04 липня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 676/2526/21
Провадження № 22-ц/4820/1235/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.
за участю: представника КЕВ м. Чернівці Сідлецького Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2023 року (суддя Бондар О.О.) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Міністерство оборони України, Генеральний штаб ЗСУ, виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради, про визнання незаконним рішення, визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинення дій,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці (далі - КЕВ м. Чернівці), треті особи - Міністерство оборони України, Генеральний штаб ЗСУ, виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради, про визнання незаконним рішення, визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовували тими обставинами, що відповідач заперечує у праві позивачів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , оскільки вважає, що позивачі без будь-яких правових підстав проживають у спірній квартирі, а тому та не мають права на приватизацію.
У зв'язку з цим позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд визнати незаконним рішення КЕВ міста Чернівці № 588 від 27 лютого 2021 року про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в приватизації квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язати КЕВ міста Чернівці, як орган приватизації, вжити всіх належних та достатніх заходів щодо передачі у власність квартири АДРЕСА_2 , яка використовується ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на умовах найму за адресою: АДРЕСА_3 , згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 302 гривні 66 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 302 гривні 68 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правові підстави, відповідно до яких позивачі вселилися та проживали в квартирі АДРЕСА_1 , скасовані, а саме рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року, визнано недійсним ордер серії КП №001958 від 12.06.2008 року, виданий виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 , визнано розпорядження відділу обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради №375 від 12.09.2008 про приватизацію ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 , визнано свідоцтво про право власності на житло, серії НОМЕР_1 , видане відділом обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 недійсним, крім цього рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 лютого 2016 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 21 грудня 2016 року, витребувано у ОСОБА_8 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке є власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходиться на праві господарського відання КЕВ м. Чернівці та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 та зареєстровано право на вказане майно за Міністерством оборони України, тому рішення КЕВ м.Чернівці про відмову позивачам у приватизації спірної квартири ґрунтується на вимогах Закону і, відповідно, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу від 11.12.2009 квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відмовлено, таке рішення залишено в силі судом апеляційної інстанції.
Посилаючись на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23.10.2015, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04.02.2016 та ухвалою ВССУ від 21.12.2016, яким витребувано у ОСОБА_8 нерухоме майно - спірну квартиру, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення залишено поза увагою, що вищеозначеними рішеннями було встановлено, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем, оскільки вона не знала і не повинна була знати, що набула майно в особи, яка не мала права його відчужувати, та незважаючи на добросовісність набувача, спірна квартира підлягає витребуванню у ОСОБА_8 .
За доводами апеляційної скарги згідно договору купівлі-продажу від 11.12.2009, який судом не було визнано недійсним, станом на серпень-вересень 2014 року ОСОБА_8 була власником спірної квартири та мала всі законні права надавати згоду на вселення та проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Відтак, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вселились у спірну квартиру в законний спосіб.
Крім того, місцевим судом не було враховано й інших рішень судів, якими, зокрема, у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа у справі №676/5763/14-ц до виконання відмовлено за недоведеністю поважності причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Тому відповідач витратив своє право на витребування спірної квартири у ОСОБА_8 .
На думку апелянта те, що спірна квартира перейшла у власність держави, не є підставою про виселення позивачів, так як вони вселились у спірну квартиру законно, на підставі договору купівлі-продажу від 11.121.2009, який судом не визнано недійсним, а тому з врахуванням того, що своє право на приватизацію державного житлового фонду вони не використали, є всі підстави для приватизації спірної квартири позивачами.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України вважає, що у задоволенні апеляційної скарги підстави відсутні.
Зазначає, що обов'язковою умовою приватизації житлових приміщень є наявність в особи відповідного права користування цими приміщеннями.
Проте, як вбачається з матеріалів справи ордер серії КП №001958 від 12.06.2008, виданий виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 , визнано судом недійсним; вказана квартира витребувана у ОСОБА_8 ; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на спірну квартиру скасовано; договір найму цієї квартири не укладався; позивачі у трудових відносинах з КЕВ м. Чернівці не перебувають; на квартирному обліку у ЗСУ як особи, що потребують поліпшення житлових умов, не перебувають, отже, законних підстав на проживання позивачів у спірній квартирі немає.
