Справа № 194/622/13-ц
Номер провадження № 6/194/26/23
11 липня 2023 року м.Тернівка
Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О., при прийнятті заяви начальника відділу Павлоградської державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Кукаріної Н.О. про видачу дубліката виконавчого листа,-
Начальник відділу Павлоградської державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Кукаріна Н.О. звернулася до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 .
Заявником не надано суду докази надіслання заяви та додатків до неї боржнику ОСОБА_1 та стягувачу ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи та заяви, суд вважає за необхідне повернути заяву про видачу дубліката виконавчого листазаявнику без розгляду, виходячи з наступного.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У частині першій статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Розділ VI ЦПК України врегульовує процесуальні питання, пов'язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з абзацом 2 частини другої та частиною 4 статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 року у справі N 591/1581/20.
Заява про видачу дубліката виконавчого листає заявою, поданою на стадії виконання судового рішення.
У відповідності до п. 17.4 ч.1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про видачу дубліката виконавчого листапорушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року N 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.97 року N 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16.12.92 року, заява N 12964/87).
У рішенні у справі "Bellet v. France" від 04.12.55 року, заява N 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010 року).
Заявником не надано суду докази надіслання заяви та додатків до неї боржнику ОСОБА_1 , місце проживання якого зазначено: АДРЕСА_1 , та стягувачу ОСОБА_2 , місце проживання якої зазначено: АДРЕСА_2 , та не знаходиться на території непідконтрольній тимчасово Україні.
Відповідно до частини 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
При цьому повернення заяви про видачу дубліката виконавчого листане перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина 7 ст. 185 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 183, 260, 261 ЦПК України, суд,
Заяву начальника відділу Павлоградської державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Кукаріної Н.О. про видачу дубліката виконавчого листа повернути заявнику без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена 11 липня 2023 року.
Головуючий суддя В.О. Корягін