Справа623/4835/21
Провадження № 1-кп/638/1317/23
10 липня 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221070000806 від 19 листопада 2021 року, відносно обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюм, Харківської обл., українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30.10.2020 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2022 року звільненого від відбування покарання; 2) вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України,
18 листопада 2021 о 15 годині ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу зайшов до приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , яке перебуває на балансі Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства - 1, в якому діючи з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на крадіжку чужого майна з метою особистого збагачення, таємно, при відсутності власника та інших осіб, усвідомлюючи, що його дії ніким не помічені, за допомогою розвідного ключа, від'єднав і викрав водяний лічильник №05000462 №201??1 «GROSS MTK-UA 25», 2011 року випуску, вартістю 1043,67 грн., латунний кран «Ру 15» «VH-20», вартістю 96.67 грн. та латунний кран «DN 20 PN25» «400WOG», вартістю 106,67 грн., чим спричинив Комунальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству - 1 матеріальну шкоду на загальну суму 1247,01 грн., після чого покинув місце кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Представник потерпілого у призначені судові засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, покарання просив призначити на розсуд суду.
На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілої.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні проступку в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення за вчинення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, тобто - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 надав наступні свідчення: 18 листопада 2021 року у денний час він проходивши повз будинку АДРЕСА_2 , побачив відкриті двері до підвального приміщення, шляхом вільного доступу зайшов до підвалу, побачив водний лічильник та два крани та вирішив їх зняти, у зв'язку з чим він взяв у свого знайомого ОСОБА_5 розвідний ключ, та повернувшись до підвалу за допомогою чого ключа зняв їх з метою продажу та отримання грошових коштів.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна(крадіжка).
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Ізюм, Харківської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий: 1) вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30.10.2020 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2022 року звільненого від відбування покарання; 2) вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Обставинами, які згідно зі ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, судом встановлено щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив проступок.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінальне правопорушення лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, думку сторони обвинувачення, яку підтримав обвинувачений, враховуючи, що обвинувачений раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності та вчинив кримінальне правопорушення через декілька тижнів після закінчення іспитового строку призначеного за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30.10.2020 року, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді громадських робіт.
Підстав для застосування судом ст.ст.69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено.
Крім того, відповідно до Постанови пленуму Верховного Суду 24.10.2003 року N 7, коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати
реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
На підставі вищевикладеного, вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року слід виконувати самостійно.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Цивільний позов не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 80 (вісімдесят) годин громадських робіт
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року відносно ОСОБА_4 виконувати самостійно.
Скасувати арешт накладений:
ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30.11.2021 на майно, яке вилучене 27 листопада 2021 року в ході проведення огляду речей, а саме на розвідний ключ на 10-36 сірого кольору;
ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30.11.2021 на майно, яке вилучене 27 листопада 2021 року в ході проведення огляду речей, а саме на: водяний лічильник №05000462 №201”1 «OF OT 25mm» в корпусі синього кольору, латунний кран «Ру 15» «VH-20», латунний кран «DN 20 PN25» «400WOG».
Речові докази:
-водяний лічильник №05000462 №201??1 «GROSS MTK-UA 25», латунний кран «Ру 15» «VH-20», латунний кран «DN 20 PN25» «400WOG», передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області - повернути представнику потерпілого ОСОБА_6 ;
-розвідний ключ на 10-36 сірого кольору, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1