Справа № 953/8132/21
н/п 2/953/411/23
10 липня 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
при секретарі Мордухович К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки за попереднім договором та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 29.04.2021 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму авансового внеску в розмірі 28360,00 грн. та неустойку в розмірі 28360,00 грн., суму моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 1816,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 28 грудня 2020 р. між ОСОБА_2 (далі «Продавець») та ОСОБА_1 (далі «Покупець») було укладено Договір про наміри укласти договір купівлі-продажу (далі «Попередній договір» нерухомого майна. Предметом вказаного договору, відповідно до п. 1.1. є 45/100 часток квартири АДРЕСА_3 . Разом з тим п. 2.1.2 Попереднього договору, встановлено обов'язок Продавця укласти договір купівлі-продажу (основний договір) на умовах, визначених Попереднім договором, який повинен бути підписаний та посвідчений в період часу з 16-00 до 18-00, але не пізніше 18-00 год. 03.03.2021 року у нотаріуса Рудаєвої В.О. за адресою: пр.-т Московський, 96, м. Харків, при цьому вартість придбаного об'єкта нерухомості повинна становити суму в розмірі 864 980.00 (вісімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн., що еквівалентно 30 500.00 (тридцять тисяч п'ятсот) доларів США. Відповідно до п. 2.2.2 Попереднього договору, для виконання зобов'язань взятих на себе Продавцем за Попереднім договором (сплата заборгованості з комунальних послуг, сплата витрат з оформлення документів, необхідних для укладення договору і зняття з реєстрації всіх зареєстрованих осіб в об'єкті нерухомості, що продається та ін..) Покупець в момент укладення Попереднього договору передає Продавцеві грошову суму в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США. Однак, 03.03.2021 р. Продавець у визначений Попереднім договором час - з 16-00 д 18-00, але не пізніше 18-00 год. до нотаріуса, зазначеного в такому договорі - ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 - не з'явилася. В зв'язку з вказаним, зазначеним нотаріусом було складено та видано Покупцю, ОСОБА_1 свідоцтво в якому зазначається:«Я, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області посвідчую, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 03 березня 2021 року о 18 годині 00 хвилин знаходилась у приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , що є робочим місцем приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Рудаєвої Вікторії Олександрівни. Її особу встановлено.»Вказане Свідоцтво є підтвердженням того, що у вказаний день та час ОСОБА_1 , Покупець, з'явилася до нотаріуса Рудаєвої В.О. для укладення Договору купівлі-продажу, однак угода не відбулася з причини неприбуття ОСОБА_2 , Продавця. Цього ж дня Покупцем було направлено Продавцеві (за адресою реєстрації - АДРЕСА_2 ) лист-повідомлення, за текстом якого зазначено про порушення Продавцем п. 2.1.2.Пропереднього договору, а саме укладення 03.03.2021 Договору купівлі-продажу квартири та запропоновано все таки укласти Договір купівлі-продажу до 12 березня 2021 р. на тих самих умовах.Однак, пізніше Продавець зателефонувала Покупцю та зазначала, що угода відбудеться 01.04.2021 р.Але за день до вказаної дати Продавець відмінила укладення угоди з невідомих причин та до нотаріуса на підписання Договору купівлі-продажу не з'явилася. Станом на день подання даної позовної заяви Договір купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем не укладено, квартира, що буда предметом Попереднього договору досі належить Відповідачу, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Таким чином Продавець (Відповідач) порушив умови Попереднього договору, а саме п. 2.1.1. та п. 2.1.2., та основний Договір купівлі-продажу так і не було укладено з вини Відповідача, в зв'язку з чим останній має понести відповідальність, передбачену таким Договором. Так, відповідно до п. 4.1. Попереднього договору, у разі невиконання зобов'язань взятих на себе Продавцем, він сплачує Покупцеві суму, зазначену в п. 2.2.2. і неустойку в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США.Таким чином, Продавець, ОСОБА_4 в зв'язку з не виканням умов Попереднього договору та ухилянням від укладення основного договору - Договору купівлі-продажу, має повернути ОСОБА_1 забезпечувальний платіж у розмірі 28 360.00 грн. і додатково понести відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмір 28 360.00 грн. Однак Відповідач відмовляється сплатити Позивачу вказані суми, що змушує останню звернутись до суду для відновлення свого порушеного права. Представник вказав, що позивачу було завдано моральної шкоди. Так, відповідно до умов Попереднього договору основний Договір купівлі-продажу мав бути укладений 03.03.2021 р. Саме цього числа ОСОБА_1 мала набути права власності на квартиру АДРЕСА_3 .