вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" липня 2023 р. м. Рівне Справа №918/102/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши матеріали справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ),
за участю представників учасників процесу:
від заявника (боржника): не з'явився,
від кредитора - ПАТ АБ “Укргазбанк”: В. Панас, виписка з ЄДРЮОФОПГФ, посвідчення від 04.12.2008,
від кредитора - ОСОБА_2 : В.Штогрін, ордер ВК № 1088997 від 12.06.2023, посвідчення від 16.06.2009,
від кредитора - АТ “Акціонерно-комерційний банк “Львів”: не з'явився,
від кредитора - Головного управління ДПС у Рівненській області: не з'явився,
від кредитора - АТ “Перший український міжнародний банк”: І. Васильчиков, дов. від 29.07.2022,
від арбітражного керуючого: О. Шендера, посв. № 1405 від 22.07.2013,
У січні 2023 року до Господарського суду Рівненської області звернулася фізична особа ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 02.02.2023 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху, запропоновано фізичній особі ОСОБА_1 у 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали суду подати копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно, відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово- кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; інформацію про громадянство та дату народження членів сім'ї заявника (належним чином засвідчені копії документів).
16.02.2023 від фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків заяви про неплатоспроможність боржника на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2023.
Ухвалою суду від 20.02.2023 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду, підготовче засідання призначене на 15.03.2023, зобов'язано ОСОБА_1 надати суду у строк до 15.03.2023 оригінали документів, копії яких приєднано до поданої заяви, а також додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 15.03.2023 відкрито провадження у справі № 918/102/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Цією ж ухвалою призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Шендеру Олену Миколаївну (свідоцтво арбітражного керуючого № 1405 від 22.07.2013), яку зобов'язано надати суду не пізніше 13.04.2023 відомості про результати розгляду вимог кредиторів та реєстр вимог кредиторів боржника (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, надати суду у строк до 13.04.2023 звіт про результати перевірки декларації боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також у строк до 13.04.2023 організувати та провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, установлено строк до 13.05.2023 для підготовки та подання до суду плану реструктуризації боргів боржника, попереднє судове засідання призначене на 17.04.2023.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 опубліковано на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за № 70249 від 17.03.2023. Граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника: тридцять днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про неплатоспроможність.
13.04.2023 від ПАТ АБ “Укргазбанк” надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на суму 1 904 344,51 грн, з яких: 1 621 615,14 грн - заборгованість за основним договором, 61 754,73 грн - заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних); 218 704,64 грн - інфляційні, 2 270,00 грн - судовий збір за рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області у справі № 568/1889/21 від 17.05.2022.
17.04.2023 від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на суму 2300 000,00 грн (як вимоги другої черги задоволення), які виникли на підставі договору позики від 10.04.2019, укладеного у простій письмовій формі, а також 5 368,00 грн - судовий збір за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника.
18.04.2023 від АТ “Акціонерно-комерційний банк “Львів” надійшла заява про грошові вимоги до боржника на суму 302 136,24 грн, з яких: 274 880,99 грн - заборгованість за кредитним договором, 21 887,25 грн - сума заборгованості за відсотками.
18.04.2023 від АТ “Перший український міжнародний банк” надійшла заява про грошові вимоги до боржника на суму 27 720,76 грн кредитним договором, з яких: 4 146,21 грн - заборгованість за кредитом, 5286,60 грн - заборгованість за процентами, 17 116,70 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 1 171,25 грн - строкова заборгованість за процентами, а також 4 294,40 грн - судовий збір за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника.
15.05.2023 від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла заява про долучення кредиторських вимог на загальну суму 51 948,72 грн, з яких: 39 252,11 грн - заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб та 12 696,61 грн - заборгованість з внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди цивільно - правового характеру, доплати по тимчасовій непрацездатності.
15.05.2023 від керуючої реструктуризацією О. Шендери надійшов звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог, у якому зазначила про те, що грошові вимоги, заявлені до боржника кредиторами, визнаються керуючим реструктуризацією у повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.05.2023 розгляд справи у попередньому судовому засіданні відкладено на 29.05.2023.
Ухвалою суду від 29.05.2023 розгляд справи у попередньому судовому засіданні відкладено на 12.06.2023, зобов'язано керуючого реструктуризацією виконати вимоги ухвал суду від 15.03.2023 у строк до 01.06.2023, а також зобов'язано кредитора - ОСОБА_2 надати документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих у позику фізичній особі-боржнику ОСОБА_3 , подати інші додаткові докази наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
12.06.2023 від керуючої реструктуризацією надійшов звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника та членів його сім'ї.
12.06.2023 від представника кредитора ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 12.06.2023 розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 10.07.2023, клопотання керуючої реструктуризацією О. Шендери про витребування документів задоволено частково, витребувано у порядку ст. 81 ГПК України у Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області відомості про наявність зареєстрованих земельних ділянок на праві власності чи праві оренди які зареєстровані до 2013 року за членами сім'ї боржника ОСОБА_1 , дружиною ОСОБА_4 , РОНКПП НОМЕР_2 ; донькою ОСОБА_5 , РОНКПП НОМЕР_3 ; матір'ю ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , а також у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області відомості про наявність зареєстрованих на праві власності транспортних засобів за членами сім'ї боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ): дружиною ОСОБА_4 , РОНКПП НОМЕР_2 ; донькою ОСОБА_5 , РОНКПП НОМЕР_3 ; матір'ю ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 . У решті вимог клопотання відмовлено.
22.06.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023. надійшла інформація.
26.06.2023 від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 надійшла інформація.
07.07.2023 від представника кредитора ОСОБА_7 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
07.07.2023 від представника боржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи декларацій про майновий стан боржника за 2020- 2022 роки.
10.07.2023 від керуючої реструктуризацією О. Шендери надійшов звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника.
У судове засідання 10.07.2023 з'явились керуюча реструктуризацією О. Шендера, представники кредиторів ПАТ АБ "Укргазбанк", АТ “Перший український міжнародний банк” та ОСОБА_2 , боржник та інші кредитори не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, розглянувши вимоги кредиторів, зазначає таке.
Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
У розумінні цієї статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно зі ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Так, за умовами ч. 1, 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, бо за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Як зазначалося, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було здійснено за № 70249 від 17.03.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, тобто строк на пред'явлення грошових вимог закінчився 18.04.2023.
Частинами 2, 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого ч. 1 цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18).
Відповідно до норм, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які
підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких
відбувається відповідно до черговості, яка встановлена ст. 133 цього Кодексу.
Законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст.122 Кодексу України з процедур
банкрутства).
Суд, розглянувши кредиторські вимог АБ “Укргазбанк”, зазначає таке.
09.02.2018 між ПАТ АБ “Укргазбанк” (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №007/01/2018/0100 (договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 425 200,00 грн, термін кредитування якого встановлено по 08.02.2038.
09.02.2018 у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ АБ “Укргазбанк” та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 007/01/2018/0100, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов'язання по кредитному договору № 007/01/201/8/0100 від 09.02.2018.
09.02.2018 у забезпечення зобов'язань за кредитним договором між АБ “Укргазбанк” (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 274,90 кв.м та земельна ділянка площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з умовами договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки становить 2 036 000,00 грн.
Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного
договору станом на 23.09.2020 утворилась заборгованість перед кредитором, яка становить: сума кредиту, що стягується достроково, - 1 406 542,05 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 2 588,89 грн; заборгованість по процентах - 16 275,46 грн, прострочена заборгованість по процентах - 156 039,63 грн, заборгованість по комісії - 855,12 грн.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 21.04.2021 у справі № 568/1609/20, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 31.03.2022, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк"1 406 542,05 грн дострокового повернення коштів, 2 588,89 грн простроченої заборгованості по кредиту; 16 275,46 грн заборгованості по процентах, 156 039,63 грн простроченої заборгованості по процентах, 855,12 грн заборгованості по комісії та 23 734,52 грн судового збору.
10.05.2022 Радивилівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист у справі № 568/1609/20.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 17.05.2022 стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на користь АБ “Укргазбанк” 49 566,17 грн простроченої заборгованості по процентах та 2 270,00 грн судового збору.
Судом також установлено, що 12.10.2022 на виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 21.04.2021 у справі № 568/1609/20 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Н. Ярмошевич відкрито виконавче провадження № 70059236.
У межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про стягнення винагороди приватному виконавцю в сумі 160 603,57 грн.
Заборгованість по комісії 855,12 грн та 23 734, 52 грн судового збору згідно з рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 21.04.2021 у справі № 568/1609/20 погашено боржником під час примусового виконання виконавчого документа у виконавчому
провадженні № 70059236.
