Номер провадження 22-ц/821/1127/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/1253/21 Категорія: 305010000 Літвінова Г. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 липня 2023 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді Гончар Н.І., Нерушак Л.В.
учасники справи:
позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ГУ Національної поліції в Черкаській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.04.2023 (повний текст складено 08.05.2023, суддя в суді першої інстанції Літвінова Г.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив, після послідуючих уточнень, стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь у відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 90000,00 грн., мотивуючи про неналежне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, чим йому було завдано моральних страждань.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.04.2023 позовні вимоги у справі відхилено з посиланням на те, що в іншій цивільній справі вже вирішувалися аналогічні позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок тривалого досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач 08.06.2023подав через відділення поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на розгляд до іншого суду за встановленою підсудністю. Скаржник зазначає, що відповідь на позовні вимоги, подана поліцією, є нікчемною, що свідчить про їх визнання з боку відповідача. зі змісту рішення суду вбачається, що суд вже наперед знав, яким чином будуть вирішені позовні вимоги. Наявність у позивача моральних страждань в одному кримінальному провадженні не свідчить про те, що і в іншому провадженні за його заявою таких же страждань бути не може.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Національної поліції в Черкаській області просило апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 90000,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.12.1994, посвідченого державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Митрофановою Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2-2328, позивач ОСОБА_1 є власником 9/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться на земельній ділянці розміром 0,2156 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Постановою начальника СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Слищенка А.І. від 29.11.2016 кримінальне провадження №12013250190000108 за фактом руйнування ОСОБА_2 належної ОСОБА_1 частини будинку закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, через те, що завдані потерпілому збитки в розмірі 129340,00 грн. не відносяться до збитків, завданих у великих розмірах (а.с. 14).
Позивач зазначає, що у рамках вказаного вище кримінального провадження за його заявою слідчий не врахував, що ОСОБА_2 незаконно проник у домоволодіння та на земельну ділянку, що належить йому.
Станом на дату реєстрації вказаного кримінального провадження та у подальшому відповідно до положень ст. 477 КПК України, кримінальне провадження за ч. 1 ст. 162 КК України здійснюється у формі приватного обвинувачення та може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_1 28.06.2019 СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області зареєструвало кримінальне провадження № 12019250190000319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Постановою слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Сукомела С.С. від 25.12.2019 вищевказане кримінальне провадження закрито відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 19-20).
У вказаному кримінальному провадженні листами від 05.10.2020 та від 04.11.2020 ОСОБА_1 звертався до відділення поліції з запитами щодо ходу його розслідування. У відповідь на запити Ільченка слідчий роз'яснив порядок ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та повідомив про закриття кримінального провадження №12019250190000319 (а.с. 15-18).
Не погодившись з постановою про закриття кримінального провадження ОСОБА_1 оскаржив її до суду (а.с. 21-22).
Ухвалою слідчого судді від 21.12.2020 по справі № 699/1051/20 постанову слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Сукомела С.С. від 25.12.2019 про закриття кримінального провадження № 12019250190000319 скасовано (а.с. 23-24).
Також в межах цього кримінального провадження позивач звертався з листами-запитами до прокурора.
Таким чином позивач ОСОБА_1 , як потерпілий у кримінальному провадженні, неодноразово подавав заяви та клопотання службовим особам органу досудового розслідування. Також позивач, користуючись наданим йому статусом потерпілого, оскаржував дії та/чи бездіяльність цих службових осіб.
У рамках кримінального провадження № 12019250190000319 у встановлений законом спосіб рішення, дії та/чи бездіяльність службових осіб органу досудового розслідування визнавалися такими, що не відповідають вимогам закону.
Водночас, під час судового розгляду було встановлено, що позивач на даний час є потерпілим у семи кримінальних провадженнях.
Так у провадженні суду раніше перебував інший позов позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням посадовими та службовими особами органів досудового розслідування у межах іншого кримінального провадження - №42013250190000044 за ч.1 ст.358 КК України (справа № 699/127/22).
