11.07.2023 Справа № 363/3183/22
11 липня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № 12022111150000837 від 29.07.2022 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого на посаді електрогазозварника 5 розряду аварійно-відновлювальної дільниці з ремонту теплових мереж КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України суд,-
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, що було вчинено за наступних обставин.
28 липня 2022 року приблизно о 20 годині водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 «г», 2.9 «б» Правил дорожнього руху України, які регламентують:
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
«г» - під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
п. 2.9. Водієві забороняється:
«а» - керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
керував технічно справним мотоциклом марки «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без мотошолому та здійснював рух по проїжджій частині вул. Калина у напрямку вул. Центральної в с. Абрамівка Вишгородського району Київської області.
Проїжджаючи ділянку проїжджої частини вул. Калина поблизу будинку № 15 в с. Абрамівка Вишгородського району Київської області, водій ОСОБА_4 , діючи необережно, а саме проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який регламентує:
п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху, яку йому становила малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала рух на велосипеді марки «Ardis Fold» в зустрічному напрямку та зупинилась на проїжджій частині вулиці, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, на що у нього не було перешкод технічного характеру і при русі в зазначеному напрямку, під час гальмування, перекинувся та здійснив наїзд мотоциклом марки «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ОСОБА_6 , яка перебувала в статичному положенні на проїжджій частині вулиці поблизу домоволодіння № 15, вул. Калина.
Внаслідок дорожньо-транспортної події малолітній ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому діалізу правої великогомілкової кістки; уламкового перелому правової малогомілкової кістки в проксимальній третині; забійної рани ( по передньо-латеральній поверхні середньої третини правої гомілки); забійної рани (по передньо-медіальній поверхні лівої гомілки в верхній третині); саден (під лівим оком, епігастральна ділянка), які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 2.9 «б», п. 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми необмеженими діями, що виразилися в порушенні вимог п. 2.9 «б», п. 12.3 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілій ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні під час роз'яснення суті обвинувачення обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суд, що суть обвинувачення йому зрозуміла, провину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення безумовно, беззастережно та беззаперечно визнає у повному обсязі, щиро кається, підтверджує обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, будь-якого тиску чи примусу під час досудового розслідування та судового провадження на нього не здійснювалося, від дачі показань суду не відмовляється.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно, безумовно та беззаперечно визнає провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, щиро кається та не оспорює обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, підтверджує їх достовірність, відповідність об'єктивній дійсності, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі, просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого, неповнолітньої потерпілої та її законного представника, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У відповідності до вимог процесуального законодавства судом було роз'яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом було роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має, про що також надав суду відповідну заяву, написану у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Судом у судовому засіданні було встановлено добровільність позиції обвинуваченого, правильність розуміння ним тих обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення, проти не дослідження яких він не заперечує, а також правильність усвідомлення ним обмеження права на апеляційне оскарження.
Внаслідок цього відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визначив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої та її законного представника, а також дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