Отже, станом на дату звернення з цією заявою заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 1 904 344,51 грн перед стягувачем ПАТ АБ “Укргазбанк” за кредитним договором № 007/01/2018/0100 від 09.02.2018 підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії".
Судом встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь- якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 916/495/21, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18).
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Тому обставини, встановлені в рішеннях Радивилівського районного суду від 21.04.2021 та від 17.05.2022 повинні бути враховані як преюдиційні при розгляді цієї справи.
Окрім того, кредитор здійснив нарахування 3% річних та інфляційних в розмірі 61 754,73 грн та 218 704,64 грн відповідно.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, установив, що вони підлягають визнанню в заявленому розмірі.
Керуюча реструктуризацією боргу, розглянувши грошові вимоги ПАТ АБ “Укргазбанк”, установила, що вимоги обґрунтовані, підтвердженні належними документами, а тому визнаються повністю.
Також судом установлено, що вимоги АБ “Укргазбанк” забезпечені іпотекою (нерухомим майном - будинком та земельною ділянкою) згідно з договором іпотеки від 09.02.2018.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги АБ “Укргазбанк” в розмірі 1 904344,51 грн, з яких: 1 621 615,14 грн - заборгованість за кредитним договором, 61 754,73 грн - 3% річних та 218 704,64 грн - інфляційні, 2 270,00 грн - судовий збір згідно з рішенням
Радивилівського районного суду від 17.05.2022 (як забезпечені вимоги) та 5 368,00 грн судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника (витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність).
Стосовно кредиторських вимог ПАТ АКБ “Львів”, то суд установив таке.
08.11.2018 між ПАТ АКБ “Львів”, правонаступником якого є АТ АКБ “Львів” (банк), та
ОСОБА_1 (позичальник) укладено Генеральний договір № 227/В/2018 (договір), за умовами якого банк здійснив кредитування позичальника в межах максимального ліміту заборгованості у розмірі 5 000 000,00 грн та зі строком дії включно до 07.11.2028.
Відповідно до п.2.2. цього договору в межах максимального ліміту заборгованості позичальнику надаються кредити у строк не більше 60 місяців. Кожна видача кредиту в межах максимального ліміту заборгованості оформлюється додатковим договором.
08.11.2018 між сторонами позичальником укладено Додатковий договір № 227/В/2018-1 про надання кредиту в розмірі 700 000,00 грн з процентною ставкою 24 % річних та з кінцевою датою повернення 07.11.2023. Факт отримання позичальником коштів за цим договором підтверджується меморіальним ордером № 156713 від 09.11.2018.
Крім цього, 28.02.2020 між сторонами укладено Додатковий договір № 227/В/2018-2 про надання кредиту в розмірі 633 784,30 грн з процентною ставкою 24 % річних та з кінцевою датою повернення 07.11.2023.
31.03.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду про відтермінування повернення отриманого кредиту та відтермінування сплати відсотків за користування кредитом на термін з 01.04.2020 по 01.06.2020. Факт отримання позичальником коштів за цим договором підтверджується меморіальним ордером № 739913 від 28.02.2020.
31.08.2020 між сторонами укладено додатковий договір № 227/В/2018-3 про надання кредиту в розмірі 58 100,00 грн з процентною ставкою 22 % річних з кінцевою датою повернення 30.08.2023. Факт отримання боржником грошових коштів за цим договором підтверджується меморіальним ордером № 775046 від 31.08.2022.
У подальшому, у зв'язку з бажанням ОСОБА_1 стати учасником програми “Доступні кредити 5-7-9%”, 31.08.2020 між банком та позичальником укладено кредит №227/В/2018-4, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати у власність для рефінансування існуючої кредитної заборгованості позичальника за Генеральним договором №227/В/2018 грошові кошти в розмірі 614 229,37 грн з процентною ставкою, визначеною в договорі, терміном до 07.11.2023.
Прийняті на себе зобов'язання за цим договором банк виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти позичальику на суму 614 229,37 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 775283 від 31.08.2022.
Згідно з п. 4.1 цього договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором. Повернення кредиту повинно здійснюватися шляхом перерахування відповідної суми коштів у безготівковій формі. Повернення суми кредиту, сплата нарахованих процентів здійснюється за ануїтетним графіком. Суми ануїтетних платежів включають у себе частину суми кредиту, яка підлягає до повернення, та проценти за користування кредитом, які розраховуються із застосуванням актуальних Базової та Компенсаційної процентних ставок, які наводяться в Додатку 1, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1.6.).
