П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/283/23
Перша інстанція: суддя Фульга А. П.,
повний текст судового рішення
складено 06.03.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), у якому просив:
-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 призначити з 01.07.2021р. пенсію згідно з п. «а» ч.1 ст.12 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ за вислугу 28 років 10 місяців 08 днів, з урахуванням вислуги років у календарному обчисленні та в пільговому обчисленні (із включенням часу проходження служби з 01.01.2005 р. по 27.07.2011 р. на посадах дільничного інспектора міліції та старшого дільничного інспектора міліції, а також періоду перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у пільговому обчисленні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393);
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області при призначити та виплачувати з 01.07.2021 р. ОСОБА_1 пенсію згідно з п.«а» ч. 12 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262- XII за вислугу 28 років 10 місяців 08 днів, з урахуванням вислуги років у календарному обчисленні та в пільговому обчисленні (із включенням часу проходження служби з 01.01.2005 р. по 27.07.2011 р. на посадах дільничного інспектора міліції та старшого дільничного інспектора міліції, а також періоду перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій га Луганській областях у пільговому обчисленні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ч.1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " з 01.07.2021 року, є протиправними, оскільки у нього наявний відповідний пільговий стаж, який може бути зарахований до календарної вислуги років, про що на виконання судового рішення у справі №400/9448/21 ГУ НП в Миколаївській області внесено відповідні часткові зміни до пункту наказу ГУ НП в Миколаївській області від 29.06.2021р. №370о/с.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи відсутністю передбачених нормами чинного законодавства підстав для призначення пенсії позивачу з урахуванням вислуги років у календарному обчисленні та в пільговому обчисленні (із включенням часу проходження служби з 01.01.2005р. по 27.07.2011р. на посадах дільничного інспектора міліції та старшого дільничного інспектора міліції, а також періоду перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях у пільговому обчисленні відповідно до постанови КМУ від 17.07ю1992р. №393).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159 ) призначити з 03.09.2022 року ОСОБА_1 пенсію згідно з п. «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262- XІІ за вислугу 28 років 10 місяців 08 днів, з урахуванням вислуги років у календарному обчисленні та в пільговому обчисленні (із включенням часу проходження служби з 01.01.2005 р. по 27.07.2011 р, на посадах дільничного інспектора міліції та старшого дільничного інспектора міліції, а також періоду перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у пільговому обчисленні відповідно до постанови?Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині дати, з якої відповідача судом зобов'язано призначити пенсію позивачу згідно п. «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262- XІІ, позивачем ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу з 01.07.2021р.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що порушення його прав відбулось внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо не призначення пенсії з 01.07.2021р. згідно з п.«а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262- XІІ. Посилаючись на встановлені під час розгляду справи №400/9448/21 обставини та висновки зроблені судом за результатами її розгляду, ОСОБА_1 вказує, що саме з 01.07.2021р. у нього виникли підстави для призначення такої пенсії.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів апелянта, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, мотивуючи зокрема тим, що ним правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки у нього відсутня необхідна кількість календарної вислуги років, яка дорівнює 25 календарних років і більше. Окрім того, зауважує, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідно до заяви. Особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї. Отже, для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженою органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. Таким чином, підставою для призначення пенсії особі є відповідне звернення із заявою в порядку визначеному законодавством. В даному ж випадку, заява, як далі вказує апелянт, подана позивачем 03.09.2022р. в довільній формі, в не встановленому законодавством порядку, то Відповідачем вона розглядалася порядку Закону України «Про звернення громадян» та за результатами її розгляду було надано відповідного листа з відповіддю. Відтак, на думку апелянта взагалі відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 .
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , отримує пенсію з 01.07.2021 року згідно п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
05.09.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою у якій просив призначити пенсію з 01.07.2021 р. згідно п. «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ за вислугу 28 років 10 місяців 08 днів, з урахуванням вислуги років у календарному обчисленні та в пільговому обчисленні (із включенням часу проходження служби з 01.01.2005 р. по 27.07.2011 р. на посадах дільничного інспектора міліції та старшого дільничного інспектора міліції, а також періоду перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій га Луганській областях у пільговому обчисленні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393).
Відповідач листом від 07.10.2022 року у задоволенні заяви про призначення пенсії відповідно п. «а» ч. 1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за вислугу 28 років 10 місяців 08 днів відмовлено, оскільки станом на 01.07.2021 року, вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 22 роки 05 місяці. 15 днів.
