11 липня 2023 року справа №360/1404/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (головуючий суддя І інстанції Шембелян В.С.), складеного в повному обсязі 21 листопада 2022 року, за позовом у справі № 360/1404/22 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у виплаті громадянину України ОСОБА_1 недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера за період з 01.08.2014 по 30.04.2021 включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити громадянину України ОСОБА_1 недоодержану пенсію у зв'язку зі смертю пенсіонера за період з 01.08.2014 по 30.04.2021 включно
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови листом від 14.01.2022 вихід. № 1200- 0505- 8/2486 у виплаті ОСОБА_1 як члену сім'ї пенсіонера ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганську, недоодержаної в період з 01.08.2014 по 25.04.2021пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі його заяви від 22.10.2021 недоодержану ОСОБА_2 пенсію за період з 01.08.2014 по 25.04.2021.
Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі № 360/1404/22 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивачем при зверненні до управління не надано документи, що засвідчують факт проживання позивача разом із ОСОБА_2 на день її смерті (зокрема рішення суду, яке набрало законної сили), а звернення відбулось поза 6-місячного терміну, відтак у позивача відсутнє право на виплату недоодержаної пенсії.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу № 360/1404/22, однак листом року суд першої інстанції повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд»
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 , що виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 05.10.2000, є інвалідом 2 групи відповідно до акту огляду МСЕК №747265, копія якої додана разом з позовом.
ОСОБА_2 відповідно до Центральної підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України «Призначення та виплата пенсій» деяким категорія громадян перебувала на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за місцем своєї реєстрації, як одержувач пенсії у разі втрати годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 24.07.1997 і отримувала пенсію до 31.07.2022, що не є спірним
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 1997, ОСОБА_2 мала пільги як інвалід Великої Вітчизняної війни 2 групи.
Відповідач не надав доказів припинення нарахування пенсії ОСОБА_2 , однак зазначає, що припинив їй виплату пенсії у 2014 році у зв'язку з тим, що вона не перемістилась на підконтрольну українській владі територію і не звернулася до нього з вимогами про поновлення виплати пенсії як внутрішньо переміщена особа, тому відсутня заборгованість з виплати її пенсії. З обліку відповідач зняв її у зв'язку зі смертю. Рішення про зупинення нарахування та виплату пенсії з 01.08.2014 відповідач суду не надав, про наявність такого рішення не зазначив.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганську, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 , відповідний актовий запис № 840, що видане 29 червня 2021 року.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 від 20.10.1955, в якому ОСОБА_2 вказана як матір позивача.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року у справі № 431/4092/21 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із померлою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю з вересня 2015 року по день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення суду у справі № 431/4092/21 від 20.09.2021 набрало законної сили 04.11.2021.
29.07.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати пояснення з яких підстав йому відмовлено у нарахуванні та виплаті недоотриманої пенсії за померлу матір та повідомити, чи має право позивач на спадщину у сумі недоотриманої пенсії померлої матері.
Листом від 11.08.2021 № 3090-3343/К-04/8-1200/21 відповідач повідомив позивача про підстави подачі заяви щодо виплати недоотриманої суми пенсії членами сім'ї померлої, а також зазначив, що встановити факт сумісного проживання позивача з померлою не можливо. Про відсутність сум з заборгованості нарахованої, однак невиплаченої пенсії матері позивача в цьому листі не повідомлено.
22.10.2021 позивач звернувся до відповідача, відповідно до вимог Порядку № 3-1, із заявою про виплату неотриманої за життя матері пенсії та надав всі необхідні документи, в тому числі й копію рішення суду у справі № 431/4092/21 з відміткою, що воно ще не набрало законної сили.
Відповідач листом від 14.01.2022 № 1200-0505-8/2486 надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера мають право члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, та які в 6-місячний термін звернулися за такою виплатою. Документи, що засвідчують факт проживання позивача разом із ОСОБА_2 на день її смерті (зокрема рішення суду, яке набрало законної сили), в 6-місячний термін не надано, тому право на недоотриману пенсію відсутнє. Про відсутність сум з заборгованості нарахованої, однак невиплаченої пенсії матері позивача і в цьому листі відповідач не повідомив.
Отже відповідач не приймав рішення про відмову у виплаті позивачу сум заборгованості з пенсії матері як члену її сім'ї, що разом з нею проживав на час її смерті, про наявність такого рішення суду також не повідомив.
