вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.06.2023м. ДніпроСправа № 904/3776/22
За позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за Договором передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста № 229-2-2020
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань Юрченко В.В.
Представники:
Позивача - не прибув
Відповідача - не прибув
Позивач просив стягнути з Відповідача борг за договором передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста №229-2-2020 від 01.04.2020 у розмірі 4 010,35грн., з яких: сума основного боргу за період з 01.09.2021 по 30.09.2021 - 3 135,75грн., інфляційні витрати - 772,02грн., 3% річних у сумі 102,58грн. та судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 справу №904/3776/22 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
14.03.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/3776/22 за правилами загального позовного провадження.
24.03.2023 від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій останній просить стягнути 3 135,75 грн. основного боргу за період з 01.09.2021 по 31.10.2021, 28,22 грн. - індексу інфляції, 11,86 грн. - 3 % річних.
26.06.2023 від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника Позивача.
Відповідач у жодне судове засідання не забезпечив прибуття повноваженого представника, про розгляд справи повідомлений належно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4900302220030, № 4930021121608, № 4930021130941.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд
01.04.2020 сторони уклали Договір № 229-2-2020 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста (далі Договір), за п. 1.1. якого (в редакції Додаткової угоди № 1 від 12.06.2020) Сторона -1 (Позивач), що діє від власного імені, на підставі повноважень, наданих територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, надає Стороні -2 (Відповідачеві) зупиночний комплекс (надалі - об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі), а Сторона -2 приймає в строкове платне користування об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі, а саме: частину об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі, що має місце розташування: м. Дніпро, вул. Робоча, біля буд. 162, площею 17,0 м кв. (Додаток 1), для утримання в належному стані місць очікування пасажирами громадського транспорту та використання з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства України.
Право на використання об'єкту благоустрою виникає у Сторони -2 з моменту підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі об'єкту благоустрою у використання і діє до закінчення терміну дії цього Договору (п. 2.2. Договору).
Сторона -1 визначає плату під час оформлення Договору та має право її змінювати протягом дії договору у разі внесення змін до розрахункових даних (п. 3.1. Договору).
Розмір плати розраховується відповідно до калькуляції вартості плати за тимчасове використання об'єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі м. Дніпра (Додаток 3), що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.2 Договору).
Плата за використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі здійснюється щомісячно. Розмір плати у кожному календарному місяці визначається шляхом множення кількості календарних днів у відповідному місяці на розмір плати за один календарний день використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі. Індексація плати за використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі здійснюється за погодженням сторін один раз на рік шляхом коригування плати за останній місяць року з урахування індексу інфляції за весь поточний рік (п. 3.3. Договору).
Оплата за використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі у другому та кожному наступному місяці дії Договору здійснюється Стороною -2 щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця і не залежить від наслідків господарської діяльності Сторони -2. Перерахування плати здійснюється Стороною -2 на поточний рахунок Сторони -1, визначений у реквізитах цього Договору, або інший рахунок, повідомлений Стороною -1 Стороні -2 письмово. У призначенні платежу зазначається дата і номер цього Договору. Оплата за використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі здійснюється за весь час фактичного використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі (п. 3.4. Договору).
Сторона -2 зобов'язана своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та здійснювати відшкодування витрат щодо утримання і експлуатації об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі за весь час фактичного використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі (п. 6.3. Договору).
За несвоєчасну оплату за використання об'єкта благоустрою Сторона -2 зобов'язана сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми плати за кожен день прострочення. Сторона зобов'язана сплатити пеню протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прострочення виконання зобов'язання (п. 8.3. Договору).
Цей Договір набирає чинності з 01.01.2021 та діє строком до 31.12.2021, а в частині обов'язку Сторони -2 щодо здійснення розрахунків та сплати штрафних санкцій та пені - до повного виконання Стороною -2 зазначених зобов'язань (п. 12.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.10.2020).
На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачеві об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2020.
Відповідно до Калькуляції (Додаток №3 від 12.06.2020 до Договору) розмір плати за право використання об'єктів благоустрою становить 51,41 грн. за 1 день.
За даними Позивача, за період з 01.09.2021 по 31.10.2021 Відповідачеві нарахована плата за користування об'єктом благоустрою вулично-дорожньої мережі у загальному розмірі 3 135,75 грн. Відповідач не сплатив за користування об'єктом благоустрою, в результаті, у Відповідача за Договором утворився борг перед Позивачем у розмірі 3 135,75 грн.
На прострочений борг Відповідача, за період з 16.09.2021 по 31.10.2021 Позивач нарахував 11,86 грн. - 3 % річних, 28,22 грн. - індекс інфляції.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт надання Відповідачеві об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі, наявність у Відповідача боргу перед Позивачем, обґрунтованість нарахування стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростовував і не спростував.
Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, акт приймання-передачі об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі), беручи до уваги, що строк виконання зобов'язань, відповідно до п. 3.4. Договору, настав, а також відсутність заперечень Відповідача (спростування доводів Позивача) суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення 3 135,75 грн. основного боргу за період з 01.09.2021 по 31.10.2021.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки 3% річних та індексу інфляції проведено неправильно.
З урахуванням п. 3.4. Договору, правомірним є нарахування 3% річних - на суму боргу в розмірі 1 542,30 грн. з 16.09.2021 по 31.10.2021 та на суму 1 593,71 грн. з 16.10.2021 по 31.10.2021.
Так, за перерахунком суду, 3% річних становлять 7,93 грн.
Щодо нарахування індексу інфляції, суд бере до уваги, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 зазначено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З огляду на положення Договору, правомірним є нарахування інфляційної складової на суму боргу в розмірі 1 542,30 грн. за жовтень 2021 року.
Так, за перерахунком суду, індекс інфляції становить 13,88 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 3 135,75 грн. - боргу, 13,88 грн. - індексу інфляції, 7,93 грн. - 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 8, код 23357437) 3 135,75 грн. - боргу, 13,88 грн. - індексу інфляції, 7,93 грн. - 3 % річних, 2 466,73 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК країни.
Повне судове рішення складене 10.07.2023.
Суддя С.Г. Юзіков