.с. 49), відповідно до якої 04.05.2023 о 10 год. 30 хв. водієм транспортного засобу «SKODAFABIA», д.н.з. НОМЕР_3 , здійснено зупинку за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 38/12, чим порушено п. 3.34 розділу 33 ПДР України в зоні дії знаку 3.34. «Зупинку заборонено» та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивач в обґрунтування позову вказує на те, що оскаржувана постанова була складена працівником інспекції з паркування без його присутності та інспектор з паркування просто вручив йому повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії БЦ №00000076 від 04.05.2023, враховуючи, що останній був особисто присутній на місці події.
Так, розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП належить до компетенції інспекторів з паркування, у відповідності до абзацу 3 ст. 219 КУпАП (від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 3 і 7 ст. 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування).
Відповідно до положення ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе, зокрема, відповідальна особа - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Відповідно до абзацу 3, 4 статті 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 червня 2022 року № 392 «Про внесення змін та затвердження штатного розпису департаменту житлово- комунального господарства Білоцерківської міської ради з 01 липня 2022 року» (із змінами) (а.с. 95, 96-97, 99-101) утворено у складі управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради відділ по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради у штатному складі 2 од.
Також, рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 червня 2022 року № 386 «Про уповноваження інспекторів з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів» (із змінами) (а.с. 94, 98) надано повноваження інспекторів з паркування посадовим особам відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. Уповноважено інспекторів з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради: здійснювати у випадках, визначених законом, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), частинами першою, другою та восьмою статті 152і Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення; складати постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою, третьою і сьомою статті 122 та частинами першою, другою та восьмою статті 152і Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Відповідно до пункту 1.1 Положення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28.07.2022 №2795-31-VIII (а.с. 83-91), Департамент житлово - комунального господарства Білоцерківської міської ради є виконавчим органом Білоцерківської міської ради, утворюється міською радою та є підзвітним і підконтрольним раді.
Відповідно до п. 3.13, 3.14, 3.15 Розділу 3 Положення, завданням ДЖКГ БМР є, зокрема, запобігання правопорушень в сфері паркування транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади, здійснення контролю за правилами зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів на території Білоцерківської міської територіальної громади та притягнення винних осіб до відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, інспектор з паркування, як особа уповноважена на розгляд справи, мав право виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), без участі позивача ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд враховує той факт, що вручаючи особисто ОСОБА_1 повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності інспектор з паркування мав технічну можливість все таки встановити відповідальну особу за вчинення порушення правил паркування транспортних засобів та вручити позивачу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з постанови РАП №12512881951 від 04.05.2023 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн. по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1. ПДР)
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.2. ПДР України визначено, що дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Пунктом 8.2-1. ПДР України визначено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, наказові знаки, показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Відповідно до п.3.34 ПДР Зупинку заборонено, забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
Таким чином, зупинка/стоянка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об'єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.
З обставин справи вбачається, що сторони по-різному розуміють і трактують саме зону дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:
- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;
- край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;
- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;
- перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
У статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів; смуга відведення - земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідний дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», на який посилається інспектор з паркування розташований за межею перехрещення вулиць Северина Наливайка та Ярослава Мудрого та зона його дії закінчується на початку перехрещення вулиць М'ясної та Ярослава Мудрого, як то встановлено Розділом 3 Правил дорожнього руху, а саме: «зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
В свою чергу, інспектор з паркування Новицький Андрій Віталійович, виносячи оскаржувану постанову, зазначив, що 04.05.2023 о 10 год. 30 хв. водієм транспортного засобу «SKODAFABIA», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , здійснено зупинку за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 38/12, чим порушено п. 3.34 розділу 33 ПДР України в зоні дії знаку 3.34. «Зупинку заборонено».
В ході розгляду справи, судом встановлено, що автомобіль марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , було припарковано за межами дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а саме на проміжку проїзної частини дороги між перехрещенням вулиць М'ясної і Ярослава Мудрого та перехрещенням вулиць Гоголя і Ярослава Мудрого, поруч із будівлею, яка розташована за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 38/12, де зона дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» закінчилася, а саме на початку перехрещення вулиць М'ясної та Ярослава Мудрого, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 20-25) та досліджено судом за даними географічних координат (49.7976875 та 30.1202965), які зазначені у постанові, яка розміщена на сайті: https://parkingbc-rada.com.ua.
Відповідно до примітки ст. 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Однак, оглянувши матеріали фотофіксації щодо порушення позивачем правил паркування транспортних засобів (а.с. 13-19, 108) судом встановлено, що такі матеріали не містять інформації про обставини події та не підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, виходячи з наступного.
З матеріалів фото фіксації вбачається, що на місці здійснення паркування автомобіля марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , відсутній дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», дорожні таблички 7.2.2, 7.2.3, 7.2.4, а також дорожня розмітка 1.4, що фактично спростовує факт зупинки автомобіля марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 3.34 та спростовує твердження інспектора з паркування про вчинене ОСОБА_1 вищезгаданого автомобіля адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства ДЖКГ БМР Новицьким Андрієм Віталійовичем, який реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху, 04.05.2023 було зафіксовано припаркований транспортний засіб «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , на вулиці біля тротуару, однак, уповноваженою посадовою особою при фіксуванні порушення правил паркування не зафіксовано місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів, зокрема, дорожніх знаків, які визначають зону їх дії, зокрема, для заборони зупинки транспортних засобів, а також інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 12 КУпАП.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися в постанові про адміністративне правопорушення.
