Справа №: 343/1353/23
Провадження №: 2-а/0343/48/23
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2023 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:
головуючого суддi - Андрусіва І.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Максимович В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області адміністративну справу № 343/1353/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Е.Г.,
І. Стислий виклад позицій сторін:
позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Комарницький Е.Г., звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №247778 від 29.05.2023, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що оскаржуваною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. Однак дана постанова не містить жодного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Зазначає, що його притягнуто до відповідальності за те, що він керував транспортним засобом будучи особою, яка не має керувати таким транспортним засобом. Проте це не відповідає дійсності, оскільки він має посвідчення водія категорій А, В, С, D, Е, а тому мав право керувати автомобілем марки «Reno Magnum 460» з бортовим причепом. Таким чином, ним не порушено вимог п. 2.1. а ПДР України, а оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Комарницький Е.Г. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Волинській області у судове засідання повторно не з'явився, хоча про місце, дату і час проведення такого повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20), відзиву на позов не подав.
Спір між сторонами не вирішений.
ІІ. Процесуальні дії у справі:
12 червня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначеної її до розгляду.
ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №247778 від 29.05.2023 (а.с. 4), 29.05.2023 в с. Гірка Полонка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Рено Магнум 460» з бортовим напівпричіпом не маючи права керувати таким автомобілем, чим порушив вимоги п. 2.1. а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Комарницьким Е.Г. надано копію посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане Калуським МРЕ УДАІ в Івано - Франківській області 08.08.2001 (а.с. 7), з категоріями А, В, С, D, Е.
Між сторонами виник спір відносно правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача та наявності чи відсутності підстав для її скасування.
ІV. Оцінка суду:
суд, вислухавши пояснення представника позивача, взявши до уваги відзив на позов, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, приходить такого висновку.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Згідно із ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Матеріалами справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 поставлено у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме те, що він керував транспортним засобом буду особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом.
Частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до абз. 15 п. 2.13. ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій - ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.
Згідно із п. 2.1. а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія відповідної категорії.
Відповідно до п. 3 вказаного вище Положення, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема, ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Reno Magnum 460» з напівпричепом.
Відповідно до п. 27 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. №586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», може бути обміняне на нове на умовах проведення обміну, визначених цим Положенням. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії: А1, А - відповідає категорії А; В1, В - відповідає категорії В; С1, С - відповідає категорії С; D1, D - відповідає категорії D; BЕ - відповідає категоріям В і Е; C1E, СЕ - відповідає категоріям C і Е; D1E, DЕ - відповідає категоріям D і Е; Т - відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.
Судом встановлено, що у ОСОБА_1 є посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане Калуським МРЕ УДАІ в Івано - Франківській області 08.08.2001, з категоріями А, В, С, D, Е.
Таким чином станом на час винесення оскаржуваної постанови водій ОСОБА_1 мав необхідну категорію на керування транспортним засобом з напівпричепом.
При цьому, слід зазначити, що обмін посвідчення водія на нове - це право позивача ОСОБА_1 , а не обов'язок.
Таким чином, враховуючи викладене вище, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, норм КУпАП, тому її слід скасувати.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.
Враховуючи те, що суд встановив, що оскаржувана постанова винесена незаконно, суд скасовує її і вважає за необхідне провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 Загальної декларації прав людини, ст. 19, 62 Конституції України, ст. 2, 9, 20, 72, 73-77, 90 КАС України, ст. 7, 9-11, 33, 121-3, 222, 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, ст. 241, 243, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №247778 від 29.05.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадженя у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, місцезнаходження м. Луцьк, вул. Винниченка, 11.
Рішення суду складено в повному обсязі 11 липня 2023 року.
Суддя: І.М.Андрусів