Справа № 128/328/19
11 липня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
колегії суддів:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
за участю:
потерпілої ОСОБА_7
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження по обвинувальному акту № 12018020100000809 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на даний час ще не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ОСОБА_9 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину та усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, являється вдівцем; його малолітня дитина, яка проживала з ним раніше та перебувала на його утриманні, не завадила вчинити злочин і наразі проживає з опікуном - потерпілою ОСОБА_7 , тобто, соціально стримуючі фактори відсутні.
Крім того, ОСОБА_9 може незаконно впливати на свідків, так як йому відоме місце їх проживання, а згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Також, стан здоров'я обвинуваченого за час перебування під вартою не погіршився та усі перераховані вище ризики не зменшились та продовжують існувати.
За даних обставин прокурор просив продовжити строк тримання ОСОБА_9 під вартою строком ще на 60 діб.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали.
Обвинувачений ОСОБА_9 щодо клопотання прокурора заперечував, зазначивши, що з даного приводу у нього з його захисником узгоджена позиція, яку захисник має довести суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечував, заявивши в свою чергу клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Клопотання захисника мотивоване тим, що відразу після вчинення злочину ОСОБА_9 весь час перебував вдома, серед людей, не намагався переховуватися від правоохоронних органів, не намагався знищити чи спотворити якісь речі та речові докази чи документи; не намагався впливати у якийсь незаконний спосіб на свідків. Всі свідки дали свідчення у суді, всі вони висловилися вільно і неупереджено, не завжди їх свідчення були приємні обвинуваченому, не завжди свідки змальовували ОСОБА_9 в позитивному світлі. Обвинувачений не перешкоджав у будь-який спосіб і не намагався перешкоджати кримінальному провадженню. Тобто, якщо не зважати на тяжкість підозри ст.115 КК України - умисне вбивство, то ОСОБА_9 міг би весь цей час, майже 5 років, перебувати вдома, маючи будь-який іншийзапобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Правоохоронна система діє таким чином, що коли людина підозрюється в тяжкому злочині, то вона обов'язково має перебувати під вартою - якщо ця людина жорстоко убила будь-якою зброєю іншу людину тільки за якусь словесну образу, то такого неадеквата обов'язково треба ізолювати від суспільства. Якщо це зрадник Батьківщини, колаборант, який будь-що буде намагатися залишити межу України, то і його необхідно тримати під вартою. Але, якщо це чоловік, який спричинив смерть своїй дружині за обставин, що встановлені під час розгляду даного кримінального провадження, і якщо ці обставини дають можливість альтернативно кваліфікувати діяння - умисне вбивство - з натяжкою, вбивство з необережності - з більшою переконаністю, то в даному випадку треба виходити із того, що діяння в кінцевому результаті буде все-таки кваліфіковано як необережний злочин. Максимальна санкція за таке кримінальне правопорушення встановлена на рівні 5 років позбавлення волі. ОСОБА_9 перебуває під вартою 4 роки 10 місяців і 24 дні. Через 1 місяць і 6 днів буде 5 років СІЗО. Якщо ОСОБА_9 змінити запобіжний захід на домашній арешт або навіть на особисте зобов'язання, то він не захоче вчиняти будь-які протиправні дії, які можуть стати підставами для обрання йому знову тримання під вартою, та й не зможе він уже щось вдіяти. Переховуватися від суду та від відбування покарання немає жодного сенсу. 5 років відбутого покарання, навіть при призначенні покарання за ст. 115 КК України 7-8 років позбавлення волі, то ще залишилося 2-3 роки відбувати, а переховування може значно збільшити цей термін. Знищити чи спотворити речі чи документи не вдасться, тому що всі вони перебувають під юрисдикцією суду і такої можливості просто немає, так само і впливати на свідків. Вони всі допитані, їхні свідчення абсолютно не мають вирішального значення, оскільки не стосуються події спричинення смерті потерпілій. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином немає необхідності і можливості, оскільки таке провадження фактично завершене. Все це вказує на те, що надалі тримати під вартою ОСОБА_9 недоцільно і невиправдано. Його обов'язки у кримінальному провадженні можуть бути забезпечені із більш м'яким запобіжним заходом, в даному випадку - це особисте зобов'язання.
Прокурор, потерпіла та її захисник заперечували щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому.
Суд, заслухавши заявлені клопотання, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.08.2018 відносно обвинуваченого ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області та Вінницького районного суду Вінницької області строк тримання під вартою ОСОБА_9 продовжувався.
На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 закінчується 17.07.2023.
Згідно Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.
З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно положень ч.3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_9 віднесений відповідно до ст.12 КК України, до особливо тяжкого злочину, який спричинив смерть людини, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, покарання строком від 7 до 15 років позбавлення волі. Також суд враховує, що в разі звільнення обвинуваченого з-під варти він може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки. Таким чином, суд вважає, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 може допустити невиконання процесуальних обов'язків покладених на нього в зв'язку зі статусом обвинуваченого.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
При цьому судом, враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_9 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177, 183, 199, а також вищевказані обставини, колегія суддів вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, який спричинив смерть людини, обставини скоєння кримінального правопорушення, та особу обвинуваченого ОСОБА_9 , колегія суддів вважає відсутніми підстави для визначення застави для нього.
З огляду на вищевикладене, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу не підлягає до задоволення по причині необгрунтованості.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 336, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора - задоволити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченогоОСОБА_9 у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто, до 09 вересня 2023 включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який - відмовити.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 5-ти діб з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складено 11.07.2023 о 14 год. 30 хв.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3