Справа № 339/227/23 149
3/339/138/23
11 липня 2023 року м. Болехів
Суддя Болехівського міського суду івано-Франківської області Головенко О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського районного ВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, учня 11 класу Козаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів
за ст. ч.2 ст.126 КУпАП,
якому роз"яснено зміст ст.63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП,-
14 червня 2023 року о 14 год 50 хв по вул. Коновальця м.Болехів ОСОБА_1 , в порушенні вимог п. 2.1а Правил дорожнього руху України керував мотоциклом GEON GNS-300, не маючи права керування таким транспортним засобом.
ОСОБА_1 , надаючи пояснення 30 червня 2023року, вину визнав та пояснив, що дійсно в той день керував мотоциклем та поїхав в м.Болехів, по дорозі був зупинений працівниками поліції. Щиро розкаюється за вчинене, так як керував мотоциклом не маючи посвідчення водія та без реєстраційних документів, просить суворо не карати, обіцяє, що більше такого не повториться.
Законний представник ОСОБА_2 просив не призначати штраф сину ОСОБА_1 , який ніде не працює та немає заробітку. Тому штраф доведеться платити йому, що поставить сім"ю у важке матеріальне становище, оскільки вони з з дружиною не працевлаштовані та мають на утриманні 4 неповнолітніх дітей.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , законного представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 надано:
- протокол про адміністративне правопорушення від 14 червня 2023 року ААД № 252989 з якого вбачається, що 14 червня 2023 року о 14 год 50 хв по вул. Коновальця м.Болехів ОСОБА_1 , в порушенні вимог п. 2.1а, 2.1.б Правил дорожнього руху України керував мотоциклом GEON GNS-300без реєстраційних документів та своєчасного не зареєстрував його у законному порядку, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не маючи категорії «А». У вказаному протоколі ОСОБА_1 власноручно виклав письмові пояснення « керував мотоциклом без посвідчення водія та реєстраційних документів» (а.с.1).
- витяг з адмінпрактики, з якого вбачається, що ОСОБА_1 14 червня 2023 року о 14 год 57 хв керував транспортним засобом не маючи права керування даним транспортним засобом (а.с.2).
Як вбачається із змісту протоколу, ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні правопорушення у неповнолітньому віці, що свідчить про необхідність дотримання законодавства, яке забезпечує відповідні гарантії неповнолітньому під час притягнення його до відповідальності.
Так, при здійсненні провадження про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка є неповнолітньою суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до абз. II і ІІІ п. «b» ч. 2 ст. 40 Конвенції про права дитини Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, щоб кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії: негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту; невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.
Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (“Пекінські правила”, 1985 р.) спрямовують на те, щоб кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснювались швидко і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть ці провадження, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами для того, щоб обмежити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекомендують при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причинив чинення злочину та особливості підлітка і виходити при цьому з принципу “мінімальної достатності”.
Здійснюючи провадження щодо неповнолітніх, у кожному окремому випадку судді, суд зобов'язані зважати, що особа набуває повної процесуальної дієздатності лише з досягненням повноліття та враховувати, що національним законодавством та міжнародними договорами закріплено особливий підхід до неповнолітніх правопорушників, що зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації адміністративної відповідальності.
Міжнародними засадами, на яких ґрунтуються розгляд провадження щодо неповнолітніх є не тільки презумпція невинуватості неповнолітнього але і забезпечення права неповнолітнього на ефективний захист його інтересів, що передбачає обов'язкову участь захисника щодо неповнолітніх, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні правопорушення з моменту встановлення факту неповноліття, допит неповнолітнього у присутності захисника та забезпечення права батьків приймати участь у справі в якості законних представників неповнолітнього.
Так, відповідно до вимог ст. 270 КУпАП інтереси неповнолітнього мають право представляти законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Як встановлено з матеріалів провадження, ОСОБА_1 є неповнолітньою особою та на час вчинення правопорушення йому виповнилось 16 років.
Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Крім того, при затриманні неповнолітнього його батьки або опікун негайно повідомляються про таке затримання, а у разі неможливості такого негайного повідомлення, батьки або опікун повідомляються пізніше в найкоротші можливі терміни.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов'язково залучення законного представника.