Так, в оспорюваній постанові інспектором вказано, в якості доказу, здійснену фото та відео зйомку за допомогою технічного запису: LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V286QAC4670NXA22M0011 та у постанові зазначено, що з вказаними доказами можна ознайомитися на офіційному веб-сайті: htts://parkingbc-rada.com.ua, ідентифікатором доступу є державний номерний знак транспортного засобу та номер повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом, при дослідженні доказів у справі, що розміщені на вказаному сайті, не встановлено вчинення позивачем вказаного правопорушення, що узгоджується з письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, про які зазначено вище у рішенні.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Таким чином, зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
Щодо позовних вимог, про визнання дій інспектора з паркування відділу по контролю за паркуванням управління дорожнього господарства ДЖКГ БМР Новицького Андрія Віталійовича та Департаменту житлово- комунального господарства БМР протиправними та зобов'язання видалити інформацію про правопорушення у реєстрах обліку правопорушень, зафіксоване 04.05.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також, згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки положеннями ст. 286 КАС України не передбачено можливості ухвалення рішення про визнання протиправними дій чи зобов'язання видалити інформацію про правопорушення у реєстрах обліку правопорушень, суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Крім того, слід зазначити наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Предметом розгляду у даній справі є постанова по справі про адміністративне правопорушення щодо правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису).
Позивачем заявлено позов, зокрема, до інспектора з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича.
Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України визначено, що відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно положень статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Положеннями ст. 255, 288 КУпАП передбачено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу, в даному випадку Департамента ЖКГ БМР та належним відповідачем є саме відповідний орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 по справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Тому, враховуючи, що оскаржувана постанова винесена інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицьким Андрієм Віталійовичем, який уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення від імені органу, а саме: Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради суд дійшов висновку, що вимоги до інспектора заявлені позивачем як до неналежного відповідача.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).
У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач, обґрунтовуючи дану вимогу про відшкодування моральної шкоди, належних та достатніх доказів заподіяння йому моральних страждань поведінкою відповідача, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок рішень та дій відповідачів, до суду не надав, та будь-яким чином не довів розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди з урахуванням приведених ним обґрунтувань та обставин її завдання.
Аналізуючи зазначені положення ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода не є судовими витратами в розумінні ст. 132 КАС України, як заявляє позивач, а є втратами немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Щодо стягнення судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу) слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).
Позивач, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, надав до суду договір про надання правової допомоги від 04.05.2023, акт виконаних робіт №1 від 09.05.2023 до Договору про надання правової допомоги від 04.05.2023 та копію ордера, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 30-34).
Відповідно до п. 3.1 Договору, клієнт зобов?язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката, у розмірі, в порядку та в строки, визначені у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору.
Згідно акту виконаних робіт №1 від 09.05.2023 адвокатом Наріжним О.А. було надано позивачу наступні послуги: правовий аналіз спору - 3000,00 грн. (3 год.), підготовка та подача адвокатського запиту № 08/05/23-1 від 08.05.2023 - 1500,00 грн. (1,5 год.), підготовка та подача адвокатського запиту №08/05/23-2 від 08.05.2023 - 1500,00 грн. (1,5 год.), підготовка та подача адвокатського запиту №08/05/23-3 від 08.05.2023 - 1500,00 грн. (1,5 год.), підготовка позовної заяви - 5000,00 грн. (5год.), представництво інтересів клієнта в суді під час розгляду справи - 2500,00 грн. (2,5 год.), всього на загальну суму 15000,00 грн.
Разом з тим, суд не приймає до уваги витрати позивача щодо представництва інтересів клієнта в суді під час розгляду справи - 2500,00 грн., адже він особисто приймав участь у справі за відсутності представника.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Так, відповідачами заявлено про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки заявлена позивачем сума витрат є неспівмірною.
Суд враховує, правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, згідно якого, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищезазначене, часткове задоволення позову, керуючись принципами справедливості, співмірності, пропорційності та верховенством права, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., що відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд стягує з Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 179,00 грн. (а.с. 36) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 143, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч. 1 ст.122, 245, 251, 252, 256, 258, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора з паркування відділу по контролю за паркуванням Управління дорожнього господарства Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради Новицького Андрія Віталійовича (місцезнаходження: вул. А. Шептицького, 2, м. Біла Церква, Київська область), Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради(код ЄДРПОУ: 03346696, місцезнаходження: вул. А. Шептицького, 2, м. Біла Церква, Київська область), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.
Скасувати постанову серії РАП №12512881951 від 04.05.2023 до повідомлення серії БЦ №00000076 від 04.05.2023 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн. по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 179,00 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення (проголошення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення (проголошення) має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та проголошено12.07.2023.
СуддяО. В. Бондаренко