За п. 3.2. договору позичальник сплачує проценти щомісяця, в порядку та відповідним графіком, а також відповідно до умов цього договору.
Пунктами п. 2.7., 4.7. договору погоджено, що у випадку прийняття банком рішення щодо вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів, комісій та інших платежів, обумовлених договором, банк письмово повідомляє про це позичальника. У такому випадку позичальник зобов'язаний впродовж 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги достроково повернути кредит, сплатити проценти та інші належні до платежі за цим договором.
Позичальник систематично не виконував взяті на себе зобов'язання за цим договором у
визначені договором терміни.
29.03.2023 банк направив позичальнику лист № 2307/0-05 з вимогою достроково погасити всю заборгованість за цим договором, яку позичальник отримав 08.04.2023, однак залишив без відповіді та задоволення.
Станом на 12.04.2023 розмір заборгованості за кредитним договором становить: 296 768,24 грн, з яких: 274 880,99 грн - сума заборгованості за кредитом та 21 887,25 грн сума заборгованості за відсотками. Окрім того, 5 368,00 грн судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника.
Щодо вимог АТ “АБ “ПУМБ”, то суд зазначає таке.
24.05.2019 боржником підписано заяву - приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001316090701, відповідно до якої боржнику відкрито поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_5 .UAH та надана кредитна картка з кредитним лімітом на суму 21 984,00 грн.
За умовами договору розрахунковий день - 30 число місяця, платіжна дата - 30 число місяця.
Умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО, копія витягу із ДКБО, затвердженого рішенням правління АТ “ПУМБ” від 06.03.2018 за № 694.
У заяві зазначено, що права та обов'язки клієнта і банку, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору визначаються умовами ДКБО, які погоджуються клієнтом при підписанні цієї заяви.
Умови надання кредитного ліміту визначені частиною 4 ДКБО, де зазначено, що банк після прийняття від клієнта відповідної заяви на приєднання до договору або при зверненні клієнта через дистанційні канали обслуговування, за результатом проведення аналізу, відповідно до встановлених в банку процедур, може надавати клієнту кредит у національній валюті України у формі овердрафту або кредитної лінії на умовах, передбачених цим договором. Кредит у формі овердрафту та кредитної лінії є відновлюваним в межах встановленого банком кредитного ліміту.
Пунктом 4.1.2. ч. 4 ДКБО передбачено, що умови кредитування за овердрафтом, а саме: розміри кредитних лімітів, процентні ставки за користування кредитними коштами за овердрафтом і комісії по овердрафту, а також орієнтовний графік платежів, обчислення загальної вартості та реальної річної процентної ставки за користування овердрафтом, виходячи з орієнтовної суми використання клієнтом кредитного ліміту, визначені в “Умовах надання та обслуговування “Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою” та “Автоматичного овердрафту” (Додаток №2 до договору), якщо сторони не домовились про інші розміри кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитними коштами і комісії по овердрафту шляхом визначення їх розміру у відповідній заяві на приєднання до договору.
За п. 4.1.3. ч. 4 ДКБО інформацію про обчислення загальної вартості та реальної річної ставки, визначену виходячи з орієнтовного кредитного ліміту, викладеного у додатку № 2 до договору.
Укладаючи цей договір, клієнт підтверджує ознайомлення та розуміння умов кредитування, викладених у Додатку №2 до договору.
Відповідно до п. 4.1.5. ч. 4 ДКБО при визначенні розміру кредитного ліміту згідно з “Умов надання та обслуговування “Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою” та “Автоматичного овердрафту” (Додаток № 2 до цього договору), банк керується внутрішніми нормативними документами банку та чинним законодавством України. Клієнту може бути встановлено лише один ліміт овердрафту на умовах надання “Автоматичного овердрафту” або “Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою” на розсуд банку. Розмір кредитного ліміту, встановлений банком, повідомляється клієнту шляхом надсилання йому SMS - повідомлення на Номер мобільного телефону клієнта. У разі незгоди клієнта із встановленим банком розміром кредитного ліміту, клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися у відділення банку, у якому була оформлена заява на приєднання до договору та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду з ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” з розміром встановленого банком кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію та скористався кредитним лімітом після отримання вказаного SMS-повідомлення банку, згода клієнта з умовами надання овердрафту вважається підтвердженою.
