621/2017/23
2/621/631/23
іменем України
11 липня 2023 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Овдієнко В. В.
секретар судового засідання - Білоусова А. А.
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Браславська О. А. ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс",
представник відповідача - Наваренко В. Г.,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
розглянувши за відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
07.06.2023 представник позивача Браславська О. А., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" з наступними вимогами: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 08 червня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 109624; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
На обґрунтування позовної заяви зазначила, що 18.05.2023 на мобільний номер телефону позивача надійшло повідомлення від АТ КБ "Приватбанк" про арешт рахунку, відкритого на її ім'я на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В. про арешт коштів боржника. 25.05.2023 позивач звернулась до приватного виконавця Ярмоленка О. В. із клопотанням, яким просила скасувати арешт, накладений на рахунок в АТ КБ "Приватбанк" та направити на її адресу копію постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до АСВП.
Приватний виконавець Ярмоленко О. В. скасував постанову про арешт коштів боржника та направив на електронну пошту копію постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з ідентифікатором доступу до АСВП.
Як вбачається зі змісту виконавчого напису нотаріуса - він вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. 08.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт фінанс" заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 1001519392, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк" 01.04.2012.
Згідно виконавчого напису заборгованість стягується за період з 25.05.2021 по 03.06.2021, яка становить: 12 269 грн 10 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 2 532 грн 65 коп. - заборгованість за відсотками та комісією; 1 500 грн 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями; 50 грн 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису.
Розрахунку визначених до стягнення сум в виконавчому написі як і обґрунтування періоду стягнення у виконавчому написі нотаріуса не зазначено.
Позивач не отримувала від кредитора (відповідача у цій справі) повідомлень про претензії до неї, розрахунок заборгованості.
Відповідач не направляв ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, чим позивачу було позбавлено можливості подати заперечення з приводу заборгованості, але ця обставина була проігнорована нотаріусом.
Виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і, якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
З яких міркувань виходив нотаріус зазначаючи період стягнення заборгованості з 25.05.2021 по 03.06.2021 не зазначено і не зрозуміло.
У виконавчому написі зазначено лише про допущення боржником прострочення платежів, що викликає сумнів у "безспірності" розміру заборгованості.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
У ОСОБА_1 відсутній кредитний договір № 1001519392, який, як зазначено у виконавчому написі нотаріуса, укладений між нею та ПАТ "ОТП Банк" 01.04.2012, вона взагалі не пам'ятає факту його укладання, але при цьому стверджує, що жодний кредитний договір з її участю не був нотаріально посвідчений.
Зазначені в цьому позові обставини в їх сукупності підтверджують незаконність вчиненого оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.
За таких обставин, вбачається, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню (а. с. 1-3).
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.06.2023 провадження у зазначеній справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, та призначено судовий розгляд на 11.07.2023.
26.06.2023 від представника відповідача Наваренко В. Г., із застосуванням засобів електронного зв'язку, до суду надійшли заява про визнання позову та про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
На обґрунтування клопотання зазначено, що у позовній заяві зазначено, що позивач здійснив витрати на професійну (правничу) допомогу адвоката згідно з договором про надання правової допомоги, а також указано, що розмір таких витрат може бути збільшено у зв'язку з подальшим розглядом справи.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, позивач не звертався до відповідача із пропозицією мирного врегулювання спору, а також врахувати, що за позивачем наявна заборгованість за кредитним зобов'язанням перед відповідачем.
Велика Палата ВС сформувала позицію щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в постанові від 19.02.2020 № 755/9215/15-ц.
Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи та фінансовий стан обох сторін.
Велика Палата вказала, що із запровадженням із 15 грудня 2019 року змін до ЦПК України законодавець принципово по-новому визначив роль суду в позовному провадженні, зокрема як арбітра, що надає оцінку тим доказам і доводам, які наводять сторони у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства, а саме рівності сторін перед судом.
Крім того, просимо врахувати поведінку відповідача у справі, який позов визнає та не здійснює будь-яких дій, направлених на витрачення додаткових ресурсів для постановлення рішення у справі, а також не вчиняє дій, направлених на затягування розгляду справи, чим сприяє пришвидшенню розгляду справи.
