Справа № 172/504/23
Провадження № 1-кп/191/133/23
11 липня 2023 року м.Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Прокурор подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які враховувалися при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу.
Обвинувачений та захисник не висловили заперечень проти продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, суд приходить до наступних висновків.
Частинами 1 та 2 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення..
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення останнім інших кримінальних правопорушень спростовують доводи про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченому ОСОБА_4 під вартою, суд вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, при цьому судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі.
З урахуванням вищезазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст.178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
Також варто зазначити, що суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, що у взаємозв'язку з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину в період іспитового строку також є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 217, 314-317, 331, 334, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 08.09.2023 року включно.
Відкласти судове засідання на 13.00 годину 14.08.2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення .
Суддя ОСОБА_1