Згідно з п. 4.1.6. ч. 4 ДКБО проценти за користування кредитними коштами нараховуються виходячи з щоденного залишку заборгованості за основним боргом/сумою простроченої заборгованості протягом всього строку користування кредитними коштами, починаючи з дня виникнення такої заборгованості (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за основним боргом/простроченої заборгованості (не включаючи цей день), виходячи з розрахунку 360 (триста шістдесят) днів у році.
Заборгованість за овердрафтом погашається за рахунок коштів, що надійшли на Картковий рахунок клієнта, в день їх зарахування на картковий рахунок. Клієнт зобов'язаний погасити заборгованість за овердрафтом в повному обсязі не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати надання овердрафту (проведення видаткової платіжної операції за картковим рахунком рахунок кредитного ліміту). Проценти за користування кредитними коштами і комісія по овердрафту протягом кожного календарного місяця повинні бути сплачена клієнтом не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.1.7. ч. 4 ДКБО).
Боржником не виконано грошових зобов'язань щодо погашення кредитної заборгованості, відтак сума грошових вимог банка до боржника станом на 14.03.2023 становить 27 720,76 грн, з яких: 4 146,21 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5 286,60 грн - прострочена заборгованість за процентами, 17 116,70 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 1 171,25 грн - строкова заборгованість за процентами.
Даючи правову оцінку вимогам банків - АТ “АБ “ПУМБ” та ПАТ АКБ “Львів”, суд зазначає таке.
Приписами ст. 1046 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України врегульовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судом, керуючою реструктуризацією грошові вимоги АТ “ПУМБ” та АТ АКБ “Львів” визнано у повному обсязі.
Суд, здійснивши оцінку заявлених грошових вимог вказаними банками, а також докази, надані в їх обгрунтування, враховуючи, що доказів того, що вказані вимоги забезпечені майном боржника суду не надано, дійшов висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для їх визнання в заявленому розмірі, а саме: вимоги АТ “АКБ “Львів” у розмірі 296 768,24 грн, з яких: 274 880,99 грн - заборгованість за кредитним договором № 227/В/2018-4 від 31.08.2020, 21 887,25 грн - заборгованість за відсотками (друга черга), а також 5 368,00 грн судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника (витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність); вимоги АТ “ПУМБ” в розмірі 27 720,76 грн, з яких: 4 146,21 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5 286,60 грн - прострочена заборгованість за процентами, 17 116,70 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 1 171,25 грн - строкова заборгованість за процентами (друга черга), а також 4 294,40 грн судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника (витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність).
Стосовно вимог ОСОБА_7 , то суд зазначає таке.
10.04.2019 між боржником та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 2 300 000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути до 10.04.2022. Однак боржник не виконав своїх грошових зобов'язань в повному обсязі щодо повернення коштів, у зв'язку з чим остання звернулася до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 300 000,00 грн.
За змістом ст. 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на
інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, ст. 45-47 КУзПБ.
Приписами ч. 1 ст. 46 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам
цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у
тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому: заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18); у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно- правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18); на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15); покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором- заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18); розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм ст. 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18); використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного
стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18); сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на чинний договір безвідсоткової позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постановах Верховного Суду України у справах №№ 6-63цс13, 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.
Утім такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Задля унеможливлення загрози визнання судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (ст. 76 ГПК України) та допустимості (ст. 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним у такому випадку може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
Ухвалою суду від 29.05.2023 від кредитора витребувані відповідні документи.
07.07.2023 кредитором ОСОБА_7 долучено до матеріалів справи відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2010 по 31.12.2022 по фізичній особі ОСОБА_7 , податковий номер НОМЕР_6 , з яких вбачається що 24.09.2012 Н.Євтушенко зареєстрована в ЄДР як суб'єкт господарювання фізична особа - підприємець, а 23.10.2018 припинила підприємницьку діяльність. На цей час перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області, Харківська ДПІ (Харківській район) до закінчення остаточних розрахунків з податків від провадження підприємницької діяльності.
За період із 2010 по 2022 роки Н. Євтушенко як фізичною особою - підприємцем задекларовано доходи: за 2012 рік - 175 522,00 грн, за 2013 рік - 772 523,00 грн, за 2014 рік - 36 449,00 грн, за 2015 рік - 1 486 328,63 грн, за 2016 рік - 152 154,99 грн, за 2017 рік - 826 192,75 грн, за 2018 рік - 14,00 грн.
Заразом саме по собі фінансова можливість надати в позику грошові кошти не є достатнім доказами на підтвердження факту їх надання.
Кредитором не надано суду доказів існування зобов'язальних правовідносин, зокрема листування, у тому числі в електронній формі, яке передувало укладенню договору позики, вжиття заходів щодо її повернення (направлення вимог, претензій, звернення до суду з відповідним позовом) тощо.
У свою чергу, в матеріалах справи міститься лише договір, укладений у простій письмовій формі, та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2010 по 31.12.2022 по фізичній особі ОСОБА_7 .
У той же час, як установлено судом, договір укладений 10.04.2019, строк повернення позики - 10.04.2022 (тривалість користування - три роки), сума позики є значною - 2 300 000,00 грн, кредитор з 2019 року підприємницьку дільність припинив, не працює (за поясненнями присутнього представника), однак, не дивлячись ні на суму позики, ні на строк користування грошовими коштами, після закінчення строку дії договору жодних дій, спрямованих на її повернення, не здійснив і лише після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подав заяву з грошовими вимогами до боржника. Наведене у сукупності виглядає як байдуже ставлення кредитора до грошових коштів, наданих в позику, що, вочевидь, притаманне для ситуації, за якої грошові кошти насправді не надавалися. Окрім того, сума наданої позики є найбільшою грошовою вимогою до боржника та перевищує суму грошових вимог решти кредиторів у їх сукупності (2 286 150,23 грн), що свідчить про бажання збільшити кількість голосів за рахунок цього кредитора на зборах кредиторів, створення можливості впливати як на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, так і на обсяг задоволених вимог.
У разі ненадання кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
Усупереч обов'язку доказування кредитором обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника сукупністю необхідних та достатніх доказів, ОСОБА_2 не надала суду належне документальне підтвердження своїх кредиторських вимог, яке б у сукупності підтверджувало факт надання нею як фізичною особою-кредитором у позику іншій фізичній особі-боржнику у розмірі 2 300 000,00 грн.
З огляду на ненадання ОСОБА_2 належних і достатніх документальних доказів на обґрунтування своїх грошових вимог до боржника, суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Суд, розглянувши заяву Головного управління ДПС У Рівненській області, встановив таке.
Заявник вказує, що загальна сума заборгованості по податках та внесках боржника станом на 15.03.2023 становить 51 948,72 грн, з яких: 39 252,11 грн - заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб та 12 696,61 грн - заборгованість по єдиному внеску, нарахованого роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди цивільно правового характеру, доплати по тимчасовій непрацездатності.
Приписами п. 16.1.4. п.16.1. ст. 16 ПК України унормовано, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підп. 14.1.39. п.14.1. ст. 14 ПК України).
Відповідно до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За п. 41.1. ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його територіальні органи.
Згідно з п. 41.2. ст. 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника п перебуває у податковій заставі.
Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску регулюються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон), ч. 2 якого зазначено, що винятково цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на
місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону встановлено, що платником єдиного внеску є фізичній особі-підприємці, в тому числі і ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ.
Підпунктом 1 п. 2 ст. 6 Закону врегульовано, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону).
У силу вимог ч. 2 ст. 8 Закону єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 4 ст. 8 Закону).
Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону).
За ч. 12 ст. 9 Закону встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Отже, якщо громадянин України зареєстрований у встановленому законом порядку фізичною особою-підприємцем та з дати реєстрації обрав спрощену систему оподаткування, обов'язок щодо сплати єдиного внеску виникає з дати державної реєстрації відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” та набуття таким громадянином статусу платника єдиного внеску.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник був 06.11.2007 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, а 23.01.2023 внесено запис про припинення діяльності за власним рішенням.
Частина 7 ст. 25 - сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.
Відповідно до визначення поняття єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування він є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, єдиний внесок за своєю правовою природою є страховим платежем.
Єдиний внесок не є за своєю правовою природою податковим платежем, однак він має спеціально визначений орган стягнення - компетентний податковий орган.