Спірними питаннями цієї справи є: правомірність дій відповідача щодо зупинення нарахування та виплати пенсії матері позивача як непереміщеній з окупованих території особі, а також правомірність його дій щодо відмови позивачу листом у виплаті неотриманих за життя сум пенсії його матері як члену її сім'ї, що проживав разом з нею на день її смерті.
Не погодившись із відмовою відповідача у виплаті недоотриманої її матір'ю пенсії та вважаючи таку відмову (дії/бездіяльність) протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи спірне рішення та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність нарахування та виплати ОСОБА_1 недоодержану ОСОБА_2 пенсію за період з 01.08.2014 по 25.04.2021.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, членів їх сімей є, зокрема, Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі за текстом - Закон №2262-ХІІ), оскільки мати позивача за життя перебувала на обліку в пенсійних органах саме як отримувач пенсії за втратою годувальника, що була призначена за цим законом.
Відповідно до вимог статті 6 Закону № 2262-ХІІ сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з вимогами статті 41 Закону № 2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
Відповідно до вимог частини 1 статті 40 Закону № 2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно.
Згідно з вимогами частин 1-3 стаття 52 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній станом на 01.01.2014 - дату припинення нарахування та виплати пенсії матері позивача пенсійними органами було передбачено такий загальний порядок її виплати пенсій, призначених за цим законом.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.
Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Жодною нормою Закону № 2262-ХІІ не передбачено такої підстави для зупинення нарахування та виплати пенсії як не переміщення пенсіонера з тимчасово окупованих територій або неподання пенсіонером з числа членів сім'ї військовослужбовців довідки про наявність відкритого рахунку в установі акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи чи відсутність звернення до робочих органів фонду з заявою про поновлення нарахування щомісячних страхових виплат.
Отже, зупинення нарахування пенсії матері позивача у 2014 році здійснено відповідачем протиправно, заборгованість з виплати цієї пенсії мала обліковуватися в пенсійному органі до зупинення нарахування пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з її смертю - до 25.04.2021.
Відповідно до вимог статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з вимогами частин 1-3 статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ не передбачає такої підстави для виникнення права члена сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті, на одержання сум його пенсії, як подання повного пакету документів, передбаченого певним порядком. Для отримання такого права достатньо своєчасного звернення - не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 N 3-1 не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки не містить певного спеціально визначеного переліку документів, які необхідно представити члену сім'ї померлого пенсіонера для отримання сум нарахованої за минулий час та неодержаної за життя пенсії, а також порядку розгляду та прийняття рішення за результатом такого звернення. Зазначений порядок регулює лише питання, пов'язані із зверненням осіб за призначенням чи перерахунком пенсій згідно з Закон № 2262-ХІІ.
Тому хибними є аргументи відповідача щодо того, що позивач не в повному обсязі подав визначені цим порядком документи на підтвердження свого права на такі виплати, оскільки зазначений порядок взагалі не містить такого переліку.
За аналогією закону можливим в даному випадку, на думку суду, є застосування іншого нормативного акту, який містить перелік документів, які можуть бути надані в такому випадку на підтвердження права на суми нарахованої пенсії померлого члена сім'ї. Однак, суд звертає увагу, що і вказаний порядок не вимагає своєчасної подачі всіх документів від зацікавлених осіб, лише вказує на необхідність своєчасного звернення, тобто повідомлення пенсійного органу про наявність у померлого пенсіонера членів сім'ї. Отже повний пакет документів може бути представлений і пізніше.
Абзацами першим, третім пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судами встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є членом сім'ї ОСОБА_2 , яка проживала разом з ним на день його смерті.
Відповідач не довів факт, що нарахування пенсії матері позивача дійсно була припинено ним, однак підстави на які він посилається у відзиві та апеляційній скарзі для припинення такого нарахування - є протиправними, оскільки не передбачені Законом № 2262-ХІІ.
Оскільки ОСОБА_1 як член сім'ї померлого пенсіонера (своєї матері), яка проживала разом з ним на день її смерті, своєчасно протягом визначеного законом шестимісячного строку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера і потім подав всі необхідні на підтвердження такого права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність відмови відповідача у виплаті позивачу сум пенсії його матері, яка була їй призначена, однак не виплачена за життя.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність заявлених вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі № 360/1404/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 липня 2023 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць