П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4678/20
Перша інстанція: суддя Малих О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 400/4678/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною; стягнення не нарахованої та невиплаченої частини заробітної плати,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом у якому просив:
1. визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо безпідставного не включення:
частини виплаченої заробітної плати у сумі 461 335,40 грн., до розрахунку оплати 8 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 за № 33/07;
частини виплаченої заробітної плати у сумі 536 874,15 грн., до розрахунку оплати 7 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 за № 36/07;
частини виплаченої заробітної плати у сумі 605 702,86 грн., до розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 12.03.2018 за № 183/07;
частини виплаченої заробітної плати у сумі 605 702,86 грн., до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 03.05.2018 за № 431/07;
частини виплаченої заробітної плати у сумі 598 145,63 грн., до розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 за № 871/07;
частини виплаченої заробітної плати у сумі 598 145,63 грн., до розрахунку оплати 6 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 за № 867/07;
частини виплаченої заробітної плати у сумі 420 698,02 грн., до розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань виплаченої у 2018 році наданої наказом від 19.09.2018 за № 3805/06;
2. стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену частину заробітної плати у 2018 році на загальну суму 380 626,33 грн., з яких:
13 670,45 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 8 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 за № 33/07;
13 459,54 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку оплати 7 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 за № 36/07;
8 471,13 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 12.03.2018 за № 183/07;
31 766,75 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 03.05.2018 за № 431/07;
18 814,02 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 за № 871/07;
13 679,09 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 за № 867/07;
280 465,35 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку розміру матеріальної для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році, наданої наказом від 19.09.2018 за № 3805/06.
Ухвалою від 27.04.2021 Миколаївський окружний адміністративний суд замінив відповідача у справі - Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області - на його правонаступника - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 позовні вимоги задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 залишено без змін.
На виконання зазначеного рішення судом 03.04.2023 видано виконавчий лист.
18.04.2023 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про роз'яснення рішення суду.
У вказаній заяві відповідач просив суд першої інстанції роз'яснити, чи підлягає стягненню з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 не нарахована та не виплачена частина заробітної плати у 2018 році на загальну суму 380626,33 грн. з відрахуванням до бюджету обов'язкових платежів з вказаної суми стягнення, чи без такої.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2023 у задоволенні заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про роз'яснення рішення суду 27.04.2021 у справі № 400/4678/20 відмовив.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 21.04.2023 суд першої інстанції виходив з того, що з мотивувальної та резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.202 у справі № 400/4678/20 вбачається, що її текст труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, тому розширеного тлумачення шляхом його роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.
Також суд зазначив, що заявник просить суд роз'яснити не власне сам текст рішення, а можливість вчинення відповідачем певних дій, враховуючи прийняте судом рішення.
Водночас суд першої інстанції звернув увагу, що зі змісту заяви вбачається, що позивач фактично просить надати юридичну консультацію, що виходить за межі повноважень суду та є недопустимим з точки зору КАС України, оскільки суд не є тим органом, який уповноважений надавати такого виду роз'яснення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати та постановити нову постанову, якою скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити заяву про роз'яснення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 по справі № 400/4678/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що відсутність у рішенні суду першої інстанції відомостей щодо необхідності відрахування зі стягнутої суми обов'язкових платежів та зборів може призвести до порушення прав відповідача при здійсненні виконання рішення суду, оскільки з відповідача на користь позивача буде стягнута вся сума, визначена судом (без урахування необхідності виплати з цієї суми податків та зборів), і відповідач додатково повинен буде сплатити до бюджету всі обов'язкові платежі, які повинні бути утримані із частини заробітної плати позивача.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно підпункту "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України (за загальним правилом 18 відсотків).
Отже, якщо юридична особа за рішенням суду виплачує на користь фізичної особи частину заробітної плати, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 806/1201/16, від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.
Таким чином, оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що в резолютивній частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 не вказані відомості щодо необхідності відрахування зі стягнутої суми податків та обов'язкових платежів.
Вказані обставини можуть ускладнити виконання рішення суду, призвести до порушення прав відповідача при здійсненні виконання рішення суду, оскільки з відповідача на користь позивача буде стягнута вся сума, визначена судом (без урахування необхідності виплати з цієї суми податків та зборів), і відповідач додатково повинен буде сплатити до бюджету всі обов'язкові платежі, які повинні бути утримані із частини заробітної плати позивача.
При цьому матеріали справи не містять доказів, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача стягнути ненарахованої та невиплаченої частини заробітної плати у 2018 році на загальну суму 380 626,33 грн. виконано.
Відтак, в даному випадку, на думку колегії суддів, наявні підстави для роз'яснення судового рішення.
Під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення суд виходить з приписів ч. 2 ст. 6 КАС України, відповідно до якого, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, заява №22774/93, п.63, абз.2 та 3) наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що найшвидше виконання рішення суду сприятиме ефективному захисту законних прав позивача.
Водночас колегія суддів враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, відповідно до яких судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Виконання даної категорії рішень регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.
Даний порядок передбачає безспірне списання коштів з рахунків боржника у чіткій відповідності до сум, зазначених в судовому рішенні та блокування всіх операцій по рахункам боржника до моменту повного списання органом ДКСУ суми заборгованості за судовим рішенням.
Враховуючи наведене, колегія суддів роз'яснює, що за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), стягненню підлягає сума не нарахованої та невиплаченої частини заробітної плати у 2018 році на загальну суму 380626,33 грн., з яких: 13670,45 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 8 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 33/07; 13459,54 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку оплати 7 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 36/07; 8471,13 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 12.03.2018 року за № 183/07; 31766,75 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 03.05.2018 року за № 431/07; 18814,02 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 871/07; 13679,09 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 867/07; 280465,35 грн. - частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку розміру матеріальної для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році, наданої наказом від 19.09.2018 за № 3805/06, з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для роз'яснення рішення суду.
Водночас колегія суддів зазначає, що вимоги апелянта про направлення заяви про роз'яснення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 по справі № 400/4678/20 на розгляд до суду першої інстанції є безпідставними, оскільки положеннями КАС України не встановлено такі повноваження апеляційного суду за наслідком скасування ухвали суду першої інстанції про роз'яснення судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.04.2023 про роз'яснення рішення суду від 27.04.2021 у справі № 400/4678/20 слід задовольнити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 400/4678/20 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 400/4678/20 - скасувати.
Заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.04.2023 про роз'яснення рішення суду від 27.04.2021 у справі № 400/4678/20 - задовольнити.
Роз'яснити, що за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), стягненню підлягає сума не нарахованої та невиплаченої частини заробітної плати у 2018 році на загальну суму 380 626,33 грн., з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк