"11" липня 2023 р.
м. Київ
справа № 755/7242/23
провадження № 2/755/4182/23
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку письмового провадження приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що 13.09.2019 року Оболонським районним у м. Києвівідділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві між сторонами зареєстровано шлюб, від якого сторони мають спільну малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак сімейне життя з відповідачем у подальшому не склалось через відсутність порозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Позивач та відповідач зрозуміли, що вони зовсім різні люди, і не тільки за характерами, але й за інтересами та поглядами на життя, практично не розуміють один одного, не підтримують шлюбно-сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Позивач вважає спільне сімейне життя з відповідачем неможливим, що є підставою звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 05 червня 2023 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 вересня 2019 року зареєстрували шлюб у Оболонському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 1609. (а.с. 5)
Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 листопада 2022 року, актовий запис № 1580. (а.с. 4)
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Судом достовірно встановлено, що сторони від шлюбу мають спільну малолітню дитину, сімейне життя позивача та відповідача не склалось у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, не в змозі дійти до єдиної думки при вирішенні сімейних та побутових проблем, протягом тривалого часу не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, шлюб між позивачем та відповідачем носить лише формальний характер, за даних обставин поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони бажання не мають.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
Суд прийшов до висновку, що сім'я розпалась остаточно і поновити шлюбні відносини між позивачем та відповідачем неможливо. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно змісту позовної заяви, позивач займає категоричну позицію щодо розірвання шлюбу, заперечує будь-яку можливість для примирення з відповідачем.
Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сторони проживають окремо за обопільною згодою, що не пов'язана з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми чи інших поважних причин. При таких обставинах сім'я фактично розпалась і поновити сімейні відносини неможливо.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, фактично живуть окремим один від одного життям, тому суд вважає, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним засадам суспільства, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 36, 51, 111, 112 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 141, 142, 197, 198, 200, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головним територіальним управлінням юстиції м. Києві від 13 вересня 2019 року (актовий запис № 1609) - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ст. 284 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11 липня 2023 року.
Суддя: В.І. Галаган