Аналізуючи відповідність віднесення єдиного внеску до другої черги задоволення вимог боржника, касаційний суд зазначає, що заявником було помилково віднесено до другої категорії черговості задоволення кредиторів боржника такі вимоги, оскільки вони охоплюються загальним поняттям такої категорії, як "внески на інше соціальне страхування", а тому підлягає включенню до першої черги вимог кредиторів (подібна правова позиція викладена у постанові КГ ВС від 09.02.2020 у справі № 914/1195/19).
Щодо єдиного податку, то правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовані Главою 1 Роділу ХIV ПК України.
Згідно з п. 16.1.4. п.16.1. ст. 16 ПК України податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені п.37.3. ст. 37 ПК України.
Відповідно до п. 38.1. ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 38.2. ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
На підтвердження розміру заявлених грошових вимог податковим органом долучено до матеріалів справи інтегровані картки платника податків, витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків, податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, розрахунок виникнення боргу.
Керуюча реструктуризацією грошові вимоги Головного управління ДПС в Рівненській області визнала в повному обсязі.
Суд, оцінивши заявлені грошові вимоги Головного управління ДПС в Рівненській області, а також докази, надані в їх обґрунтування, дійшов висновку про наявність підстав для їх визнання у заявлені розмірі, а саме: 51 948,72 грн, з яких: 39 252,11 грн - заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб та 12 696,61 грн - заборгованість по єдиному внеску, нарахованого роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди цивільно правового характеру, доплати по тимчасовій непрацездатності (друга черга задоволення вимог кредиторів).
Відповідно до ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
У силу вимог ч. 6 ст. 45 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Окрім того, суд установив, що кредиторами понесені витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, в розмірі сплаченого ними судового збору.
За ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що
підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному
обсязі до задоволення вимог кредиторів.
В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі (ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства).
Керуючись ст. 45, 47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 ГПК України, суд
1.Визнати вимоги ПАТ АБ “Укргазбанк” (33001, м. Рівне, вул. Княгницького, 5а, ідентифікаційний код 23697280) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 1 904 344,51 грн, з яких: 1 621 615,14 грн основного боргу, 61 754,73 грн 3% річних, 218 704,64 грн інфляційних, 2 270,00 грн судового збору за рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області у справі № 568/1889/21 від 17.05.2022, як забезпеченого кредитора.
2. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати ПАТ АБ “Укргазбанк” (33001, м. Рівне, вул. Княгницького, 5а, ідентифікаційний код
23697280) на сплату судового збору у розмірі 5 368,00 грн.
3. Визнати вимоги кредитора АТ “АКБ “Львів” (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 302 136,24 грн, з яких: 274 880,99 грн заборгованості за кредитним договором, 21 887,25 грн заборгованості за відсотками (друга черга).
4. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати АТ “АКБ “Львів” (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) на сплату судового збору у розмірі 5 368,00 грн.
5. Визнати вимоги кредитора АТ “Перший український міжнародний банк” (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, ідентифікаційний код 14182829) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 27 720,76 грн, з яких: 4 146,21 грн простроченої заборгованості за кредитом, 5 286,60 грн простроченої заборгованості за процентами, 17 116,70 грн строкової заборгованості за кредитом (друга черга).
6. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати АТ “Перший український міжнародний банк” (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, ідентифікаційний код 14182829) на сплату судового збору у розмірі 4 294,40 грн.
7. Визнати вимоги кредитора Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, ідентифікаційний код 44070166) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 51 948,72 грн, з яких: 39 252,11 грн заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб (друга черга задоволення вимог) та 12 696,61 грн заборгованості по єдиному внеску, нарахованого роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди цивільно - правового характеру, доплати по тимчасовій непрацездатності (перша черга задоволення вимог).
8. У визнанні вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 2 300 000,00 грн відмовити.
9. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 24.07.2023.
10. Зобов'язати керуючого реструктуризацією надати суду до 31.07.2023: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.
11. Призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "04" вересня 2023 р. на 11:00 год.
12. Судове засідання для розгляду звіту арбітражного керуючого про результати перевірки декларації про майновий стан боржника призначити на "31" липня 2023 р. на 11:30 год.
13. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м.Рівне, вул. Набережна, 26-А, в залі судових засідань № 11.
14. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
15. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст. 254-257 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених
Кодексом України з процедур банкрутства.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.
Ухвала підписана 11.07.2023.
Суддя О.Андрійчук