№ 201/4737/23
провадження 2з/201/110/2023
11 липня 2023 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Храмцевич Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі клопотання представника позивача про витребування, забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 24 квітня 2023 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав і зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті не слухалася, виносилися ухвали, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування, забезпечення доказів, в якому ставилося питання про витребування у Державної прикордонної служби України інформації про перетин кордону відповідачем ОСОБА_2 за період після 04 квітня 2023 року і якщо вона перетинала кордон України, то чи повернулася після того в Україну і коли, що, на думку цього представника стосуються розгляду цієї цивільної справи і потрібно для доказу позовних вимог, розгляду справи, оскільки отримати їх (вказані документи) позивач або його представник не можуть.
Відповідно ст. 84 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Відповідно до ст. 118 ЦПК України заява про витребування, забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.
З'ясувавши думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та заяви про витребування доказів, суд вважає необхідним в задоволенні клопотання відмовити, оскільки законом не передбачено право чи обов'язок суду збирати і надавати в справу докази на підтвердження позиції чи вимогу будь-якої сторони, частина витребуваних документів матеріалах справи вже є (наданих при подачі позову /копії паспортів, заяви, акту, листування, квитанції, свідоцтва та інш./ і вже витребуваних судом), не зазначено в законі і можливість забезпечення та витребування доказів саме для проведення певних процесуальних дій, також у заяві не зазначено обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами та з якою метою потрібно їх забезпечити, а тому з урахуванням вище викладених обставин не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на вимогах свого клопотання, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються. Не вказано також для чого потрібно в такому порядку витребувати вказані документи (тільки огляд, чи і долучення, дослідження чи інш. /для чого?/), невідомо кому потрібно ці матеріали - можливо для проведення експертизи, але клопотання таке не заявлене (та в якому вигляді потрібно витребовувати інформацію /для чого саме в такому вигляді/), про що вони будуть свідчити.
Вирішення питань заявленого клопотання можливе і без окремого забезпечення доказів шляхом дослідження матеріалів справи в передбаченому законом порядку.
Судом в цьому складі справа ще не розглядається по суті, пояснення сторони не давали, матеріали справи не досліджені, перевірка доказів не проведена, клопотання розглянуто не всі, інших доказів на підтримку клопотання не надано.
Суду до цього клопотання надано докази того, що вказаний позивач, його представник зверталися до вказаних осіб (ДПС, відповідача, інш.) стосовно надання названих матеріалів, але немає доказів того, що неможливо надання вказаних в клопотанні доказів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Крім того, в порушення закону клопотання не оплачене судовим збором, як це передбачено ч. 3 ст. 117 ЦПК України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік випадків коли судовий збір не справляється.
Згідно до ст. 117 ЦПК України до клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Відповідно до - п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів або позову складає 536 гр н. 80 коп..
При таких обставинах суд вважає не можливим задоволення клопотання в такому вигляді про забезпечення, витребування доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 84, 116-118, 182, 200, 222, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,
В задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення, витребування доказів шляхом витребування у Державної прикордонної служби України інформації про перетин кордону відповідачем ОСОБА_2 за період після 04 квітня 2023 року і якщо вона перетинала кордон України, то чи повернулася після того в Україну і коли - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 11 липня 2023 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -