Справа № 351/1294/23
Провадження № 1-кп/351/127/23
06 липня 2023 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, українця, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, громадянина України, працюючого на посаді механізатора у ПП "Богдан К", раніше не судимого,
обвинуваченого за ч.1 ст. 164 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), за наступних обставин.
Так, 15 листопада 2019 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення у цивільній справі №351/2390/19 про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки усіх видів доходів платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
На виконання вказаного рішення головним державним виконавцем Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
Однак, ОСОБА_4 від сплати аліментів злісно ухиляється у визначеному судовим рішенням порядку грошові кошти на утримання дітей не виплачує, внаслідок чого, станом на 01.05.2023, заборгованість зі сплати аліментів складає 52 983 грн.
Так, у відповідності до ст.ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»). Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини ( ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» ).
Згідно положень, визначених ч.1 ст.3 Конвенції ООН, ч.ч. 7, 8 ст.7 СК України - при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Таке право кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в Основному Законі (ст.51 Конституції України), а також в Сімейному кодексі (ст. 180) та гарантується Державою, в свою чергу, ст.15 Сімейного кодексу чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також в ст. 180 Сімейного Кодексу України.
Крім того, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Однак, ОСОБА_4 від сплати аліментів злісно ухиляється у визначеному судовим рішенням порядку, грошові кошти на утримання дітей не виплачує, не працевлаштовувався та заходів щодо працевлаштування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів не вживав, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував, в результаті чого станом на 01 травня 2023 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей у розмірі 52 983 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 грубо порушує обов'язки, покладені на нього судовим рішенням та визначені нормами Конституції України і Сімейного кодексу України, та посягає на нормальний розвиток і здоров'я дітей.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав. Пояснив, що не сплачував аліменти через брак коштів. Вказав, що надалі буде сплачувати аліменти, зазначив, що спілкується із дитиною. Про рішення суду про стягнення з нього аліментів йому було відомо, а також, державним виконавцем його було повідомлено про відповідальність за несплату аліментів. На даний час сплачує заборгованість по виплаті аліментів потерпілій. Щиро кається. Просив суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій просила дане кримінальне провадження розглядати у її відсутності, надані нею на досудовому розслідуванні покази підтримує в повному обсязі, просила ОСОБА_4 карати суворо.
Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм про позбавлення права оскарження обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.
Оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального проступку в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Тому дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст. 164 КК України, оскільки він вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є проступком, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який характеризується позитивно за місцем проживання, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває.
До пом'якшуючих покарання обставин обвинуваченого суд відносить щире каяття у вчиненному.
До обтяжуючих покарання обставин обвинуваченого суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя, з якою винний перебував у шлюбі.
Суд вважає, що наведені пом'якшуюча та обтяжуюча покарання обставини, ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого, щире каяття, дають підстави призначити йомупокарання у межах санкції ч.1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт.
На думку суду такепокарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного та відповідатиме меті, визначеній у ст. 50 КК України.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 371, 373- 374 КПК України,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у виді 80 годин громадських робіт.
Речовий доказ: виконавче провадження стосовно ОСОБА_4 , яке передано на відповідальне зберігання до державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції, залишити на зберіганні в державній виконавчій службі у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1