При цьому, правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника в незалежності від наявності про це клопотання неповнолітнього.
Зокрема, необхідно враховувати, що в цілому неповнолітні за рівнем інтелектуального і вольового розвитку відстають від дорослих, а їх життєвий досвід недостатній для того, щоб вони мали можливість об'єктивно оцінювати конкретну ситуацію та вибирати лінію поведінки, яка відповідає їх інтересам та можуть помилятись у тлумаченні змісту визначення наведеної правової поведінки. Для гарантування правового захисту неповнолітніх на досудовому слідстві і в судовому розгляді законом передбачено спеціальні норми, що встановлюють особливість провадження у цих справах.
Однак, в порушення зазначених вимог ст.270 КУпАП, поліцейський, встановивши, що ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення перебував у неповнолітньому віці, не забезпечив участь його законного представника чи захисника під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, хоча в цьому випадку зобов'язаний був такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та його матір - законного представника, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема, Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливості порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.
Отже, докази по справі відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , здобуті поліцейським з порушенням вимог ст. 245, 270 КУпАП, а саме без захисника та законного представника, тобто з порушенням юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього, а тому, є недопустимими.
Разом з тим, в судовому засіданні 30 червня 2023року неповнолітній ОСОБА_1 свою вину визнав у вчиненому та не заперечував факт керування транспортним засобом без посвідчення водія, якого не отримував.
Такі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, є одним із доказів у справі.
Згідно п. 2.1а Правил дорожнього руху України, водію забороняється керувати транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ст.12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відтак, в діях ОСОБА_1 , з врахуванням визнання ним вини ( як єдиного доказу у справі) є склад адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП, диспозиція якої встановлює відповідальність за керуванням транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
З приводу зазначення в протоколі порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.1б ПДР України, то їх слід виключити з пред'явленого звинувачення, виходячи з наступного.
Пунктом 2.1б ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон.
За порушення таких вимог передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Разом з тим, в протоколі, який є актом звинувачення, такі дії кваліфіковані працівником поліції за ч.2 ст.126 КУпАП.
Між тим, розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Згідно ст. 24-1 КУпАП, за вчинення правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані тільки такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121 - 127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173 4, 174, 183 1, 185, 190 - 195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24 1 цього Кодексу.
Встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався; вчинив адміністративні правопорушення у неповнолітньому віці; повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому; за місцем свого навчання характеризується позитивно.
З характеристики Козаківського ліцею ім. К.Мандрик-Куйбіди вбачається, що ОСОБА_1 за час навчання в ліцеї зарекомендував яебе, як скромний, вихований учень, володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, виконання завдань дається складно через неуважність на уроках.
ОСОБА_1 любить спорт, активний у змаганнях, туристичних походах, ввічливий, працьовити, товариський у стосунках з однокласниками (а.с.13).
З огляду на наведене, зважаючи на обставини вчиненого правопорушення, недоліки протоколу про адміністративне правопорушення та долучених матеріалів, які усунені шляхом визнання вини особою, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 і є єдиним доказом його винуватості, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи неповнолітньою особою, щиро зізнався у скоєному і розкаявся, усвідомив протиправність вчинених адміністративних діянь та критично оцінює свої дії, щиро жалкує про них, умови його виховання та проживання в сім"ї (проживає в багатодітній сім'ї, де є четверо неповнолітніх дітей) , слід дійти висновку про незначну суспільну небезпечність скоєного ним правопорушення.
Вказані обставини суттєво пом'якшують протиправність вчиненого ним вище зазначеного адміністративного правопорушення і дають можливість застосувати до нього захід впливу у вигляді попередження, що буде достатнім превентивним заходом для неповнолітньої особи у даному випадку для попередження вчинення ним подібних та інших адміністративних правопорушень.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
А тому, оскільки до ОСОБА_1 вирішено застосувати захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП у вигляді попередження, а не адміністративне стягнення, то і судовий збір з нього не підлягає стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 126 КУпАП та ст. 13, 24-1, 283-285 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП на підставі ст.24-1 КУпАП застосувати до нього захід впливу у вигляді попередження.
Постанова судді у справі про адміністративнеправопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Головенко О.С.