Справа № 202/3890/23
Провадження № 2/202/1320/2023
28 червня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
представника позивача - Федченко М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
01 березня 2023 року позивач в особі представника засобами поштового зв'язку звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відповідно до якої просив стягнути солідарно з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 2352,49 доларів США, станом на 24.01.2023 року за кредитним договором № КТТ8G100000140 від 28.08.2007 року, яка складається з наступного: 1946,55 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 247,54 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 158,40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № KTT8G100000140 від 28.08.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9000,00 дол. США терміном до 26.08.2027 року, зі сплатою за користування ним відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку встановленому кредитним договором. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.
Вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_2 договору поруки № KTT8G100000140 від 28.08.2007 року у зв'язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред'явленим до стягнення боргом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2023 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.
В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 02 березня 2023 року судом були направлені запити до управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповіді з якого надійшли на адресу суду 14 березня 2023 року.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 15.03.2022 року № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» територіальна підсудність справ Краматорського міського суду Донецької області визначена Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді від 15 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
26.05.2023 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Вказав, що вимоги банку є незаконними та неправомірними. Зазначив, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № КТТ8G100000140 від 28.08.2007 рокупро надання споживчого кредиту у розмірі 9000 дол. США на термін до 26.08.2027 року. Він завжди дотримувався умов даного договору та у більшості випадків здійснював щомісячні платежі у розмірі сум, які перевищували розмір платежів, які були передбачені п.7.1 договору (94,52 дол. США щомісячно).
24.02.2022 року в Україні було введено військовий стан та листом Торгово-Промислової палати №2024/02.0.7 від 28.02.2022 р. військова агресія російської федерації проти України була визнана форс-мажорними обставинами зі строком дії до офіційного закінчення війни. У зв'язку з воєнною агресією російської федерації його фінансове становище різко погіршилось, курс долара піднявся до 38-40 гривень. Свій останній платіж він здійснив 15.02.2022 року в розмірі 150 дол. США. Вказав, що неодноразово звертався до банку з питанням надання розстрочки оплати платежів за кредитним договором, але АТ КБ «ПриватБанк» відмовив та не надав ніяких послаблень стосовно оплати щомісячних платежів за кредитним договором незважаючи на те, що деякі банки давали можливість «кредитних канікул». Однак, Банк не взяв до уваги, що він знаходиться по суті у прифронтовому місті, є пенсіонером та є інвалідом 3 групи. Крім того банк самовільно здійснив списання коштів з пенсійної картки на загальну суму 2684 грн.
20.06.2023 року від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив в якому вказав на те, що посилання відповідача на введення воєнного стану та території України не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення умов договору, оскільки сторони чітко визначили порядок і строки повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин. Відповідач не надав доказів направлення позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у строк, передбачений в договорі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених в позові підстав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Відповідно до заяви просив суд розглядати справу без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача з підстав наведених в відзиві на позов.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. ро час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомила. Заяв та клопотань до суду не надано.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений договір №KTT8G100000140 від 28 серпня 2007 року.
Відповідно до договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9000,00 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків 1,00 % на місяць з кінцевим терміном повернення 26.08.2027 року.
Згідно з п.7.1 Договору Банк зобов'язується надати «Позичальнику» кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 28.07.2007 р. по 26.08.2027 р. включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 9000,00 доларів США на наступні цілі: 7200,00 доларів США купівля нерухомості, а також у розмірі 1800,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору. Період сплати вважати вірним з «20» по «25» числа кожного місяця.
Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 94,52 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
Вимоги, що випливали зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 договору поруки KTT8G100000140 від 28.08.2007 року. Згідно до п.1.4 Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 1054 ЦК України, обов'язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.3.3. «а» Договору Банк має право змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, використання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст.212,611,651 Цивільного кодексу України, щодо зобов'язань термін виконання яких не настав вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором; або п.п.«б» розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його використання, у повному обсязі виконати зобов'язання за договором
Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування-збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).
Згідно з п.5 Договору поруки №KTT8G100000140 від 28.08.2007 року, у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1 цього Договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов'язання (-ь).
Як вказує у своїй позовній заяві позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору KTT8G100000140 від 28.08.2007 рокузаборгованість станом на 24.01.2023 р. складає 2352,496 дол. США, в тому числі заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 1946,55 дол. США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 247,54 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 158,40 дол. США.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 до повномаштабного вторгнення російської федерації, 24.02.2022 року, дотримувався умов кредитного договору та сплачував щомісячні платежі, так здійснив платіж 15.02.2022 року. Позивачем же в порушення умов кредитного договору та договору поруки не направлялись відповідачам, а саме: боржнику та поручителю, повідомлення про дострокове повернення кредиту та Банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості передчасно.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.
Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов'язків по доказуванню між сторонами.
За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи із вищевикладеного, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову АТ КБ «Приват Банк»у зв'язку з недоведеністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись: ст. ст. 525, 526,530, 549, 553, 610,1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст буде складено 04.07.2023 року
Суддя Л.П. Слюсар