В зв'язку з вказаним, після укладення Попереднього договору від 28.12.2020 Позивач, маючи бажання якнайшвидше розпочати ремонтні роботи в новій квартирі та переїхати на постійне місце проживання, почала замовляти меблі до такої кварти та ближче до 03.03.2021, дня купівлі квартири, почала закуповувати матеріали для проведення ремонтних робіт. Так, починаючи з січня 2021 р. по березень 2021 року позивачем було придбано значну кількість матеріалів для виконання ремонту, меблі, сантехніку та інше на загальну майже 75 000.00 грн. (Копії квитанцій, які збереглися надаються). Вказані речі мають великий об'єм та потребують для зберігання окреме приміщення. В зв'язку з вказаним, позивачем 12.02.2021 р. на місяць було укладено Договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , в яке було зібрано всі зазначені речі, з тим розрахунком, що 03.03.2021 р. вона стане власницею нової квартири, куди перемістить всі матеріали, сантехніку та розпочне ремонт.Розмір щомісячної орендної плати становить 3 (три тисячі) гривень. Однак в зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу не було укладено, та Позивач не мала куди дівати куплені матеріали та сантехніку, змушена була продовжити оренду приміщення ще на два місяці з можливістю пролонгації до того часу як позивачем буде знайдена та придбане нове житлове приміщення. Таким чином. Позивач зазначала фінансових втрат з вини Відповідача через не укладення Договору купівлі-продажу, розмір яких вже на день подання позову становить 6000 грн. Окрім того, просив звернути увагу також на сильні переживання Позивача, через розчарування та втрати омріяного житла, до якого на постійне проживання разом з чоловіком та 6-ти місячною дитиною Позивач прагнула переїхати вже до літа. Вважає, що в зв'язку з винною поведінкою Відповідача Позивач зазнала фінансових втрат, змушена повторно займатися пошуком житла, їздити на огляд з грудною дитиною, що є досить важко, хвилюватися через порушені плани щодо переїзду, що мали наслідком душевне хвилювання. Позивач оцінює розмір моральної шкоди в 10000 грн. Крім того, просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попраса В.О. від 05.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження.
22.09.2021 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, з підстав звільнення судді ОСОБА_5 у відставку, цивільна справа надійшла в провадження судді Губської Я.В.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала заяву, в якій підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві та не заперечувала проти ухвалення у справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечень проти позову або заяви про розгляд справи без її участі не надала.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що 28 грудня 2020 р. між ОСОБА_2 (далі «Продавець») та ОСОБА_1 (далі «Покупець») було укладено Договір про наміри укласти договір купівлі-продажу (далі «Попередній договір» нерухомого майна.
Предметом вказаного договору, відповідно до п. 1.1. є 45/100 часток квартири АДРЕСА_3 .
Разом з тим п. 2.1.2 Попереднього договору, встановлено обов'язок Продавця укласти договір купівлі-продажу (основний договір) на умовах, визначених Попереднім договором, який повинен бути підписаний та посвідчений в період часу з 16-00 до 18-00, але не пізніше 18-00 год. 03.03.2021 року у нотаріуса Рудаєвої В.О. за адресою: пр.-т Московський, 96, м. Харків, при цьому вартість придбаного об'єкта нерухомості повинна становити суму в розмірі 864 980.00 (вісімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн., що еквівалентно 30 500.00 (тридцять тисяч п'ятсот) доларів США.
Відповідно до п. 2.2.2 Попереднього договору, для виконання зобов'язань взятих на себе Продавцем за Попереднім договором (сплата заборгованості з комунальних послуг, сплата витрат з оформлення документів, необхідних для укладення договору і зняття з реєстрації всіх зареєстрованих осіб в об'єкті нерухомості, що продається та ін..) Покупець в момент укладення Попереднього договору передає Продавцеві грошову суму в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США.
Позивач вказує та відповідачем не спростовано, що 03.03.2021 р. Продавець у визначений Попереднім договором час - з 16-00 д 18-00, але не пізніше 18-00 год. до нотаріуса, зазначеного в такому договорі - ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 - не з'явилася.