Свої вимоги у справі № 699/127/22 позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що тривале розслідування кримінального провадження №42013250190000044 його виснажує психологічно, а невизначеність під час досудового розслідування спонукала до замкнутості, проявів підвищення тону розмови до рідних та знайомих. Позивач зазначав, що протягом всього часу досудового розслідування він перебував у стані тривоги, втрати відчуття безпеки та верховенства права, порушення психологічного благополуччя, позбавлення звичайного людського спокою, перебував у постійному напруженні, в пригніченому і приниженому стані. Необхідність написання скарг до слідчого судді та відвідування судових засідань потребувало додаткових зусиль. Суд в межах справи № 699/127/22 дійшов висновку, що тривале активне перебування у статусі потерпілого виснажувало позивача. Потерпілий внаслідок відсутності належного реагування на його заяви та клопотання, а також внаслідок бездіяльності службових осіб органу досудового розслідування вимушений був звертатися за захистом своїх прав як потерпілого. Такі регулярні звернення до представників правоохоронних органів та до суду очевидно вносили зміни в звичний уклад життя позивача, змушували його витрачати свій час та наявні ресурси для захисту своїх прав, безумовно позбавляли спокою, вводили у стан напруженості та потребували додаткових зусиль. Неналежне виконання службовими особами органу досудового розслідування своїх повноважень очевидно викликало у позивача зневіру у дотриманні цими особами принципу верховенства права та з високим ступенем ймовірності сприяло тому, що позивач відчував себе пригніченим та приниженим.
Рішенням Kорсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.10.2022 у справі № 699/127/22 частково задоволено позовні вимоги позивача в розмірі 50000,00 грн. Постановою Черкаського апеляційного суду від 02.02.2023 указане рішення змінено в частині розміру моральної шкоди та стягнуто у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.
У справі, що розглядається позивач просить визначити рівень завданої йому моральної шкоди під час досудового розслідування кримінального провадження №12019250190000319, яке було зареєстроване 28.06.2019, за ч.1 ст.162 КК України. Зазначаючи про наявність моральних страждань внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження № 12019250190000319, позивач звернуся до суду з позовом у даній справі про відшкодування моральної шкоди.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 зроблено правовий висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов'язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Аналіз положень статей 23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Одночасно, відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За обставин цієї справи досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019250190000319 за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.162 КК України (кримінальний проступок згідно класифікації ст. 12 КК України), поданою 28.06.2019, триває на даний час.
Позовну заяву у справі позивач подав у грудні 2021 року, тобто через два з половиною роки після звернення до органу досудового розслідування із заявою про вчинення кримінального проступку. При цьому на даний момент остаточне рішення органу досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019250190000319 за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення не прийнято.
Ряд рішень органів досудового розслідування про закриття кримінального провадження № 12019250190000319 за скаргами ОСОБА_1 до слідчого судді було скасовано.
Таким чином має місце факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача, а саме винесенням незаконних рішень, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов'язаною з невиконанням своїх обов'язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України з метою ефективного розслідування кримінальних правопорушень.
Слід врахувати, що кримінальне провадження, в рамках якого бездіяльністю органу досудового розслідування позивачу завдано моральну шкоду безпосередньо стосується його прав, адже стверджуване кримінальне правопорушення стосується проникнення до житла позивача. У зв'язку з невиправданою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_1 змушений відвідувати органи досудового розслідування та суд, звертатися з відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайної діяльності та призводить до моральних страждань.
При цьому належить оцінити критично посилання суду першої інстанції на те, що в позові зазначено аналогічний опис моральних страждань позивача, як і в справі за вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю в іншому кримінальному провадженні №42013250190000044, адже зазначені обставини не свідчать про те, що порушення прав особи в одному кримінальному провадженні, що потягло відшкодування моральної шкоди, виключає наявність моральних страждань від порушень прав цієї ж особи, але в іншому кримінальному провадженні з іншими стверджуваним обставинами вчинення протиправного діяння та іншою правовою кваліфікацією за КК України.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, апеляційний суд вважає, що таким, що відповідає засадам розумності та справедливості, а також враховує ступінь моральних страждань позивача та обставини порушення його прав надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, буде компенсація в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.04.2023 у даній справі належить скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України, у зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір», судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції пропорційно до частки задоволених позовних вимог мають стягуватися з ГУ Національної поліції в Черкаській області до державного бюджету.
Таким чином з ГУ Національної поліції в Черкаській області до державного бюджету за розгляд справи судом першої інстанції слід стягнути 10,07 грн. судового збору та 15,10 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи, а всього 25,17 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційні скарги - задовольнити частково.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.04.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового слідства, грошові кошти в сумі 2000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ГУ Національної поліції в Черкаській області до державного бюджету за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій 25,17 грн. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 11.07.2023.
Суддя-доповідач
Судді