Справа № 500/1415/23
11 липня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П. М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:
визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 , оформлену рішенням про відмову у призначенні пенсії від 24.02.2023 року № 191950014778 та листом від 20.03.2023 року № 1259-1123/3-02/8-1900/23 у зарахуванні стажу періодів з 05.12.1989 по 10.05.1990 в кооперативі "Мастерство", з 06.10.1994 по 30.06.2000 зайняття підприємницькою діяльністю;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 05.12.1989 по 10.05.1990 в кооперативі "Мастерство", з 06.10.1994 по 30.06.2000 зайняття підприємницькою діяльністю та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, у зв'язку з досягненням 65 річного віку та наявності страхового стажу 15 років згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17 лютого 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак йому було відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного стажу. Так до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 05.12.1989 по 10.05.1990, оскільки у трудовій книжці відсутня печатка підприємства при звільненні. Крім того, не в повному обсязі враховано до страхового стажу позивача період зайняття підприємницькою діяльністю.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити зв правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
04.05.2023 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що розглянувши подані документи на момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 страховий стаж склав 14 років 03 місяці 13 днів, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає.
Так, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.12.1989 по 10.05.1990, оскільки у трудовій книжці відсутня печатка підприємства при звільненні, що не відповідає вимогам "Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях" від 20.06.1974 №162 (арк. справи 28-31).
09.05.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 , серед іншого вказує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи вносяться відповідальним працівником підприємства (арк. справи 36-37).
Ухвалою суду від 22.05.2023 залучено до розгляду даної справи, в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
08.06.2023 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що позивачу було повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком у формі рішення від 24.02.2023 № 191950014778, що складене відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Так, згідно змісту вказаного рішення, пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 65 років, необхідний страховий стаж, становить 15 років. Страховий стаж позивача становить 14 років 3 місяці 13 днів, що є недостатнім для її призначення (арк. справи 48-51).
12.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, серед іншого вказано, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці (арк. справи 53-54).
Також, 14.06.2023 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що для призначення пенсії, надано трудову книжку заповнену 08.10.1975. Відповідно до записів № 16 - 17 позивач працював в кооперативі "Мастерство" з 05.12.1989 року по 10.05.1990 року.
При розгляді трудової книжки позивача встановлено, що запис № 17 про звільнення з роботи не засвідчена печаткою підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Будь-які інші документи, які підтверджують спірний стаж роботи, позивачем не надано, відсутні підстави для його зарахування.
Також вказано, що для підтвердження зайняття підприємницькою діяльністю позивачем надано свідоцтво №61892297 "Про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності" від 05.10.1994. Будь-яких інших документів надано не було, тому посилання позивача на лист Головного управління ДПС України в Тернопільській області від 04.04.2023 №6506/6/19-00-21-07-06/8293 є безпідставним (арк. справи 56-59).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До вказаної заяви позивачем серед іншого було надано трудову книжку від 08.10.1975 та свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № НОМЕР_1 від 05.10.1994.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви, за принципом екстериторіальності, структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, рішенням від 24 лютого 2023 року № 191950014778 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки його страховий стаж становить 14 років 03 місяці 13 днів із необхідних 15 років (арк. справи 17).
Як слідує із даного рішення, за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 05.12.1989 по 10.05.1990, оскільки у трудовій книжці відсутня печатка підприємства при звільнені, що не відповідає вимогам "Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях". Тому запропоновано надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством на підставі первинних документів та довідку про перейменування підприємств.
Не погоджуючись із таким діями відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-ІV.
Оскільки вік позивача становить 65 років, то відповідно до положень вказаної статті, необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком повинен становити не менше15 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Суд зазначає, що спірний період роботи позивача з 05.12.1989 по 10.05.1990 в кооперативі "Мастерство" не зараховано до його страхового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутня печатка підприємства при звільнені.
Як слідує із записів трудової книжки від 08.10.1975, позивача 05.12.1989 прийнято на роботу в кооператив "Мастерство" відповідно до наказу №4 від 05.12.1987 (запис №16).
10.05.1990 позивача звільнено з кооперативу "Мастерство" відповідно до наказу №5 від 10.05.1990 (запис №17) (арк. справи 12). При цьому вказаний запис не засвідчений печаткою підприємства.
Крім цього, у трудовій книжці позивача у записах №21 та №22 продубльовано відомості про прийняття та звільнення позивача з кооперативу "Мастерство" які засвідчено печаткою підприємства, проте дата наказу про прийняття вказана "05.12.1989", що не відповідає даті прийняття на роботу (арк. справи 12 зворот).
Стосовно цього суд зазначає, що на час внесення спірних записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
В силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України дані висновки враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за спірний період.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо періоду роботи відповідачами суду не надано. При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Відтак, суд вважає, що позивачу протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 05.12.1989 по 10.05.1990 який підтверджується записами його трудової книжки від 08.10.1975.
Тому, з врахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №191950014778 від 24.02.2023 про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 05.12.1989 по 10.05.1990, підлягають задоволенню.
При цьому, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.12.1989 по 10.05.1990.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 06.10.1994 по 30.06.2000, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пп. 1 п. 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування з 01.01.2004 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-ІV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Як зазначалося вище, при звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, позивачем було надано свідоцтво № НОМЕР_1 "Про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності" від 05.10.1994, будь яких інших документів на підтвердження зайняттям підприємницькою діяльністю надано не було.
Тому, відповідачем, за даними реєстру застрахованих осіб, зараховано позивачу наступні періоди зайняття підприємницькою діяльністю: з 01.12.2008 по 31.12.2008; з 01.01.2010 по 31.01.2010; з 01.04.2010 по 30.04.2010; з 01.06.2010 по 30.06.2010 (арк. справи 18).
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Довідка Головного управління ДПС у Тернопільській області №6506/6/19-00-24-07-06/8293 від 04.04.2023 (акр. справи 19), яку долучено до матеріалів справи, відповідачу, на момент звернення за призначенням пенсії, не надавалась і відповідно вказана в ній інформація ним не досліджувалась.
Однак, може бути досліджена при повторному розгляді заяви позивача від 17.02.2023 про призначення пенсії.
Відтак, враховуючи те, що при розрахунку страхового стажу позивача у відповідача була відсутня інформація щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності, яку надано суду, суд приходить до висновку, що з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Слід зазначити, що суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
А тому, прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком згідно 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без перевірки наявності чи відсутності усіх для цього підстав є передчасним.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №191950014778 від 24.02.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.12.1989 по 10.05.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 липня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.