У судовому засіданні було допитано обвинуваченого ОСОБА_4 , який вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України визнав беззастережно, безумовно та у повному обсязі, підтвердив обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, як такі, що відповідають об'єктивній дійсності, жодних зауважень та заперечень щодо складених матеріалів кримінальної справи, наявних у них відомостях, не мав; добровільно приймав участь в усіх слідчих та інших процесуальних діях, сприяв досудовому розслідуванню, не приховав та не перекручував фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення. На додаток до цього обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, зазначив, що відчуває глибоке почуття провини, оцінює своє діяння як протиправне, негативне, небезпечне та неприпустиме для суспільства. У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що зобов'язується більше не допускати подібної поведінки, а також зобов'язується більше ніколи не вживати алкогольні напої. Прохав суд призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що 28 липня 2022 року близько о 13 год. вживав алкогольні напої - горілку. Близько о 17 годині того ж дня прийшов у гості до ОСОБА_7 , де йому - ОСОБА_4 подзвонили з пилорами та зазначили про необхідність забрати будівельні матеріали. Для цього ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взяв мотоцикл «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та поїхав до пилорами, що знаходиться у с. Абрамівка Вишгородського району Київської області. Коли близько 20 години того ж дня він - ОСОБА_4 повертався назад, щоб віддати вказаний мотоцикл, то об'їжджав ями та вибоїни на проїжджій частині він побачив на узбіччі дівчину. Коли ОСОБА_4 на вказаному мотоциклі наблизився до дівчинки, то вона різко почала рухатися в бік дороги, на що ОСОБА_4 не встиг належним чином зреагувати, вивернувши кермо мотоцикла вправо, тобто у протилежний від напрямку руху дівчинки бік. Після здійснення вказаного маневру обвинувачений ОСОБА_4 впав з мотоциклу на дитину, отримавши травму голови. Після ДТП госпіталізували і його і потерпілу дитину. Також обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що їхав зі швидкістю приблизно 30 кілометрів на годину, що свідчить про його об'єктивну можливість зреагувати на різку зміну дорожньої обстановки. ОСОБА_4 зазначив, що він та потерпіла, її батьки знайомі між собою, оскільки живуть в одному селі. У зв'язку з цим ОСОБА_4 неодноразово приходив до потерпілої та її батьків, просив перед ними всіма вибачення, спокутував провину, допомагав матеріально, сплачуючи витрати на лікування дитини.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив добровільність та безумовність позиції обвинуваченого щодо визнання провини у вчиненні кримінального правопорушення, підтвердив обставини та факти, викладені в обвинувальному акті та інших матеріалах кримінальної справи. Також захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше ані до адміністративної, ані до кримінальної відповідальності не притягався, працює на посаді електрогазозварника 5 розряду, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, в сучасних умовах руйнування ворогом національної інфраструктури обвинувачений ОСОБА_4 має велику цінність як відповідний працівник та спеціаліст. Крім того, захисник - адвокат ОСОБА_5 пояснив, що як на стадії досудового розслідування, так і в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, сприяв органам досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення; також у ході досудового розслідування добровільно повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілій ОСОБА_6 , про що в матеріалах кримінального провадження наявні документальні підтвердження.
Також захисник - адвокат ОСОБА_5 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також дружину, яка не має самостійних джерел доходу. На підтвердження зазначених обставин у судовому засіданні захисник ОСОБА_5 долучив до матеріалів справи документи, що характеризують особу обвинуваченого.
З урахуванням вищевикладеного, захисник ОСОБА_5 просив застосувати відносно обвинуваченого положення ст. 69 КК України, призначивши покарання не пов'язане з позбавленням волі.
У судовому засіданні у присутності законного представника ОСОБА_9 було допитано малолітню потерпілу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, будучи повідомленою про її права та обов'язки, зокрема, обов'язок надавати правдиві показання, у присутності її законного представника - батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надала показання наступного змісту.
28 липня 2022 року близько о 19 годині вона - ОСОБА_6 проводила власне дозвілля катаючись на велосипеді на вул. Калина, у с. Абрамівка Вишгородського району Київської області. Пізніше вона - ОСОБА_6 побачила мотоцикл, який рухався їй на зустріч, через що вона зупинилася на велосипеді на узбіччі та почала чекати поки мотоцикл проїде. При цьому як пояснила ОСОБА_6 на її особисте переконання вказаний мотоцикл їхав дуже швидко. У подальшому ОСОБА_6 зазначила, що все відбулося доволі швидко, внаслідок чого вона несильно пам'ятає подальший розвиток подій. ОСОБА_6 зазначила, що пам'ятає тільки, що до неї підбігла її мати, віднесла додому та у подальшому весь час перебувала з нею. В неї був перелам ноги, та вона була госпіталізована та перебувала на лікуванні у лікарні.
Також потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що знає обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки вони проживають в одному селі. Вона впевнена, що за кермом був саме ОСОБА_4 . Потерпіла ОСОБА_6 також підтвердила, що їй відомо, що обвинувачений ОСОБА_4 приходив до неї та її матері вибачатися, однак на її думку, мати не пробачила його за вчинене.