У відзиві на апеляційну скаргу Генеральний Штаб Збройних Сил України просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2023 року - залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Зазначає, що єдиною законною підставою для вселення в дане жиле приміщення є ордер на жиле приміщення, однак, такий було визнано судом недійсним.
У відзиві на апеляційну скаргу КЕВ м. Чернівці просить відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги. Рішення, що оскаржується, вважає законним та обґрунтованим.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
05 червня 2023 ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Пілінського С.І., одержала судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, тобто апелянтка повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.
Адвокат Пілінський С.І. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що він буде зайнятий в розгляді іншої справи в кримінальному провадженні і не може з'явитися до суду для розгляду даної справи.
Оскільки поважність причини неявки представника апелянтки адвоката Пілінського С.І. не встановлена, ОСОБА_1 реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Представник КЕВ м. Чернівці Сідлецький Д.Ю. в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив їх відхилити.
Інші учасники по справі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення представника КЕВ м. Чернівці,дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що КЕВ м. Чернівці відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у приватизації квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказана квартира належить до житлового фонду МО України та перебуває у повному оперативному управлінні КЕВ м. Чернівці, рішенням суду визнано недійсним ордер на вищевказану квартиру, у зв'язку з чим позивачі без будь-яких правових підстав проживають у спірній квартирі, а тому не мають права на приватизацію (т. 1 а. с. 6).
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року, визнано недійсним ордер серії КП №001958 від 12.06.2008 року, виданий виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею - 56,1 кв.м, визнано розпорядження відділу обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради №375 від 12.09.2008 про приватизацію ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 , житловою площею-56,1 кв.м незаконним, визнано свідоцтво про право власності на житло, серії НОМЕР_1 , видане відділом обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 недійсним (т. 1 а. с. 27-29, 30-32).
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 лютого 2016 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 21 грудня 2016 року, витребувано у ОСОБА_8 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке є власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходиться на праві господарського відання КЕВ м. Чернівці та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 та зареєстровано право на вказане майно за Міністерством оборони України (т. 1 а. с. 33-34, 35-38, 39-41).
Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З Довідки №01-38/278 від 17.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 з 22.09.2009 року по 15.08.2014 року участі у приватизації державного житла не брала (т. 1 а. с. 153).
З Довідки №120.83-90/50 від 20.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 з 22.09.2009 року по 15.08.2014 року приватизаційні житлові чеки не використовувала та участі у приватизації не брала (т. 1 а. с. 154).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_1 .
З Листа-відповіді ЦУ Інженерно-інфраструктурного забезпечення командування сил логістики ЗСУ №370/2/8883 від 17.11.2022 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , знаходиться в оперативному управлінні КЕВ м. Чернівці, на бухгалтерському обліку вказана квартира не перебуває (т. 2 а. с. 160).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За правилами статті 345 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п'ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.
Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.
Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи:
- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім'ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
- копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
Частиною третьою статті 12 та частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 81 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У справі, яка переглядається, установлено, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року, визнано недійсним ордер серії КП №001958 від 12.06.2008 року, виданий виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 , визнано розпорядження відділу обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради №375 від 12.09.2008 про приватизацію ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 , визнано свідоцтво про право власності на житло, серії НОМЕР_1 , видане відділом обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 недійсним, крім цього рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 лютого 2016 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 21 грудня 2016 року, витребувано у ОСОБА_8 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке є власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходиться на праві господарського відання КЕВ м. Чернівці та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 та зареєстровано право на вказане майно за Міністерством оборони України, тобто правові підстави, відповідно до яких позивачі вселилися та проживали в квартирі АДРЕСА_1 , скасовані, а тому підстави для приватизації спірної квартири позивачами відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилання апелянта на те, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу від 11.12.2009 квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відмовлено, таке рішення залишено в силі судом апеляційної інстанції, на суть спору у даній справі не випливає та не може бути підставою для задоволення позову.
Інші аргументи апеляційної скарги, в тому числі, й існуванням рішень судів, якими, зокрема, у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа у справі №676/5763/14-ц до виконання відмовлено за недоведеністю поважності причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у зв'язку з чим відповідач витратив втратив своє право на витребування спірної квартири у ОСОБА_8 , на висновки суду першої інстанції не впливають, є безпідставними, а тому підлягають відхиленню.
З приводу доводів апелянта, що судом не було обґрунтовано відмову в задоволенні позовних вимог слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 липня 2023 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк