справа № 208/3669/23
№ провадження 1-кп/208/390/23
Іменем України
11 липня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12017040160001177 внесеному 01.06.2017 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянин України, неодружений, не працевлаштований, має професійно-технічну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
11.03.2016 Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, суд -
встановив:
В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого спливає 14 липня 2023 року.
Враховуючи зазначене, прокурором заявлено про підтримання поданого клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою що раніше засуджений, має не зняту та не погашену судимість, є обвинуваченим в межах іншого кримінального провадження за ч. 1 ст. 187 КК України, який в межах даного кримінального провадження перебував у розшуку та міжнародному розшуку до 2023 року. А тому враховуючи ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували як на час обрання запобіжного заходу, так і не зникли на час розгляду клопотання, та є актуальними. Також просив врахувати характеризуючи данні на обвинуваченого, тяжкість злочину в якому останній обвинувачується, а також тяжкість покарання яке може бути очікуваним у разі визнання обвинуваченого винуватим за пред'явленим обвинуваченням, що у своїй сукупності підтверджує обґрунтованість заявленого клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, враховуючи стадію судового провадження, єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, та перешкодить реалізації заявлених ризиків, як то переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого та свідків.
Захисник ОСОБА_5 заявив про не згоду із заявленим клопотанням, яке ґрунтується на припущеннях, і жодний заявлений прокурором ризик не є обґрунтованим. Крім того, на даній стадії судового розгляду допитаний потерпілий який зазначив що не має майнових претензій до обвинуваченого, також не враховано, що ОСОБА_4 був затриманий в межах Дніпропетровської області, під час самостійного повернення до місця Кам'янське, а тому на думку захисту наявні підстави з врахуванням соціальних зв'язків ОСОБА_4 , обрати відносно нього запобіжний захід - домашній арешт, за місцем проживання його матері. Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію заявлену захисником.
Заслухавши позиції учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.
В межах кримінального провадження № 12017040160001177 внесеному 01.06.2017 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Щодо поняття застосування та обрання запобіжного заходу, судом враховується ч. 4 ст. 176 КПК України, яка передбачає, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Тому суд застосовує положення ч. 4 ст. 176 КПК України, та положення ч. 3 ст. 315 КПК України, згідно до якої - Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На час розгляду заявленого клопотання, в межах судового розгляду допитаний потерпілий, досліджені матеріали кримінального провадження.
Проте, судом враховується, що ОСОБА_4 у період з 14.04.2021 року і по 05.04.2023 рік, перебував розшуку та міжнародному розшуку.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.05.2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 14.07.2023 рік.
А тому, згідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 186 КК України, є тяжким злочином.
Клопотання судом вирішуються із дотриманням приписів ч. 1 ст. 194 КПК України, та з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Так, згідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Враховуючи стадію судового розгляду, колегія суддів не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, визначеного в межах даного кримінального провадження, є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.
Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинувачених та позицію захисту, суд враховує приписи ч. 1 ст. 131, ст. 177 КПК України.
Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов наступного висновку.
Так, заявлені ризики оцінюються судом, із врахуванням обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 (його сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування), підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом переховуватись від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Щодо можливого впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків обвинувачення, то суд при з'ясуванні наявності заявленого ризику, враховує встановлену КПК процедуру отримання показань, та що обґрунтовування свої висновків суд здійснює лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
На час розгляду клопотання, потерпілий в межах кримінального провадження є допитаним, проте свідки обвинувачення не допитані.
При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, то сама по собі наявність цього кримінального правопорушення, та наявність не знятої і погашеної судимості, та наявного кримінального провадження яке перебуває в суді за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 187 КК України, тобто в межах інших кримінальних проваджень не може підтверджувати і не спростовує можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, проте, у цілому характеризує особу та її здатність дотримуватись правових приписів, і виключити повністю цей ризик суд не може, з урахуванням минулої поведінки обвинуваченого, стадії судового розгляду та тяжкості ймовірного покарання у випадку доведення його вини.
Заявлена позиція сторони захисту про зміну обраного запобіжного заходу на більш м'який, ґрунтується на даних обвинуваченого, наявності у нього соціальних зв'язків та місця для проживання.
При вирішенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд враховує характеризуючи данні на особу обвинуваченого, тривалість тримання його під вартою, але також враховує і процесуальну поведінку ОСОБА_4 , який після пред'явлення йому підозри у скоєнні кримінального правопорушення в межах даної справи, вчинив дії на ухилення від органу досудового розслідування та суду, що підтверджує про те, що іншим чином запобігти встановленим ризикам, у разі перебування ОСОБА_4 на іншому більш м'якому запобіжному заході ніж тримання під вартою, не є можливим.
Враховуючи приписи ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, керуючись практикою ЄСПЛ, судом враховується, що оцінка заявлених ризиків проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування заявлених ризиків або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою особи, відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106).
А тому приймаючи до уваги діючий в Україні військовий стан, і те, що всі сили правоохоронних органів наразі спрямовані на захист Держави України від агресора, тягар контролю за процесуальною поведінкою останніх, у разі зміни запобіжного заходу або застосування застави, не є пропорційним із заявленими ризиками, як ризик переховування від суду, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, які оцінюються судом у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Щодо розміру застави, який можливий для застосування відносно обвинуваченого, то згідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, - Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, згідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, - щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що раніше обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, і строк тримання під вартою обвинуваченого має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу.
А тому виходячи з обсягу обвинувачення пред'явленого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, стадію кримінального провадження, обсяг доказів досліджених судом, строк тримання під вартою обвинуваченого, суд вважає можливим при продовженні раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначив його на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, що дорівнює 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок х 80 = 214720 (двісті чотирнадцять сімсот двадцять) гривень 00 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , діючого на захист обвинуваченого ОСОБА_4 , - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , - задовольнити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжив строк його тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 вересня 2023 року.
Визначити ОСОБА_4 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що 214720 (двісті чотирнадцять сімсот двадцять) гривень 00 копійок, після внесення якої ОСОБА_4 , підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені п.п.1-3, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом до прокурора та суду, в межах даного кримінального провадження; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора та суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1