Позивач вважаючи дії відповідача протиправними й такими, що порушують його конституційне право на належний соціальний захист, звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду наведені у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, а також у постанові Верховного суду від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18, які ухвалені за подібних правовідносин, виходив з того, що позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 ЗУ №2262-ХІІ, проте в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів п.3 Постанови №393. При цьому, календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393, у зв'язку із чим вважав відмову відповідача у призначені позивачу пенсії за вислугу років згідно з п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ протиправною та з метою належного захисту порушених прав позивача зобов'язав відповідача призначити та виплачувати із дати звернення позивача, а саме з 03.09.2022р., пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для негайного виконання судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно з п "а" ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; ... з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
При цьому, статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).
Відповідно до п.п. "в" п. 3 Постанови № 393 ( з доповненнями, внесеними постановою КМУ від 17.07.2004 р. № 1525) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця особам начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції.
Відповідно до п.п. "а" п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2022р. у справі № 400/9448/21, яке набрало законної сили, встановлено, що з 01.01.2005 р. по 27.07.2011 р. позивач працював на посадах дільничного інспектора міліції та старшого дільничного інспектора міліції, та вказаний період має бути зараховано до пільгового стажу позивача з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
Також, під час розгляду справи №400/9448/21 було встановлено, що позивач неодноразово брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідками від 16.06.2015 р., 25.03.2021 р. (а. с. 15-16).
Виходячи з встановлених обставин справи, у позивача наявний відповідний пільговий стаж згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі- Постанова КМУ №393).
За вказаного, у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач має право на призначення пенсії за вислугу років.
Колегія суддів також зазначає, що Закон №2262-ХІІ, зокрема, пункт "а" статті 12, визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом.
При цьому, положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та Постанови №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, тоді як посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові у справі №805/3923/18-а від 03.03.2021.
У вказаній справі Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 та зазначив, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Таке правове регулювання та висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок, що визначена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням Закону №2262-ХІІ не суперечить.
Колегія судді зауважує, що приписи Закону №2262-ХІІ, в якості єдиної обов'язкової умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
Передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
За вказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ч.1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі № 400/9448/21, ГУНП в Миколаївській області наказом №448о/с від 13.06.2022р. «По особовому складу» унесено часткові зміни до пункту наказу ГУ НП в Миколаївській області від 29.06.2021р. №370о/с де зазначено, що вислуга років позивача для призначення пенсії складає 28 років 10м. 08д.
Враховуючи усе викладене вище, висновок відповідача про відсутність у позивача на дату звільнення зі служби календарної вислуги років необхідної для набуття права на пенсію за вислугу років згідно п. а ст. 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є необґрунтованим, оскільки протирічить нормам діючого законодавства та рішенню Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі № 400/9448/21, яке набрало законної сили.
Колегія при цьому зауважує, що сторонами рішення суду у частині задоволених вимог не оскаржується відтак оцінюються критично посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на подання позивачем заяви 03.09.2021р. не за встановленим зразком, до того ж така підстава не була вказана відповідачем у листі з відомою у призначенні позивачу пенсії згідно з п. «а» ч.1 ст.12 закону №2262-ХІІ.
Що стосується дати, з якої необхідно позивачу провести нарахування пенсії, колегія суддів враховує, що Розділом VI Закону № 2262-XII врегульовані питання призначення пенсій. Так, ч. 1 ст. 48 Закону № 2262-XII закріплено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (ч. 3 ст. 50 Закону № 2262-XII).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком № 3-1.
Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
З матеріалів справи видно, що позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про призначення пенсії за вислугу років на підставі вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 03.09.2022р.
Відповідно, датою звернення позивача про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є 03.09.2021р.
За вказаного, враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання відповідача з метою належного захисту порушених прав позивача , - призначити та виплачувати із дати звернення позивача, а саме з 03.09.2022, пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Також. колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність у даному спірному випадку підстав для застосування приписів ст.371 КАС України щодо негайного виконання судового рішення, а також для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Підсумовуючи усе викладене вище, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги несуттєвими, та такими, що на висновки суду першої інстанції по суті позовних вимог не впливають, не свідчать про неправильне вирішення справи судом першої інстанції.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Рішення суду першої інстанції, з огляду на викладене вище, відповідає вимогам ст.242 КАС України.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак враховуючи положення ч.1 ст.315, ст.316 КАС України колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 400/283/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді А.І. Бітов Ю.М. Градовський