Справа № 128/2601/23
11 липня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023020050000215 від 14.04.2023 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
В проваджені Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор, клопотав про продовження строку запобіжного заходу у виді утримання під вартою ОСОБА_5 , враховуючи, що ризики, які стали підставою для встановлення міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зникли. Просив врахувати, що ОСОБА_5 здійснив особливо тяжкий злочин, до затримання не працював, самостійного доходу не має. Вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Також просила призначити провадження до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 не заперечили проти клопотання прокурора.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до ОСОБА_5 було застосовано за рішенням суду, а саме, за ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України. Застава не визначалася у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки злочин спричинив загибель людини.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочини, в якому обвинувачується ОСОБА_5 віднесений відповідно до ст.12 КК України до категорії особливо тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України строком покарання від 7 до 15 років позбавлення волі. Згідно обвинувального акту злочин був скоєний в медичному закладі, де проходять курс лікування від алкогольної залежності, обвинувачений самостійного постійного доходу не має, тому враховуючи вище вказане, репутацію та соціальні зв'язки ОСОБА_5 , суд вважає наявними та достатніми підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду.
Тому, враховуючи вищевказане, суд вважає наявними підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ризики передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України суд вважає наявними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
У зв'язку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження не завершено, не допитаний обвинувачений, тобто не з'ясована його позиція, щодо обвинувачення, злочин який інкримінується обвинуваченій, відноситься до особливо тяжких, що потягнуло за собою смерть людини, тому суд, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_5 строком на 60 діб.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Підстав для здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні в закритому судовому засіданні не встановлено.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не заперечували проти призначення судового розгляду кримінального провадження, враховуючи, що підстав для прийняття рішень згідно п. п. 1 - 4 ч.3 ст. 314 КПК України не вбачається.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали обвинувального акту та додатки до нього, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 314, 327, 331 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023020050000215 від 14.04.2023 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 17.07.2023 року на 10 год. 00 хв. одноособово у відкритому судовому засіданні.
Клопотання прокурора - задоволити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на 60 діб - до 09 вересня 2023 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 5 діб через Вінницький районний суд Вінницької області з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1