Провадження № 22-ц/803/5268/23 Справа № 208/7125/21 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
10 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Барильської А.П.,
суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.,
за участю секретаря - Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_1 -
адвоката Крючкової Наталії Володимирівни,
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кам'янської міської ради, треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, -
У серпні 2021 року представник позивача Крючкова Н.В. , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подала до суду позовну заяву до виконавчого комітету Кам'янської міської ради, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам'янської міської ради від 15 квітня 2021 року, яким відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. у надані дозволу на примусову реалізацію майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де право користування має малолітня ОСОБА_4 , 2013 року народження.; надання приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. дозвіл на примусову реалізацію вказаної квартири, що належить ОСОБА_2 , обгрунтовуючи це тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2, до складу якого входять: виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №208/7631/16-ц від 25 травня 2018 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 73803,70 доларів США, що на час складання позову станом на 16 грудня 2016 року еквівалентно 1940931,10 гривень, які складаються з наступного: за договором відсоткової позики у розмірі 45000 доларів США, що на час складання позову 16.12.2016 року еквівалентно 1183437 гривень; - три проценти річних з простроченої суми боргу за період з 17 грудня 2014 року по 16 грудня 2016 року в розмірі 2703.70 доларів США, що на час складання позову 16.12.2016 року еквівалентно 71 103,25 гривень; - процентів за користування чужими грошима в розмірі 26100 доларів США, що на час складання позову 16.12.2016 року еквівалентно 686390,85 гривень, заборгованість із сплати інфляційних виплат в розмірі 45626.72 гривень, та виконавче провадження № 57285492 з примусового виконання виконавчого листа №208/7631/16-ц від 25 травня 2018 року, виданого Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі 7441,20 гривень, який складається з 6890 гривень за подання позову, 551,20 гривень за подання заяви про забезпечення позову.
В забезпечення реального виконання рішення суду, відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Куземченко А.С. винесена постанова про арешт майна боржника від 25 січня 2019 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 15 січня 1998 року, реєстр №98, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огневою Н.О.., реєстровий №21311 книга 123. Відомості про обтяження внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №153977293 від 25 січня 2019 року.
За відомостями довідки №3/25024 від 03 вересня 2018 року про реєстрацію та склад сім'ї в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована, зокрема, малолітня донька його сина ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що також долучено її свідоцтво про народження.
В рамках виконання зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем Куземченко А.С. направлено до служби у справах дітей Кам'янської міської ради вимогу щодо надання дозволу на реалізацію майна від 10 березня 2021 року №01-19/1270, в якій останній вимагав надати дозвіл на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_2 , належній на праві власності боржникові у виконавчому провадженні, в якій також зареєстрована неповнолітня дитина (онука), яка не є неповнолітньою дитиною боржника ОСОБА_2 ..
Виходом приватного виконавця Куземченко А.С. за місцем мешкання боржника було встановлено, що за вказаною адресою мешкає лише сам боржник ОСОБА_2 , а неповнолітня особа (онука) ОСОБА_6 за вказаною адресою не мешкає, що, на думку позивача, є навмисним ухиленням від виконання рішення суду шляхом реєстрації за спірною адресою неповнолітньої онуки, яка не є неповнолітньо дитиною самого борника, щоб унеможливлювало звернення стягнення на спірну квартиру в погашення боргових зобов"язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .
Клопотання приватного виконавця щодо надання дозволу на примусову реалізацію квартири, в якій зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_4 , 2013 року народження, було розглянуто 15 квітня 2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам'янської міської ради, за розглядом якого вирішено відмовити відповідно до чинного законодавства у наданні дозволу на примусову реалізацію майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де право користування має малолітня ОСОБА_4 , 2013 року народження.
Разом із витягом із протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 15 квітня 2021 року надано лист за №01- Ю/вих.855 «Про надання інформації», в якому служба у справах дітей КМР проінформувала приватного виконавця А. Куземченко про зміст статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» і статті 177 СК України, якими передбачено, що у разі звернення батьків дитини із відповідною заявою про відчуження майна, право користування яким мають малолітні діти до органу опіки і піклування виконавчого комітету міської ради дану заяву буде розглянуто та опрацьовано в межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства.
З таким рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам'янської міської ради, позивач, як стягувач у виконавчому провадженні, не погоджуюсь, вважає, що рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_2 не є батьком малолітньої ОСОБА_4 , рішення необґрунтоване та невмотивоване, а тому суперечить вимогам чинного законодавства та перешкоджає виконанню рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на його користь шляхом проведення реалізації на електронних торгах, а відсутність дозволу органу опіки та піклування унеможливлює її продаж.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.143-154).
Не погодившись з рішенням суду, 24 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крючкова Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню до правовідносин сторін, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги необґрунтованість та безпідставність рішення Комісії, адже вимоги ст. 177 СК України містять виключні підстави для такої відмови, де право користування має дитина. Комісія не перевіряла та не встановлювала обставин фактичного місця проживання як батьків дитини, так і самої дитини, з чого рішення Комісії не ґрунтується на дійсних фактичних даних, що, на думку апелянта, свідчить про його неправомірність.
