Справа № 212/4798/23
2-з/212/38/23
11 липня 2023 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Борис О.Н., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна,
встановив:
У липні 2023 року позивач завернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно з пред'явленням вказаного позову позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову та витребування доказів.
У даній заяві заявник просить суд зупинити стягнення за виконавчим написом, який був вчинений 12.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною , зареєстрований в реєстрі за №35380 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в сумі 46046,08 грн. та витрат виконавчого збору та основної винагороди виконавця, заборони приватному виконавцю вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на підставі виконавчого напису у виконавчому провадженні № 63693079, а також заборони АТ КБ «Приватбанк» проводити арешт та списання грошових коштів на рахунках, що належать ОСОБА_1 та відкриті у відділенні банку по виконавчому провадженні № 63693079.
В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що ним пред'явлено позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса від 12.10.2020 № 35380 таким, що не підлягає виконанню.
Так, 20.11.2020 щодо заявника приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва відкрито виконавче провадження № 6393079 на підставі виконавчого напису від 12.10.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у сумі 46046,08 грн.
Постановами приватного виконавця від 07.10.2021, 23.04.2021,27.11.2020 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Постановою від 20.11.2020 стягнуто з боржника основної винагороди.
ОСОБА_1 вважає виконавчий напис щодо нього таким, що вчинений з грубим порушенням норм чинного законодавства.
Необхідність забезпечення позову обґрунтовує ризиком стягнення з нього приватним виконавцем грошових коштів та іншого майна ще до винесення рішення судом за основним позовом.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду із цією заявою та просить вжити заходи забезпечення позову.
Крім того, просить витребувати у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. матеріали виконавчого провадження №63693079, а від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. матеріали нотаріальної справи, на підставі яких вчинявся оскаржуваний виконавчий напис. Дане клопотання мотивоване тим, що заявник не має можливості самостійно отримати вказані докази.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Борис О.Н. 10.07.2023.
Розглянувши заяву та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Так, за приписами ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов, серед іншого, забезпечується забороною вчиняти певні дії та зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку .
Відповідно до частин 2, 3 цієї статті ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пунктів 2, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Ураховуючи предмет позову по справі (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, суд вважає за можливе зупинити стягнення за виконавчим написом від 12.10.2020 № 35380, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з заявника коштів у сумі 46046,08 грн., заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення у виконавчому провадженні № 63693079, та заборонити АТ КБ «Приватбанк» проводити арешт та списання грошових коштів на рахунках, що належать ОСОБА_1 та відкриті у відділенні банку по виконавчому провадженню № 63693079.
Відтак, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову у виді заборони вчиняти певні дії та зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.
Слід зазначити, що відповідно до частин 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Ураховуючи предмет позову та застосований захід забезпечення позову, відсутність підстав щодо існування розміру збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову, суд дійшов висновку, що на даній стадії відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Разом з тим, суд роз'яснює учасникам судового розгляду, що згідно з вимогами ч. 6 ст. 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення майбутнього позову.
Щодо клопотання заявника про витребування доказів суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 3 ст. 84 ЦПК, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
З огляду на те, що заявник самостійно не має можливості отримати документи, які просить витребувати, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання заявника шляхом витребування від третіх осіб належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис нотаріуса та на підставі яких здійснюється його виконання.
Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 84, 116-118, 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та витребування доказів - задовольнити частково.
Зупинити стягнення за виконавчим написом від 12.10.2020 № 35380, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в сумі 46046,08 грн. та витрат виконавчого збору та основної винагороди виконавця.
Заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення у виконавчому провадженні № 63693079, що здійснюється на підставі виконавчого напису від 12.10.2020 № 35380.
Заборонити АТ КБ «Приватбанк» проводити арешт та списання грошових коштів на рахунках, що належать ОСОБА_1 та відкриті у відділенні банку по виконавчому провадженню № 63693079.
Витребувати у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 63693079.
Витребувати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис нотаріуса від 12.10.2020 № 35380.
Витребувані докази мають бути направлені в строк до 08 серпня 2023 на адресу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за адресою: вул. Захисників Азовсталі, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029.
У разі неможливості подати докази, які витребовує суд, або відсутності можливості подати такі докази у встановлений строк, особа має повідомити про це суд (із зазначенням причин) протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову складає три роки.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала складена та підписана 11 липня 2023 року.
Суддя О. Н. Борис