У судовому засіданні було допитано законного представника потерпілої - її батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який, будучи повідомленим про його права та обов'язки, та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, надав показання, в яких підтвердив обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, зазначивши при цьому, що дізнався про дорожньо-транспортну пригоду від дружини лише ввечері після того як повернувся додому з роботи. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 дійсно відшкодував всю завдану моральну та матеріальну шкоду, у зв'язку з цим будь-яких претензій до останнього немає, вважає, що можливе виправлення обвинуваченого без позбавлення волі.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд, з урахуванням порядку судового розгляду, визначеного відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно, беззастережно та безумовно визнав провину у вчиненні кримінального правопорушення, у своїх показаннях підтвердив факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та допущення наїзду на малолітню потерпілу, внаслідок чого останній було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, доходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286-1 КК України. Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, суд вважає доведеною.
Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, а також конкретні обставини та факти вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, особисте ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого ним діяння як небезпечного, протиправного, суспільно-небажаного, осудливого та неприпустимого для українського суспільства, яке постійно потерпає від правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп'яніння, а також посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , яка полягає у відшкодуванні завданої матеріальної та моральної шкоди, спокутуванні власної вини у вчиненні кримінального правопорушення, намаганнях вибачитися перед потерпілою та її батьками.
Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 - уродженець м. Київ, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимий; зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; за місцем проживання характеризується задовільно, скарг та нарікань від сусідів чи будь-яких інших осіб не надходило, активної участі у житті територіальної громади чи взагалі у суспільному житті не приймає; з 01.10.2020 року постійно працює на підприємстві «Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на посаді електрогазозварника 5 розряду, має стабільний дохід; відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 від 29.11.2002 року перебуває у тривалому шлюбі з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка відповідно до наданої довідки від 25.05.2023 року № 2653-23-04830 не має самостійних джерел доходу та повністю перебуває на утриманні ОСОБА_4 ; відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 від 05.10.2007 року від шлюбу має дитину - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка також знаходиться на повному утриманні ОСОБА_4 ; разом з дружиною та донькою ОСОБА_4 проживає за вказаною адресою, підтримує спільний побут, виконує спільні сімейні обов'язки; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Вирішуючи питання можливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України, суд звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ППВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» - призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК.
Судом відповідно до ст. 66 КК України встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдану кримінальним правопорушенням моральну та матеріальну шкоду. На додаток до цього судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 має повноцінну сім'ю, у забезпеченні та утриманні якої бере активну участь, виховує та підтримує свою неповнолітню доньку, постійно працює на посаді, що має важливе значення для відбудови національної інфраструктури, в умовах знищення останньої російською федерацією. Крім того, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 намагався уникнути зіткнення з потерпілою, різко спрямувавши транспортний засіб в протилежний від потерпілої бік, а після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 вживав всіх можливих та залежних від нього заходів щодо надання матеріальної допомоги потерпілій та її батькам, спокутував свою провину.
У той же час суд вважає за доцільне звернути увагу, що застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання є можливим не тільки за простої наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання (при цьому їх має бути не менше двох), а тоді і лише тоді, коли наявні та встановлені обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тобто, обставини, що пом'якшують покарання, перебувають у причинному та безпосередньому причинному зв'язку із зниженням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення таким чином, що ступінь тяжкості знижується істотно. При цьому істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення залежить як від конкретних обставин справи, так і конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок чого у даному випадку «істотність» є оціночним поняттям, що підлягає встановленню кожного разу суддею під час розгляду справи.
Суд звертає увагу, що тлумачення положень ч. 1 ст. 69 КК України, дає можливість зробити висновок, що призначення покарання відповідно до зазначеного нормативного припису, навіть за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є правом, а не обов'язком суду. Тому навіть за наявності для того підстав, суд, зокрема з урахуванням особи обвинуваченого, конкретних обставин справи, вчиненого кримінального правопорушення, може не застосувати положення ст. 69 КК України.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що українське суспільство, постійно потерпає від негативних наслідків, пов'язаних з кількістю дорожньо-транспортних пригод, а також з кількістю правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп'яніння. Допущення вчинків у вигляді дорожньо-транспортних пригод, керування транспортними засобами у стані сп'яніння завжди оцінюється українським суспільством як протиправне, аморальне, небезпечне, недопустиме та шкідливе діяння, що створює велику загрозу для всіх оточуючих та як таке, що потребує максимального покарання.
Чинним кримінальним законодавством передбачено можливість врахування вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, що давало б можливість кваліфікувати подібні діяння саме за ст. 286 КК України, призначаючи максимально можливе покарання, передбачене санкцією, однак при цьому законодавцем вчинення діяння, передбаченого ст. 286 КК України, у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, було виведено в окремий та самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 КК України, який передбачає підвищену та більш тяжку кримінальну відповідальність у порівнянні з санкціями ст. 286 КК України.
Розрізнення вказаних діянь тим, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного сп'яніння, свідчить про те, що перебування водія транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння створює ще більшу небезпеку для суспільства.
Зазначене у своїй сукупності свідчить про наявність вагомого суспільного інтересу в отриманні особами, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286-1 КК України, того покарання, яке передбачено санкціями цієї статті.
У зв'язку з цим суспільний інтерес в отриманні особами, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286-1 КК України, справедливого переконання, на переконання суду істотно переважає на правами, свободами та законними інтересами осіб, винних у вчиненні відповідного діяння, що виключає будь-яку можливість застосування положень ст. 69 КК України.
На додаток до цього суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні саме правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, яке передбачає суспільно-небезпечний наслідок у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, які в межах даної справи були заподіяні малолітній дитині, що може позначитися у майбутньому на її стані здоров'я, соціальній інтегрованості, впевненості у собі та інших членах суспільства, її довірі та повазі до оточуючих, а також що безпосередньо позначилося на матері потерпілої, яка, як зазначила потерпіла ОСОБА_6 , так і недосягла вольового акту прощення відносно обвинуваченого.
У той же час особисте ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до скоєного ним діяння як протиправного, небезпечного, неприпустимого; спокутування обвинуваченим своєї провини, намагання вибачитися перед потерпілою, відшкодування ним завданої матеріальної та моральної шкоди; наявність постійного місця роботи, а також дружини та дитини на утриманні; поведінка щодо уникнення від дорожньо-транспортної пригоди та після вчинення кримінального правопорушення; активне сприяння слідству, розкриттю вчиненого кримінального правопорушення - усе це у своїй сукупності та у співставленні з суспільним інтересом суд оцінює як обставини, що знижують ступінь небезпечності обвинуваченого та ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, і дають можливість призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає можливим призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі з обов'язковим додатковим покаранням у виді позбавлення права керування транспортними засобами в мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Суд вважає, що саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 на момент судового розгляду не обирався. Учасники судового провадження не заявляли клопотань про обрання запобіжного заходу.
Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлявся.
Вирішуючи питання про процесуальні витрати, судом було встановлено, що процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на:
- проведення судової інженерно-технічної експертизи мотоцикла марки «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що відповідно до довідки від 05.09.2022 року № СЕ-19/111/22/31533-ІТ становить 1132,68 грн.;
- проведення судової інженерно-технічної експертизи велосипеда марки «Ardis Fold», що відповідно до довідки від 05.09.2022 року № СЕ-19/111-22/31531-ІТ становить 1132,68 грн.;
- проведення судової автотехнічної експертизи, що відповідно до довідки від 05.09.2022 року № СЕ-19/111-22/31535-ІТ становить 1887,80 грн.;
- проведення судової інженерно-транспортної експертизи , що відповідно до довідки від 26.09.2022 року № СЕ-19/111-22/39718-ІТ становить 1510,24 грн. та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Судом встановлено, що відповідно до розписки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , від 29.07.2022 року та розписки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , речові докази, а саме - велосипед «Ardis Fold» без номеру та мотоцикл «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , були передані вказаним особам на відповідальне зберігання до остаточного судового рішення по справі. Тому правову долю вказаних речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373-374, 392 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку після набрання ним законної сили.
На підставі ст. 96-2 КК України, 100 КПК України речові докази, а саме:
- мотоцикл «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути законному власнику ОСОБА_14 ;
- велосипед «Ardis Fold» - повернути законному власнику ОСОБА_9 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати за проведення судових інженерно-технічних експертиз, судової автотехнічної експертизи, судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 5 663 (п'ять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 40 копійок.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1