Учасники справи, на виконання ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу не подавали.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року в цивільній справі за № 208/7631/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 73803,70 доларів США, що, станом на 16 грудня 2016 року, еквівалентно 1940931,10 гривень, які складаються з наступного:
- за договором відсоткової позики у розмірі 45000 доларів США, що на час складання позову 16 грудня 2016 року, еквівалентно 1183437 гривень;
- три проценти річних з простроченої суми боргу за період з 17 грудня 2014 року по 16 грудня 2016 року в розмірі 2703,70 доларів США, що на час складання позову 16 грудня 2016 року, еквівалентно 71103,25 гривень;
- процентів за користування чужими грошима в розмірі 26100 доларів США, що на час складання позову 16 грудня 2016 року, еквівалентно 686390,85 гривень;
- заборгованість із сплати інфляційних виплат, в розмірі 45626,72 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 7441,20 гривень, який складається з 6890 гривень - за подання позову, 551,20 гривень - за подання заяви про забезпечення позову.
Рішення суду набрало законної сили 27 листопада 2017 року.
25 травня 2018 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області стягувачу ОСОБА_1 видані виконавчі листи № 208/7631/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сум за судовим рішенням, що підтверджено копіями виконавчих листів (а.с. 14-15).
24 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. відкрито виконавче провадження за виконавчими листами №208/7631/16-ц, виданими Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 травня 2018 року за № ВП 57285492 і за № ВП НОМЕР_1, та об'єднано в одне зведене виконавче провадження за № 57288221 (а.с. 16-18).
Постановою від 24 вересня 2018 року у ВП № НОМЕР_1 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. накладено арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_2 (а.с. 19-23).
Згідно до Довідки ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 73 від 24 січня 2019 року (а.с. 29), підтверджено наявність за боржником ОСОБА_2 реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 15 січня 1998 року, реєстр № 98. (а.с. 30).
Згідно Довідки ТОВ «ЄРЦ КП» № 3/25024 від 03 вересня 2018 року, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано три особи, а саме: боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 16 лютого 1995 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_4 , і малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у квартирі 28 березня 2014 року.(а.с. 33)
Згідно копії свідоцтва про народження, малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_5 . (а.с. 34)
В акті приватного виконавця від 08 липня 2020 року зазначено, що приватний виконавець здійснив вихід на адресу квартира АДРЕСА_2 , але двері квартири йому ніхто не відчинив (а.с. 35).
10 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. видано вимогу щодо надання дозволу на реалізацію майна №01/29/1269 (а.с. 10), за якою об'єктом стягнення заявлено квартиру АДРЕСА_2 , в якій зареєстрована онука боржника ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 , 2013 року народження.
Згідно витягу із протоколу № 5 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам'янської міської ради від 15 квітня 2021 року вирішено відмовити, відповідно до чинного законодавства, у наданні дозволу на примусову реалізацію майна, а саме, квартири АДРЕСА_2 , де право користування має малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав чого також надано інформацію приватному виконавцю Куземченко А. від 19 квітня 2021 року (а.с. 12, 13).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин у даній справі, враховуючи при цьому ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 16,18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та ст. 177 Сімейного кодексу України.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що за змістом приписів діючого законодавства, саме дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким мають неповнолітні, є необхідний на момент здійснення дій направлених на відчуження майна в межах виконавчого провадження, який не отриманий приватним виконавцем.
Судом першої інстанції не встановлено жодного порушення при ухваленні рішення органом, що є уповноваженим для прийняття зазначеного рішення - Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам'янської міської ради від 15 квітня 2021 року, а позивачем не доведено заявлених порушень, як і не наведено правових підстав для ухвалення комісією рішення з іншим результатом.
Крім того, сам факт не відкриття дверей приватному виконавцю при єдиному виході на адресу, не є доказом того, що малолітня дитина ОСОБА_4 , яка зареєстрована у квартирі 28 березня 2014 року, не проживає в ній.
Колегія суддів зазначає, що реєстрація місця проживання особи тісно пов'язана з її правами на володіння та користування житлом.
Слід зазначити, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Право користування житловим приміщенням - це право жити у такому приміщенні, користуватися комунальними послугами на законодавчих підставах.
Всі члени сім'ї власника житлового приміщення мають право користуватися ним на рівні з його власником.
Отже, колегія суддів зазначає, що неповнолітня дитина ОСОБА_6 має право користування у житловому приміщенні спірної квартири, а тому позбавленння її цього права призведе до значного звуження обсягу її існуючих майнових прав, охоронюваних законом.
Позивачем жодним чином не обґрунтовано на підставі яких правових норм суд має прийняти рішення, яке відноситься до повновадень виконавчого органу - Органу опіки і піклування Служби у справах дітей Кам'янської міської ради, у відповідності до норм статті 177 СК України, статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».
Отже, враховуючи наведені норми закону та дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), вірно встановив характер спірних правовідносин, правові норми, які регулюють ці відносини та дійшов вірного висновку, у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції, яким була надана належна оцінка, таким чином вони не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи, що рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції- залишенню без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крючкової Наталії Володимирівни, - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 липня 2023 року.
Головуючий: А.П.Барильська
Судді: С.А. Зайцева
Ж.І. Максюта