Справа № 212/2262/23
1-кп/212/324/23
11 липня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, питання доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023041730000191 від 15.02.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 ч.1 ст. 357 КК України, -
встановив:
Кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 ч.1 ст. 357 КК України перебуває в провадженні суду.
18 квітня 2023 року проведено підготовче судове засідання та кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання посилався на те, що розгляд кримінального провадження триває, строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого спливає 15.07.2023. Вважає, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики вчинення іншого кримінального правопорушення, переховування від органу досудового розслідування чи суду обвинуваченим не змінилися, а також обвинувачений під час перебування на свободі може впливати на свідків, які не допитані судом.
Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання, вважали за можливе призначити запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Як убачається з обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочинів.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінально-процесуальних обов'язків; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу тримання під вартою та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який суд враховує стадію судового розгляду, дані про особу обвинуваченого; тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним; можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому наявні ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об'єктивних передумов.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого інкримінованого злочину, а також наявний ризик можливого вчинення інших тяжких кримінальних правопорушень, у судовому засіданні не допитаний свідок обвинувачення, тому суд вважає, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд зважає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та нетяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, судимий, не працює, суспільно- корисною працею не займається, що підтверджує наявність ризику вчинення ним нового чи іншого кримінального правопорушення. Суд також зважає на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали ризики ухилення від суду.
Окрім цього Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну, який продовжено до 18 серпня 2023 року, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
На підставі викладеного та з метою забезпечення участі обвинуваченого в розгляді кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому термін дії заходу забезпечення кримінального провадження (запобіжного заходу) у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, підстав для зміни на більш м'який запобіжний захід не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 181, 199, 331 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою до 08 вересня 2023 року включно.
Усне клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1