Справа № 202/1509/23
Провадження № 2/202/1042/2023
16 червня 2023 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі:
судді Доценко С. І.,
за участю секретаря Тарасової К.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа - Орган опіки та піклування служби у справах дітей Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дружби, буд. 9-а), про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у сторін від шлюбу народилась донька ОСОБА_4 . В 2012 році шлюбні відносини між сторонами припинились, вони стали проживати окремо. 06.09.2013 року шлюб було розірвано. З червня 2018 року донька стала проживати з позивачем, який сам утримує та виховує доньку. Відповідачка самоусунулась від виховання дитини, матеріальної допомоги на її утримання не надавала, з донькою не спілкується до теперішнього часу її життям не цікавиться. Тому просив суд позбавити відповідачку батьківських прав та імен ти на утримання дитини.
09.02.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
11.05.2023 року ухвалою суду підготовче провадження у вказаній цивільній справі закрито, призначено судовий розгляд.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.
Позивач пояснив, що з відповідачкою перебував в шлюбі, але розлучився тому що вона стала зловживати спиртними напоями та вести аморальний спосіб життя. Після розлучення дитина залишилась проживати з матір'ю та бабусею.Після смерті бабусі, йому почали телефонувати із школи та повідомляти, що мати не приділяє уваги дитині. В 2018 році він забрав доньку до себе на літні канікули. Домовились з матір'ю, що по закінченню канікул він привезе доньку на лінію розмежування , на блокпост,а вона зустріне доньку та забере . Але ж в призначений час вона на блокпост не приїхала та доньку не забрала. З цього часу дитина проживає з ним. Мати з дитиною не спілкується, її життям не цікавиться, матеріально не підтримує доньку. При цьому, при вирішенні питань щодо дитини, потрібна згода матері, яка не дає про себе знати і зараз невідомо де перебуває. Тому просив , в інтересах дитини позбавити її батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини.
Відповідачка до судового засідання неодноразово не з'явилась, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, про поважність причини неявки суд не повідомила, відзив не подала, у зв'язку з чим, за згодою позивача, суд ухвалює заочне рішення, що відповідає порядку, встановленому ст.ст.280-281 ЦПК України.
Представник Органу опіки та піклування служби у справах дітей Краматорської міської ради в судове засідання не з'явився, але направлено поштою висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 26 грудня 2017 року (актовий запис про народження №1232 від 21.11.2008 року, зареєстрований міськім відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім'ї мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.
Згідно п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, а є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При досліджені наданих доказів встановлено згідно, що згідно з Акту проживання, складеного Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку« Промінь» позивач ОСОБА_1 проживає з донькою ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 .
З повідомлення ліцею №4 «Успіх» Краматорської міської ради Донецької області №11 від 18.01.2023 року, неповнолітня дитина ОСОБА_4 навчається в зазначеному навчальному закладі у 8 класі. Мати дитини контакту зі школою не підтримує, участі в вихованні дитини не приймає.
Згідно висновку Органу опіки та піклування служби у справах дітей Краматорської міської ради від 01.04.2023 року встановлено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є доцільним та відповідає інтересам дитини, оскільки відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
На підставі ст.171 СК України суд вислухав думку неповнолітньої ОСОБА_4 , яка підтримала позицію батька про позбавлення її матері ОСОБА_3 батьківських прав, тому що з 2018 року вона мати не бачила. Відповідачка з нею не спілкується і ніякого інтересу до її життя не виявляє.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка по справі проживає окремо від дитини, не спілкується більше 4 років, матеріальної допомоги їй не надає, морально не підтримує, участі у вихованні не приймає, не цікавиться її схильностями та здібностями,її здоров'ям, тобто не виявляє належного батьківського піклування, що свідчить, на думку суду, про свідоме, злісне нехтування батьківськими обов'язками щодо дитини.
Всі питання щодо виховання та забезпечення дитини необхідним вирішуються батьком дитини - позивачем по справі, без участі та підтримки з боку відповідачки.
Положенням ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 СК України, передбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.
Враховуючи викладене, суд вважає, що є достатньо даних, які свідчать про навмисне, злісне невиконання відповідачкою своїх обов'язків по вихованню дитини, оскільки протягом тривалого часу вона не проявляє турботи, уваги, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не піклуються про стан її здоров'я та розвитку, не спілкується з дитиною, а тому, на думку суду, позбавлення відповідачки батьківських прав відповідає інтересам неповнолітньої дитини.
Таким чином, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню понесені ним при звернені до суду витрати по сплаті судового збору в сумі 1073.60 грн., оскільки рішення ухвалено на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4,5,10,81,89,141, 259, 263-265, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 (адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 ) відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) у розмірі 1073,60 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.І. Доценко