З огляду на все викладене вище вважав, що покладення судових витрат на відповідача в розмірі, заявленому позивачем є неправильним і несправедливим, тому відшкодування відповідачем витрат можливе в обсязі 1 000 грн 00 коп.
10.07.2023 представник позивача адвокат Браславська О. А., із застосуванням засобів електронного зв'язку, подала заяву, в якій просила розглянути справу за її та позивача відсутності, на позовних вимогах наполягала, просила їх задовольнити.
11.07.2023 належним чином повідомлені учасники цивільного процесу в судове засідання не з'явилися.
Треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О. В., та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. на судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
08.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 109624 на підставі статей 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, про звернення стягнення: з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: невідомо, місце роботи: невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт фінанс", місцезнаходження: 03035, м. Київ, Солом'янська площа, буд. 2, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 40340222, реквізити IBAN НОМЕР_2 відкритий у ПАТ АБ "Укргазбанк", якому ТОВ "Фінпром Маркет", код платника податків згідно з ЄДПОУ 43311346, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250521-ФК від 25.05.2021, якому в свою чергу ТОВ "Фінансова компанія управління активами", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35017877, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/ФК від від 09.07.2020, якому в свою чергу ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35625014, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 28/12/18 від 28.12.2018, якому ПАТ "ОТП Банк", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 21685166 на підставі Договору факторингу № 24/03/17/1 від 24.03.2017, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1001519392 від 01.04.2012, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 . Запропонував задовольнити вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", стягнути з ОСОБА_1 за період з 25.05.2021 по 03.06.2021 включно, суму у розмірі: 12 269 грн 10 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 2 532 грн 65 коп. - заборгованості за відсотками та комісією; 1 500 грн 00 коп. - заборгованості за штрафними санкціями; 50 грн 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 16 351 грн 75 коп. Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і має бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з дня його вчинення (а. с. 7).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О. В. від 26.10.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 на підставі виконавчого напису № 109624 виданого 08.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованості в розмірі 16 351 грн 75 коп. (а. с. 6).
Згідно паспорта серія НОМЕР_3 , Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00037487746 від 11.11.2022, Довідок про взяття на облік внутрішнього переміщеної особи від 22.02.2023, вбачається, що позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , має склад сім'ї - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 4, 8-10).
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
У відповідності до ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999, доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин"
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та не чинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та не чинною у вказаній частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та не чинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов'язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та не чинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав без спірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, у цьому випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчиняючи 08.06.2021 виконавчий напис № 109624, приватний нотаріус не мав підстав керуватися пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була не чинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
За загальним правилом, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, відповідач мав надати оригінал нотаріально посвідченого договору з позивачем, однак такого договору не існує.
За таких обставин, слід визнати, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений на порушення вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Визначаючись щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Представник відповідача Наваренко В. Г. визнав позов до початку розгляду справи по суті, це не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
За таких обставин, оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом звільнений від сплати судового збору, враховуючи положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 536 грн 80 коп.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп. суд дійшов наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Браславською О. А. укладено Договір про надання правової допомоги № 18/2023 від 28.05.2023 (а. с. 12-14).
Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 18/2023 від 28.05.2023, укладеного між позивачем та адвокатом розмір гонорару встановлюється в розмірі 2 000 грн 00 коп. В зв'язку з тяжким матеріальним становищем клієнта, сторони домовились, що гонорар буде сплачений не пізніше 3-х днів з дня ухвалення Зміївським районним судом Харківської області рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія "Еліт фінанси" про визнання виконавчого напису, який вчинений 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем таким, що не підлягає виконанню.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У контексті з правовими позиціями ВС та сталої практики ЄСПЛ, варто зазначити, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
З урахуванням конкретних обставин справи, яка не є складною, позов задоволено, взявши до уваги визнання позову та доводи клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про зменшення суми витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн 00 коп., оскільки саме ці витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 109624, вчинений 08.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 16 351 грн 75 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Фінанс" на користь Державного бюджету України 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Фінанс" на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн 00 коп. на відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", місцезнаходження: вул. Солом'янська, буд. 2, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ: 40340222.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, місцезнаходження: провулок Поштовий, буд. 5, 2 поверх, м. Харків, 61001.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ, 01001.
Повне рішення складене 11.07.2023.
Головуючий: В. В. Овдієнко