Справа №621/1987/20
Провадження №1-кп/621/155/23
Ухвала
Іменем України
10 липня 2023 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
за відсутності потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представника потерпілого АТ оператор газорозподільної системи «Харківгаз» ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали об'єднаного кримінального провадження №12020220300000776 та №12020225300000019 за обвинуваченням
ОСОБА_6 яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Донець Зміївського району Харківської області, є громадянкою України, має середню освіту, не одружена, не працює, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судима:
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 296, частиною 2 статті 15 частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України,
Згідно обвинувальних актів № 12020220300000776 від 13.11.2020 та № 120202253000000 від 22.07.2020 ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 296, частиною 2 статті 15 частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та закінченому замаху на вбивство, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 .
На обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, вважав, що інший більш м'який запобіжний захід не може забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_6 процесуальних обов'язків.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_11 , заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В свою чергу обвинувачена подала письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. На обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора та клопотання про зміну запобіжного заходу посилались на відсутність ризиків, на які посилається у клопотанні прокурор, наявність постійного місця проживання та реєстрації. Зазначила, що не має наміру впливати на потерпілих, крім того, це є не можливим, оскільки потерпілий ОСОБА_9 помер, а потерпіла ОСОБА_8 перебуває за кордоном.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявлених клопотань, суд дійшов наступного:
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Зміївського суду Харківської області від 22.09.2020 відносно обвинуваченої ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово було продовжено. Так, ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16 травня 2023 року на строк до 14 липня 2023 року, включно.
Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.
Пункт 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (пункт 79 рішення ЄСП у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 року).
Право на справедливий суд у розумінні положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), то зазначеною нормою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі "Веренцов проти України" - пункт 86, "Яллох проти Німеччини").
У справі "Корнєв і Карпенко проти України" (пункт 54 Рішення від 21.10.2010 року) Європейський Суд визначив, що пункти 1 і 3(d) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило, вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. З цього рішення вбачається, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції.
Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права.
У відповідності до частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час судового розгляду клопотання прокурором доведено наявність ризику визначеного пунктом 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Інші ризики зазначені у клопотанні суд до уваги не приймає, виходячи з того, що потерпілий ОСОБА_9 помер, потерпіла ОСОБА_8 на разі перебуває за межами України, що виключає можливість незаконного впливу ОСОБА_6 на них.
Доказів переховування обвинуваченої від суду прокурором не надано, а посилання на ризик, визначений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України є лише припущенням сторони обвинувачення.
Також прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленому ризику.
Встановлено, що ОСОБА_6 , має постійне зареєстроване місце проживання, є матір'ю трьох дітей ОСОБА_12 , 2005 року народження, ОСОБА_13 , 2012 року народження та ОСОБА_14 , 2015 року народження, наявність у обвинуваченої родини, батька та матері.
Вказане, на розсуд суду, свідчить про наявність таких соціальних зв'язків, які реально гарантують належну процесуальну поведінку обвинуваченої в контексті завдань судового провадження.
ОСОБА_6 , раніше в силу статті 89 КК України раніше не судима, а тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, на розсуд суду, не вказує на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, тривалості судового провадження, строку перебування ОСОБА_6 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», зменшення ступеню встановленого ризику, суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , із тримання під вартою на домашній арешт, з покладенням на неї обов'язків, передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, таким чином задовольнивши клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу.
ОСОБА_6 слід заборонити залишати своє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово, де проживає також мати останньої, що, на розсуд суду, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
У задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 177,178, 194,331, 350 КПК України, суд,
1. У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 , про продовження строку запобіжного заходу - відмовити.
2. Клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
3. Застосований у відношенні обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" змінити на домашній арешт.
4. Заборонити обвинуваченій ОСОБА_6 , цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_2 .
5. Покласти на обвинувачену обов'язок прибувати до Зміївського районного суду Харківської області, прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області за кожною вимогою.
6. Виконання ухвали покласти на відділ поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.
7. Строк дії ухвали встановити до 06 вересня 2023, включно.
8. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3