Дата документу 06.07.2023
Справа № 334/7342/21
Провадження № 1-кп/334/228/23
06 липня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників обвинувачених адвокатів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
перекладача ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12020080050003002 від 11.11.2020 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України;
На розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_7 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_10 заявила клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом протокол обшуку від 26 листопада 2020 року, який було проведено за адресою АДРЕСА_1 з додатком у вигляді флеш-носія SD 16 GB з відеозаписом до нього та припинити їх дослідження. Клопотання обґрунтувала тим, що на вказаному відеозаписі вбачаються ознаки катування людини, оскільки чутно крик.
Прокурор ОСОБА_14 не вбачав підстав для задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні, дійсно вхід працівниками поліції в квартиру здійснювався примусово, однак жодних ознак катування людини відеозапис не містить.
Захисник адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 клопотання адвоката ОСОБА_10 підтримали.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_12 клопотання адвоката ОСОБА_10 підтримали.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_11 клопотання адвоката ОСОБА_10 підтримали.
Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно із вимогами ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами 2, 3 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Відповідно до ч.1ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно з ч.2ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв'язку з кримінально процесуальними правовідносинами.
При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).
Під час перегляду відеозапису проведення обшуку за адресою : АДРЕСА_2 , який міститься на флеш-носії SD 16 GB, вбачається, що співробітниками правоохоронних органів, на підставі Ухвали судді проводився обшук помешкання. Під час проведення обшуку на відеозаписі чутно крики невідомої особи, однак встановити, що до учасника слідчої дії було застосоване насильство та відносно нього вчинялися дії катування з вказаного відео неможливо.
Колегія суддів зазначає, що наразі триває стадія дослідження письмових доказів кримінального провадження, частина яких ще залишається невивченою, конкретних ознак очевидної недопустимості доказу, а саме ознак того, що зазначений доказ отриманий внаслідок катування не вбачається.Оскільки судом не встановлено очевидної недопустимості доказу на цій стадії судового провадження, то у суду відсутні підстави визнати недопустимим вищевказаний доказ, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_10 .
Питання щодо допустимості зазначеного доказу буде вирішено під час ухвалення вироку за результатами розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст. ст.86, 87,89, 349, 371-372, 376, КПК України, колегія суддів,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_10 щодо визнання очевидно недопустимим доказу, отриманого внаслідок істотного порушення прав та свобод людини - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошений 07 липня 2023 року о 15:30 год.
Суддя: ОСОБА_1 .
Інші судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_3
ОСОБА_2