В зв'язку з вказаним, зазначеним нотаріусом було складено та видано Покупцю, ОСОБА_1 свідоцтво в якому зазначається:«Я, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області посвідчую, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 03 березня 2021 року о 18 годині 00 хвилин знаходилась у приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , що є робочим місцем приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Рудаєвої Вікторії Олександрівни. Її особу встановлено.»
Позивач зазначає, що вказане Свідоцтво є підтвердженням того, що у вказаний день та час ОСОБА_1 , Покупець, з'явилася до нотаріуса Рудаєвої В.О. для укладення Договору купівлі-продажу, однак угода не відбулася з причини неприбуття ОСОБА_2 , Продавця.
Цього ж дня Покупцем було направлено Продавцеві (за адресою реєстрації - АДРЕСА_2 ) лист-повідомлення, за текстом якого зазначено про порушення Продавцем п. 2.1.2.Пропереднього договору, а саме укладення 03.03.2021 Договору купівлі-продажу квартири та запропоновано все таки укласти Договір купівлі-продажу до 12 березня 2021 р. на тих самих умовах.
Пізніше Продавець зателефонувала Покупцю та зазначала, що угода відбудеться 01.04.2021 р.
Позивач вказує, що станом на день подання даної позовної заяви Договір купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем не укладено, квартира, що буда предметом Попереднього договору досі належить Відповідачу, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На думку позивача, Продавець (Відповідач) порушив умови Попереднього договору, а саме п. 2.1.1. та п. 2.1.2., та основний Договір купівлі-продажу так і не було укладено з вини Відповідача, в зв'язку з чим останній має понести відповідальність, передбачену таким Договором.
Так, відповідно до п. 4.1. Попереднього договору, у разі невиконання зобов'язань взятих на себе Продавцем, він сплачує Покупцеві суму, зазначену в п. 2.2.2. і неустойку в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США.Таким чином, Продавець, ОСОБА_4 в зв'язку з не виканням умов Попереднього договору та ухилянням від укладення основного договору - Договору купівлі-продажу, має повернути ОСОБА_1 забезпечувальний платіж у розмірі 28 360.00 грн. і додатково понести відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмір 28 360.00 грн.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення борж-ником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невико-наного або неналежно виконаного зобов'язання.
Аналогічна позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 вересня 2019 року по справі № 911/1274/18.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з п. 4.1. Попереднього договору, у разі невиконання зобов'язань взятих на себе Продавцем, він сплачує Покупцеві суму, зазначену в п. 2.2.2. і неустойку в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США.
Суд вважає, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази невиконання відповідачем умов попереднього договору та взятих на себе зобов'язань. Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від укладення основного договору-Договору купівлі -продажу, доказів на спростування вказаного стороною відповідача надано не було. Враховуючи викладене, відповідач має повернути позивачу відповідно до п.4.1 Попереднього договору забезпечувальний платіж у розмірі 28360 грн. і сплатити неустойку в розмірі 28360,00 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Так, позивач оцінює розмір завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Розмір обґрунтовує тим, що у зв'язку з винною поведінкою відповідача щодо не укладення договору вона зазнала фінансових втрат, змушена повторно займатись пошуком житла, відчуває душевні хвилювання та сильні переживання.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім'ї чи близьких родичів або у зв'язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що неправомірними діями відповідача, які виразились у порушенні останнім умов попереднього договору купівлі-продажу квартири, позивачу було завдано моральні страждання, які полягають у впливі на його психічний, фізичний та моральний стан. Відповідачем не було подано до суду заперечень щодо заявленої позивачем суми моральної шкоди. З огляду на зазначене вище, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі, а саме 10 000 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.
Позивачем надано суду: договір про надання адвокатом правової допомоги надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 01.04.2021 року, додаток №1 до договору про надання адвокатом правової допомоги надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 01.04.2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність, квитанцію про оплату послуг за надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не клопотав перед судом про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката безпосередньо пов'язана з розглядом справи, а тому до уваги судом береться складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, складання позовної заяви. Суд вважає, що обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній справі є співмірним із отриманою оплатою.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сам розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню повністю. Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. Доказів на спростування зазначеної суми стороною відповідача надано не було.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,280-282 ЦПК України,суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення неустойки за попереднім договором та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму авансового внеску в розмірі 28360,00 грн. та неустойку в розмірі 28360,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1816,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Я.В. Губська