Справа № 344/2919/23
Провадження № 2/344/1457/23
10 липня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., вивчивши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Фінансова компанія «Леверідж», ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ ДВС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності та зняття арешту з майна,-
представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити Відділу ДВС у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти дії спрямовані на вилучення та продаж арештованого майна: дивану, столу, меблевої стінки; комоду, шафи, шість стільців; дзеркала з тумбою, чотирьох табуреток, меблевої стінки, двох м'яких крісел; електрообігрівача; шафи-купе, ліжка, письмового столу; ноутбука фірми «Lenovo IdeaPad» 330-17 ІКВ, мікрохвильової печі фірми «Samsung № ME81KAR-1/8W», розкладного столу, роутера, та картин - 18 штук, що зазначене Відділом державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у постанові про опис та арешт майна ВП № 63253049 від 03.02.2023 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно положень ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Заява про забезпечення доказів має відповідати ст. 117 ЦПК України, зокрема, в заяві про забезпечення доказів має бути зазначено докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Ухвалою суду від 22.02.2023 було відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову в даній цивільній справі у зв'язку з необґрунтованістю належними правовими підставами щодо необхідності застосування такого способу забезпечення позову.
19 квітня 2023 року представником позивача повторно подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду від 19 квітня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви з підстав необгрунтованості належними правовими підставами.
Представником позивача 10.07.2023 повторно подано заяву про забезпечення позову. Проте в заяві не наведено нових, обґрунтованих правових підстав для задоволення вказаної заяви, а міркування, припущення і твердження викладені в заяві не містять жодних вагомих підстав для вжиття в якості забезпечення позову заборони Відділу ДВС у місті Івано-Франківську Західного МУ МЮ України вчиняти дії спрямовані на вилучення та продаж арештованого майна.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже обов'язком сторони позивача є доведення правових підстав його заяви про забезпечення позову, доведення настання негативних наслідків у разі не забезпечення позову, доведення обставини не здійснення відповідних дій з метою зловживання процесуальними правами.
Отже, в заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено обґрунтованих та об'єктивних обставин, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях позивача про загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування.
Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже позивач так само несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Однак в усталеній судовій практиці та цивільній правовій доктрині вказано на необхідність перевірки зазначених форм поведінки учасників цивільних відносин на відсутність елементів зловживання відповідними правами, оскільки як зазначено в положеннях ЦПК України здійснення дій чи утримання від них має правові наслідки для відповідних заінтересованих осіб.
Представник позивача у заяві про забезпечення позову просив заборонити відділу державної виконавчої служби вчиняти дії, спрямовані на вилучення та продаж вищевказаного арештованого майна, яке зазначене у постанові про опис та арешт майна.
Водночас суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, зокрема, зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Такого ж заходу забезпечення позову, який просить вжити позивач статтею ст. 150 ЦПК України не передбачено.
Враховуючи обставини цієї справи, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення продажу арештованого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином заява представника позивача про забезпечення позову необґрунтована належними правовими підставами та не підлягає до задоволення.
Усі інші пояснення, докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Бородовський С.О