10.07.2023
Справа № 642/2063/23
Провадження № 1-кс/642/1997/23
05 липня 2023 року м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України відносно підозрюваного за ч.4 ст.408 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170020000135 від 11.03.2022, -
05 липня 2023 року до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова звернувся прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 із клопотанням про продовження строку дії обов'язків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, по кримінальному провадженню № 62022170020000135 від 11.03.2022.
Як вбачається з наданих матеріалів, що Харківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62022170020000135 від 11.03.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, у військовому званні «капітан», перебуваючи на посаді начальник відділення інспекторів прикордонної служби (Тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 , який тимчасово дислокувався за адресою: АДРЕСА_1 , 24.02.2022, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 та контракту, вчинив дезертирство - самовільне залишення місця служби - відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 (тимчасово дислокувалось за адресою: АДРЕСА_1 ), з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану та перебував поза межами місця служби до 08.05.2023, тобто до дня його затримання, на підставі ухвали слідчого судді.
Таким чином, капітан ОСОБА_4 вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України.
09.05.2023 ухвалою слідчого судді Ленінського районого суду м. Харкова застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.07.2023 включно та визначено суму застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 402 600 грн.
У зв'язку із внесенням застави 10.05.2023, відповідно до ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу на ОСОБА_4 покладено наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатись з постійного місця несення військової служби, яке буде визначено його командуванням, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Метою та підставами продовження застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України є забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, може здійснити вищезазначені дії.
У зв'язку із наявністю вищевказаних ризиків та враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також здійснити вплив на свідків, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, при цьому не можливо запобігти цим ризикам не продовживши застосування стосовно останнього обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При цьому, заявлені ризики не зменшилися з часу застосування слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави та покладення на нього обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до частини 7 статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
На підставі викладеного виникла необхідність продовжити строк дії обов'язків ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде перебувати на волі.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_4 від суду, обґрунтовується наступним:
ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі, у зв'язку з чим є усі підстави вважати, що останній з метою уникнення від даного покарання буде переховуватись від суду. Вказана обставина створює передумову уникнути ОСОБА_4 кримінальної відповідальності та переховуватися від органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків судового розгляду та створить можливості для ОСОБА_4 , незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може переховуватись від суду, в тому числі і на тимчасово окупованій території України.
Зазначені ризики зберігаються в повному обсязі на момент подання даного клопотання, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.
При цьому наявні обставини, передбачені ч.3 ст. 199 КПК України, необхідні для продовження строку тримання під вартою, а саме: зазначені раніше ризики не зменшилися. Наведене зумовлено тим, що досудове розслідування перебуває на завершальному етапі, докази зібрані стороною обвинувачення достатні для виконання вимог ст. 283 КПК України.
Обставини, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою полягають в тому, що об'єктивно неможливим було провести весь комплекс процесуальних дій, в першу чергу слідчих (розшукових) дій, необхідних для належного закінчення досудового розслідування. Це, зокрема, зумовлено надмірним навантаженням на слідчого та процесуального керівника, значним розміром матеріалів кримінального провадження, умовами здійснення кримінального провадження - проведення вищевказаних слідчих дій сповільнюється та унеможливлюється, через проведення обстрілів Харківської області, військовими формуваннями ЗС РФ.
Процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу: - виконати вимоги, передбачені ст. 290, 283 КПК України.
На підставі викладено сторона обвинувачення вважає, що встановлені обставини, в тому числі обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам та покладення на ОСОБА_4 процесуальних обов'язків є обґрунтованим.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні.
Підозрюваний та захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували посилаючись на внесення підозрюваним грошової застави, а отже і відсутності в покладанні додаткових обов'язків. Захисник також просив зменшити розмір застави, та зазначив, що йому та його підзахисному ОСОБА_4 вже було оголошено про завершення досудового розслідування та на підставі ст.290 КПК України були відкриті матеріали для ознайомлення.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити виходячи з наступного.
Так, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022170020000135 від 11.03.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України
22.08.2022 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби.
22.08.2022 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук та зупинено досудове розслідування.
28.04.2023 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова було надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
08.05.2023 встановлено місцезнаходження та затримано підозрюваного ОСОБА_4
08.05.2023 постановою старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022170020000135 від 11.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
09.05.2023 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 обрано запобіжній захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 06.07.2023, з одночасним визначенням суми застави в розмірі 402 600 грн. 00 коп.
Крім того даною ухвалою, у разі внесення суми застави, на підозрюваного ОСОБА_4 покладено наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з постійного місця несення військової служби, яке буде визначено його командуванням, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно повідомлення начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 від 10.05.2023 за вих.№ 12/12-5323/Бр встановлено, що 10.05.2023 ОСОБА_4 був звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по ухвалі Ленінського районного суд м. Харкова від 09.05.2023 по сплаті застави у сумі 402 600 грн.
Термін дії обов'язків, покладених судом, на підставі ч. 7 ст. 194 КПК України можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців та в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170020000135 від 11.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України не продовжувався.
05.07.2023 слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 було повідомлено підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та про відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладення на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Так, відповідно до вимог ст. 182 КПК України з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У частині 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. І в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Правилами ч. 11 ст. 182 КПК України встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Аналіз положень ст. 182,194,196,197,199,181,203 КПК Українив їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені в ч. 5 ст. 194 КПК України обмеження, діють певний, визначений ухвалою слідчого судді (суду) строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі застава, обмеженого строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
Тобто, положеннями Кримінального процесуального кодексу України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.
Згідно зі ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За наведного, закінчення строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що були покладені на підозрюваного відповідною ухвалою слідчого судді, не припиняє сам запобіжний захід у вигляді застави та не є законною підставою для повернення суми застави заставодавцю.
Окрім того, запобіжні заходи, у тому числі застава, застосовуються для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків: як тих, що визначені ухвалою слідчого судді відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, так і тих, що передбачені безпосередньо пунктами 1, 2, 3 ч. 7 ст. 42 КПК України.
Визначені в ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки можуть бути застосовані додатково до обраного щодо підозрюваного запобіжного заходу, який не пов'язаний із триманням під вартою. Обов'язки підозрюваного, передбачені в ч. 7 ст. 42 КПК України, покладаються на нього процесуальним законом і діють з часу набуття особою статусу підозрюваного, незалежно від застосування запобіжного заходу.
З викладеного слідує, що застава згідно ст. 182 КПК України застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, - проте не лише визначених у ст. 194 КПК Україниі покладених на нього ухвалою слідчого судді або суду, а і тих, які перелічені у ч. 7 ст. 42 КПК України.
Щодо доводів сторони захисту про зменшення розміру застави, то слідчий суддя не вбачає законних підстав для її зменшення, тому як ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 то 12 років.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 131, 132, 176-178, 182, 183, 194, 199 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України відносно підозрюваного за ч.4 ст.408 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170020000135 від 11.03.2022- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1