Ухвала від 11.07.2023 по справі 953/3006/23

Справа № 953/3006/23

№ провадження 1-кс/646/1057/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.23р. м.Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22022220000002310 від 10.07.2022 р.,

встановив:

В провадженні судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадження №22022220000002310 від 10.07.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України.

03.07.2023р. захисником ОСОБА_4 було подано заяву про відвід судді Червонозаводського районного суду м.Харкова ОСОБА_7 .

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що незважаючи на численні доводи сторони захисту щодо незаконності клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_6 , його невідповідності вимогам КПК України, необґрунтованості та безпідставності, ухвалою суду від 19.06.2023р. ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу на 60 діб. При цьому, питання щодо можливості визначення застави судом взагалі не вирішувалось попри наполягання стороною захисту. До клопотання не було додано жодного документу в його обґрунтування. Крім цього, на переконання захисника, саме клопотання не містило посилання на докази, якими воно підтверджується. У клопотанні відсутні відомості про те, що заявлені ризики не зменшились, або з'явились нові. Таким чином, судом не досліджено жодного доказу, яким сторона обвинувачення обґрунтовувала клопотання, а рішення про продовження строку дії запобіжного заходу прийняте лише на підставі викладених у клопотанні відомостей. За таких обставин захиснику не зрозуміло, на підставі яких даних судом встановлена наявність ризиків, що визначені ст. 177 КПК України. Також, у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення обґрунтовує ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України тим, що ОСОБА_6 через тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, усвідомлюючи, що деяка частина території окупована державою-агресором, може переховуватись від суду, зокрема, на території Російської Федерації чи тимчасово окупованих частинах території України, або виїхати за межі України через державний кордон, оскільки є пенсіонером. Однак, всупереч визначеній п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України вимозі, у клопотанні прокурора відсутнє обґрунтування того, що зазначений ризик не зменшився, а також твердження і обґрунтування факту появи нових ризиків. На переконання захисника, в порушення п.5 ч. 1 ст. 184 КПК України сторона обвинувачення не виклала обставин, на підставі яких дійшла висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні, не зазначила посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Сторона захисту наполягала на можливості нівелювання визначеного ризику у разі застосування застави як альтернативного запобіжного заходу, шляхом покладення на підозрюваного обов'язків, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України, зокрема не відлучатись із міста, носити електронний засіб контролю, здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон тощо. Ризик, передбачений п.3 ч.1 cт.177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, ОСОБА_6 достовірно розуміє суть злочинів та передбачену за їх скоєння кримінальну відповідальність, має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є депутатом місцевої ради, а також одним з найбільших підприємців регіону, що свідчить про наявні в нього ресурси та засоби, які можна використати для впливу на свідків, серед яких і наймані працівники підприємств, в яких ОСОБА_6 є та був керівником на час вчинення злочину. Однак, на переконання захисника, факт наявності у ОСОБА_6 статусу депутата місцевої ради не дає підстави вважати, що останній має можливість впливу на свідків, оскільки не всі свідки у кримінальному провадженні мешкають на території громади, де ОСОБА_6 є депутатом. Крім того, судом не взято до уваги, що повноваження Курилівської сільської ради, де ОСОБА_6 є депутатом, призупинено у зв'язку із утворенням Кирилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області. Більше того, вказаний ризик також можна нівелювати, застосувавши до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави. Окрім того, під час постановлення ухвали від 19.03.2023р. про задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, судом порушено таку загальну засаду кримінального провадження як диспозитивність. Так, незважаючи на те, що клопотання прокурора не містить посилання на ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, щодо можливості впливу на потерпілого, судом визначено наявність цього ризику та його доведеність. Захиснику також не зрозуміло як, але судом було встановлено наявність ризику, що передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Також під час розгляду вказаного клопотання судом не було взято до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого та його репутацію. Судом було проігноровано доводи сторони захисту щодо неможливості продовження строку дії ухвали, яку постановлено не компетентним судом. Крім цього, під час підготовчого судового засідання 23.06.2023р. сторона захисту заявила клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2023р. на майно СТОВ «Мрія» та СФГ «Вікторія». Клопотання мотивовано тим, що під час досудового розслідування саме з метою забезпечення конфіскації майна накладено арешт на майно господарств. Однак стороною обвинувачення заходи кримінально-правового характеру щодо вказаних юридичних осіб не розпочинались, про що вказано в обвинувальному акті, а відтак підстава у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала. Не зважаючи на вказані доводи сторони захисту, судом 23.06.2023р. постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна та проголошено її резолютивну частину. Проголошення повного тексту призначено на 28.06.2023р. Однак, станом на 30.06.2023р. судом не викладено та не проголошено повний текст, копію відповідної ухвали, на вимогу сторони захисту, не надано. Всі зазначені факти, як окремо так і в сукупності, на думку сторони захисту, свідчать про те, що у суду існує сформована позиція у даному кримінальному провадженні, що викликає сумніви в об'єктивності та неупередженості судді. Сторона захисту вважає, що судом порушено такі загальні засади кримінального провадження як законність, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, недоторканість права власності.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав свою заяву та доводи, якими вона обґрунтована, додатково пояснивши, що ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27.04.2023р. було продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому, попри те, що цей суд не мав права здійснювати це кримінальне провадження, оскільки орган досудового розслідування знаходиться у іншому районі міста Харкова. Тому вказана ухвала є незаконною, а отже і ухвала Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19.06.2023р., якою вирішено питання про подальше продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, є також незаконною. Крім того, у вищевказаній ухвалі від 19.06.2023р. суд взагалі не вирішував питання про можливість застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, про що просила сторона захисту.

Захисник ОСОБА_5 підтримав заяву захисника ОСОБА_4 та пояснив, що підставами для заявленого судді ОСОБА_7 відводу є не незгода з процесуальними рішеннями судді, а наявність обставин, які вказують на упереджене ставлення судді до обвинуваченого. Про це свідчить те, що судом було продовжено строк запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, хоча прокурор у відповідному клопотанні посилався лише на припущення щодо існування передбачених законом ризиків, не довівши факт їх існування. Крім того, обвинувачення є необґрунтованим. Так, зокрема, обвинувачений, перебуваючи в умовах тимчасової окупації, не мав будь-якої можливості дізнатися про зміни у кримінальному законі, яким встановлювалася кримінальна відповідальність за певні діяння. Крім того, під час розгляду клопотання сторони захисту про скасування арешту майна суддя зверталася до прокурора з питанням про надання доказів щодо процесуального статусу такого майна, що не передбачено КПК.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав заяву захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_7 та доводи своїх захисників та просив її задовольнити.

Суддя ОСОБА_7 не побажала надавати пояснення щодо заявленого їй відводу.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи в межах предмету розгляду стосовно заявленого відводу, суддя приходить до наступного.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 75 КПК України визначено обставини, які можуть бути підставою для відводу судді. Вказана правова норма передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді кримінального провадження.

Так, згідно з п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді» є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Обґрунтовуючи заяву про відвід судді ОСОБА_7 , захисник посилається на порушення суддею таких засад кримінального провадження як законність, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість та недоторканість права власності, під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про скасування арешту майна.

Таким чином, заява про відвід фактично зводиться до незгоди з прийнятими у кримінальному провадженні суддею процесуальними рішеннями, що не свідчить про упереджене ставлення судді до обвинуваченого.

Інша правова позиція судді та критика стороною кримінального провадження такої правової позиції не може бути підставою для відводу судді.

Відповідні доводи можуть бути викладені сторонами у апеляційних та/або касаційних скаргах на судові рішення, з якими сторони не згодні.

Крім того, в матеріалах справи міститься повний текст ухвали суду від 23.06.2023р., якою було вирішено клопотання сторони захисту про скасування арешту майна.

Отже будь-яких обставин, які б доводили наявність суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, що свідчать про її упередженість чи необ'єктивність по відношенню до обвинуваченого, під час розгляду заяви про відвід не встановлено.

Таким чином, підстави для відводу судді ОСОБА_7 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 76, 81 КПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22022220000002310 від 10.07.2022 р.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя ОСОБА_1