Єдиний унікальний номер: 379/965/23
Провадження № 2/379/212/23
про залишення позовної заяви без руху
11 липня 2023 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі судді Музиченко О.О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна,
10.07.2023 представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Рева І.О. звернулась до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, в якому просить визнати житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності сторін спору, а також визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на частину цього житлового будинку та на частину земельної ділянки для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва площею 0,25 га, кадастровий номер 3224486902:01:006:0033, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Так, за вимогою ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За положенням ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
В указаній позовній заяві позивачкою фактично об'єднано і заявлено три позовні вимоги, одна з яких - про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності - є немайновою, а дві - про визнання права власності на частину житлового будинку та про визнання права власності на частину земельної ділянки - є майновими.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті в 2023 році становить 1073,60 грн.
Отже, за заявлену позивачкою вимогу немайнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
За п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за позовну вимогу майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті в 2023 році становить 1073,60 грн.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
В позовній заяві ціна позову вказана у розмірі 30863,88 грн.
Суд зауважує, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003, ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Суд зауважує, що ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями.
В матеріалах позовної заяви міститься довідка про оціночну (не ринкову) вартість земельної ділянки, розташованої за адресою, відмінною від адреси тієї земельної ділянки, право власності на частину якої просить визнати за собою позивачка. Оціночна вартість указаного об'єкта оцінки - земельної ділянки площею 0,25 кв.м, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визначена у розмірі 863,88 грн (!).
Також в матеріалах позову міститься звіт про оцінку житлового будинку, проведену ФОП ОСОБА_3 , у висновку якого міститься оціночна (не ринкова) вартість житлової нерухомості (будинку) в розмірі 30 000 грн 00 коп.
З наведеного вбачається, що ціна позову визначена позивачкою шляхом складання наведених сум оціночної вартості земельної ділянки та житлового будинку (863,88 грн + 30 000 грн 00 коп), що не відповідає дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна та є заниженою.
Відповідно до ч. 2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Суд зауважує, що в наданому позивакою до позову звіті про оцінку житлового будинку ФОП ОСОБА_3 , в додатку 5 «Інформація зі звіту про оцінку щодо об'єкта житлової нерухомості) наведено детальні відомості про об'єкт, де під номером рядка 2 визначено ринкову вартість об'єкта оцінки (житлового будинку) в сумі 280500,00 грн, та під номером рядка 2.2 визначено ринкову вартість земельної ділянки відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 6 рядок 2 розділу ІІ) /який не був доданий до позову/ - в сумі 250500,00 грн.
Ці суми відповідають дійсній вартості спірного майна, а тому суд вважає за можливе взяти їх до уваги при визначенні ціни позову та обрахунку судового збору.
Так, за заявлені вимоги майнового характеру позивачка має сплатити 1 відсоток ціни позову, що становить 2655,00 грн ((280500,00+250500,00) / 2 * 1%).
Отже, при зверненні до суду з цим позовом позивачка мала сплатити судовий в загальному розмірі 3 728,60 грн (1073,60 грн за немайнову вимогу та 2655,00 грн за дві майнові вимоги).
Натомість, до позову додано два платіжних документи про сплату позивачкою судового збору на загальну суму 2 147,20 грн, що є недостатнім.
Виходячи із наведеного вище розрахунку судового збору за подання цього позову, враховуючи суми вже сплаченого судового збору згідно платіжних документів, позивачці слід доплатити судовий збір у розмірі 1 581,40 грн (3 728,60 грн - 2 147,20 грн).
Згідно п.27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судовий збір сплачується до територіального органу Державної казначейської служби України за місцем знаходження суду, який розглядає справу.
Отже, доплата судового збору має бути проведена за реквізитами: (населений пункт - Таращанська міська ТГ; отримувач - ГУК у Київській області /Таращанська міс/22030101; код отримувача ЄДРПОУ - 37955989; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) -UA408999980313111206000010850; код класифікації доходів бюджету - 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).
Відповідно до частин 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору та надасть суду відповідний платіжний документ, - позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною і підлягає поверненню позивачеві.
Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи наведені вище недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне надати позивачці десятиденний строк з дня вручення їй цієї ухвали для усунення вказаних недоліків у спосіб:
- зазначення в позовній заяві ціни позову, що має відповідати дійсній ринковій вартості житлового будинку та земельної ділянки, про визнання права власності на частини яких вона просить;
- доплати позивачкою судового збору у розмірі 1 581,40 грн на вказані в цій ухвалі реквізити та надання суду платіжного документу на підтвердження такої доплати.
Суд зауважує, що дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Оскільки судом установлено невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачці десятиденного строку для усунення вказаних недоліків поданої заяви.
На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 4, 175, 177, 184, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - залишити без руху та надати позивачці десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків.
Роз'яснити позивачці, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, - позовна заява вважатиметься неподаною і буде їй повернута.
Копію ухвали надіслати позивачці та її представнику.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України http://tr.ko.court.gov.ua.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена та підписана 11.07.2023.
Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО