П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/19369/22
Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2023 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 05.04.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до адміністративного суду з позовом до ГУ ДМС в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №51031400000515 від 20.12.2022 року щодо відмови в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву-анкету позивачки про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання та оформити (видати) посвідку на тимчасове проживання в Україні відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визначення недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №322.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2023 року цей адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС України в Одеській області №51031400000515 від 20.12.2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 від 28.11.2022 року №105131956 про обмін посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, не відповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На думку апелянта, ГУДМС у спірних правовідносинах діяло правомірно, адже спірне рішення прийнято ним на підставі відповіді - листа УСБУ в Одеській області від 09.12.2022 №10504/1/5101-22, у якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки відомостей, які б перешкоджали видачі/обміну іноземним громадянам посвідки на тимчасове проживання в Україні, на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ №322, УСБУ в Одеській області заперечує стосовно обміну/видачі посвідки на тимчасове проживання громадянці Розсійської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою РФ, паспорт № НОМЕР_1 (а.с. 94-95).
19 жовтня 2019 року між ОСОБА_4 та громадянином України ОСОБА_5 укладено шлюб - свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.14).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 зареєстрована за адресою реєстрації її чоловіка: АДРЕСА_1 (а.с. 108).
Згідно зі змістом позову на підставі відповідної заяви та поданих документів до ГУ ДМС, ОСОБА_3 у 2019 році було видано посвідку на тимчасове проживання строком на один рік, по закінченню терміну дії якої у порядку обміну у 2020 році також видана посвідка на тимчасове проживання строком на один рік.
Згідно довідки ГУ ДМС від 05.11.2021 року посвідка на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 строком дії до 04.11.2021 року, була видана ОСОБА_3 та повернута через її обмін у зв'язку з закінченням строку дії до 04.11.2021 року (а.с. 100).
19.11.2021 року ОСОБА_3 видано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 строком дії до 18.11.2022 року (а.с. 107).
28 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою-анкетою №105131956 про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із закінченням дії посвідки на тимчасове проживання (а.с. 103).
Рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від 20.12.2022 року №51031400000515 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання відмовлено на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку №322 (а.с. 116).
Вважаючи вищезгадане рішення незаконним ОСОБА_2 звернулася до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено наявності підстав для відмови в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Також суд звернув увагу, що оскаржене рішення є немотивованим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Отже, адміністративні суди мають з'ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, на час прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, визначався та встановлювався Законом України від 22.09.2011 року №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773-VI)
Так, пунктом 18 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 4 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.
Згідно з частиною третю статті 5 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджено постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року (далі - Порядок №322).
Відповідно до пунктів 1, 4 цього Порядку посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні, посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.
Пунктом 7 Порядку №322 передбачено, що обмін посвідки здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до посвідки;
2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;
3) закінчення строку дії посвідки;
4) непридатності посвідки для подальшого використання.
Оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС (пункт 9 порядку №322).
Згідно з пунктом 19 Порядку №322, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до відповідача із заявою-анкетою №105131956 від 28.11.2022 року про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв'язку з закінченням строку дії попередньої.
Рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від 20.12.2022 року №51031400000515 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання відмовлено на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку №322.
З аналізу вказаної норми вбачається, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю в оформленні або видачі посвідки за умови встановлено факту подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Водночас, доказів факту подання позивачкою завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів ГУДМС суду не надало.
Варто також додати, що, посилаючись на підпункту 9 пункту 61 Порядку №322, як на підставу у прийнятті спірного рішення ГУДМС не наведено конкретних причин, обставин, які слугували підставою для прийняття рішення про відмову у обміну посвідки на тимчасове проживання, що фактично позбавило позивачку можливості усунути обставини, у зв'язку із якими їй було відмовлено в оформленні нової посвідки.
Колегія суддів зазначає, що за загальними вимогами, які висуваються до актів суб'єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальне посилання апелянта у рішенні на положення підпункту 9 пункту 61 Порядку №322 не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.
Колегія суддів вважає неаргументованими посилання апелянта на лист УСБУ в Одеській області від 09.12.2022 №10504/1/5101-22, оскільки він не є належним, достовірним та достатнім доказом для висновку, що позивачка подала завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.
Згідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
У даній справі відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Помогаєвої А.
Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 статті 12, статті 257 та ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов