Справа №760/11311/21
2/760/6113/23
24 травня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.,
секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Телявського Анатолія Миколайовича, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович, ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 31 серпня 2021 року, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №2120, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. 20 травня 2020 року, щодо звернення стягнення на транспортний засіб марки PORSHE модель CAYEN, колір коричневий, 2013 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач з 25 червня 2019 року на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8047 є власником автомобіля PORSСHE модель CAYENNЕ, колір коричневий, 2013 р.в., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Означений автомобіль є предметом договору застави, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського МНО Кондрою Л.В. в забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором позики від 11 вересня 2019 року, строк платежу за яким настав 19 грудня 2019 року. Розмір основного зобов'язання становить 1091657, 06 грн.
20 травня 2020 року приватний нотаріус Київського МНО Шкода О.М. за заявою ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис №2120 про звернення стягнення на транспортний засіб марки PORSСHE модель CAYENNЕ, колір коричневий, 2013 р.в., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Вказаний виконавчий напис позивач вважає таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. На час вчинення виконавчого напису у приватного нотаріуса не було усіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, також ним не було дотримано вимог законодавства, яке регулює порядок вчинення виконавчих написів на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, внаслідок чого порушено право позивача на добровільне виконання вимог відповідача ОСОБА_2 .
Вимоги відповідача, зазначені у заяві про вчинення виконавчого напису, вважає неправомірними та не погоджується з розміром процентів за користування кредитом, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість, зі строком їх нарахування.
Таким чином, вважає, що приватний нотаріус Київського МНО Шкода О.М. вчинив оскаржуваний виконавчий напис з порушенням визначеної законом процедури, без достатніх документів та визначення заборгованості як безспірної.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 30.04.2021 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 01 вересня 2021 року справу прийнято до провадження та відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 03 вересня 2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
14 вересня 2021 року представник відповідача Долгого М.В. подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.
З посиланням на висновки ВС України у постанові від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15 зазначив, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Вважає, що надані позивачем докази і фактичні обставини не дають обґрунтованих підстав вважати, що при вчиненні виконавчого напису, приватним нотаріусом не були дотримані вимоги діючого законодавства щодо його вчинення, позивач не довів та не надав належні та допустимі докази порушення норм законодавства щодо вчинення виконавчого напису, обґрунтованості зазначеного порушення.
30 вересня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Вказав, що у нього на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №2120, вчиненого 20 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського МНО Шкодою О.М. про звернення стягнення на транспортний засіб марки PORSСHE модель CAYENNЕ, колір коричневий, 2013 р.в., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В межах виконавчого провадження НОМЕР_4 проведено примусову реалізацію автомобіля та відповідно до протоколу про проведені електронні торги №536569 від 29 квітня 2021 року ДП «СЕТАМ» переможцем електронних торгів визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За рахунок реалізації транспортного засобу вимоги стягувача за виконавчим документом задоволено у розмірі 565151, 09 грн. та 14 вересня 2021 року приватним виконавцем закінчено виконавче провадження НОМЕР_4 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
При примусовому виконанні виконавчого напису №2120, вчиненого 20 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського МНО Шкодою О.М. діяв виключно на підставі ЗУ «Про виконавче провадження» та у спосіб, не заборонений законом. Його дії не є предметом спору, оскільки у позовній заяві йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення виконавчого напису, а тому вважає себе неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 13 жовтня 2021 року залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року за клопотанням представника позивача витребувало докази у приватного нотаріуса Київського МНО Шкоди О.М.
21 січня 2022 року до суду від приватного нотаріуса Київського МНО Шкоди О.М. надійшли витребувані докази.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказав про часткову сплату позивачем заборгованості за договором позики, що свідчить про спірність вимог за виконавчим написом.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. про причини неявки та/ або неможливість розгляду справи у їх відсутність суд не повідомили.
З'ясувавши думку представника позивача, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідачів та третіх осіб.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріли справи та фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, дійшов наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 11 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики №11/09/19-2, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність у позику грошові кошти в сумі 601372, 80 грн., що на день укладення договору становить еквівалент 23864, 00 дол. США за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «Перший Український Міжнародний Банк», які позичальник зобов'язався повернути позикодавцю не пізніше 11 грудня 2019 року (п. 1 Договору).
За умовами п. 5 Договору позика є безпроцентною. Повернення позики здійснюється у такому порядку:
-11 жовтня 2019 року - грошову суму в розмірі 200440, 80 грн., що становить еквівалент 7954, 00 дол. США;
-11 листопада 2019 року - грошову суму в розмірі 200440, 80 грн., що становить еквівалент 7954, 00 дол. США;
-11 грудня 2019 року - грошову суму в розмірі 200440, 80 грн., що становить еквівалент 7954, 00 дол. США.
Позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання за договором (п. 10 Договору). За несвоєчасне повернення позики або її чергової частини, визначеної в п. 5 Договору, у тому числі при застосуванні п.п. 14, 15 Договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 1% від суми позики за кожен календарний день існування простроченої заборгованості. (п. 11 Договору).
Відповідно до п. 14 Договору у випадку невиконання позичальником зобов'язання за даним договором, даний договір може бути поданий позикодавцем до стягнення. Звернення стягнення за даним договором здійснюється у безспірному порядку, або іншим способом, встановленим чинним законодавством України.
За умовами п. 12 Договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим Договором є передача в заставу рухомого майна, а саме: автомобіля марки PORSСHE модель CAYENNЕ, колір коричневий, 2013 р.в., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
11 вересня 2019 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Кондрою Л.В. за реєстровим №2715.
За умовами Договору забезпечено заставою виконання позивачем зобов'язань за Договором позики №11/09/19-2 від 11 вересня 2019 року, укладеного між сторонами, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався повернути ОСОБА_2 позику в розмірі 601372, 80 грн., що на день укладення договору становить еквівалент 23864, 00 дол. США за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «ПУМБ», з кінцевим терміном повернення заборгованості за Договором позики 11 грудня 2019 року включно, а також штрафи, пені, комісії у розмірі і у випадках, передбачених Договором позики та цим Договором та/ або чинним законодавством України, з врахуванням змін та доповнень до Договору позики та цього Договору, якщо такі будуть укладені, а також інші витрати та здійснення забезпеченої заставою вимоги. Позика є безпроцентною. Повернення позики повинно проходити в готівковій формі у місці, визначеному Договором, або у безготівковій формі, шляхом виплати та банківський рахунок заставодержателя (позикодавця), за курсом продажу доларів ПАТ КБ «ПУМБ» або виплати на банківський рахунок на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку:
-11 жовтня 2019 року - грошову суму в розмірі 200440, 80 грн., що становить еквівалент 7954, 00 дол. США;
-11 листопада 2019 року - грошову суму в розмірі 200440, 80 грн., що становить еквівалент 7954, 00 дол. США;
-11 грудня 2019 року - грошову суму в розмірі 200440, 80 грн., що становить еквівалент 7954, 00 дол. США. (п. 2.1 Договору застави).
Предметом застави за Договором є транспортний засіб марки PORSСHE модель CAYENNЕ, колір коричневий, 2013 р.в., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який оцінено в 601372, 80 грн. (п. 1.2 Договору застави).
За умовами п. 3.1. Договору застави, у випадку невиконання або неналежного виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором позики на предмет звертається стягнення на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку відповідно до розділу 3 Договору. Заставодержатель має право на власний розсуд обирати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет застави, у тому числі шляхом реалізації на підставі виконавчого напису.
На підставі заяви ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_6 20 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського МНО Шкодою О.М. вчинено виконавчий напис №2120, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб марки PORSСHE модель CAYENNЕ, колір коричневий, 2013 р.в., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8047 25.06.2019 року, боржнику - ОСОБА_1 . Транспортний засіб був переданий ОСОБА_1 , в заставу стягувачу - ОСОБА_2 , за договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського МНО Кондрою Л.В. 11 вересня 2019 року за реєстровим №2715, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк платежу за яким настав 19.12.2019 року за рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги стягувача - ОСОБА_2 за прострочення у 153 дні на суму 992100, 00 грн., з яких: за прострочення позики 600856, 40 грн.; пеня за несвоєчасне погашення позики 381444, 00 грн.; плата за вчинення виконавчого напису 9800, 00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. від 14 вересня 2021 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №2120, вчиненого 20 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського МНО Шкодою О.М. на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Приватним виконавцем встановлено, що транспортний засіб марки PORSСHE модель CAYENNЕ, колір коричневий, 2013 р.в., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» передано на реалізацію. Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 29 квітня 2021 року №536569 ДП «СЕТАМ» переможцем електронних торгів визнано учасника №13 ОСОБА_3 . Продажна ціна лоту №474944 була внесена в повному обсязі 12 травня 2021 року переможцем торгів - учасником №13 ОСОБА_3 . Того ж дня приватним виконавцем складено Акт про проведені електронні торги на підставі протоколу про проведення електронних торгів від 29 квітня 2021 №536569 ДП «СЕТАМ». За рахунок реалізації транспортного засобу вимоги стягувача за виконавчим документом задоволено у розмірі 565151, 09 грн., основна винагорода приватного виконавця у розмірі 56515, 11 грн., витрати виконавчого провадження у повному обсязі. Таким чином, у зв'язку з недостатністю коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно) для задоволення вимог стягувача-заставодержателя у повному обсязі, виконавче провадження завершено.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №711/10544/18 зазначено, що виконавчий напис - це безумовна вимога про виконання зобов'язаною особою свого договірного обов'язку, що підлягає примусовому виконанню. Цей напис є формою реалізації юрисдикційного захисту, що застосовується у нотаріальному порядку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Порядок звернення стягнення на предмет застави визначений Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
У частинах першій, третій статті 24 цього Закону установлено, зокрема, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 вказаного Закону, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
У пункті 1 Переліку документів передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису нотаріуса подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №465/7042/19, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За умовами п. 3.3. Договору застави, у разі наміру Заставодержателя звернути стягнення на предмет застави він надсилає Заставодавцю письмове повідомлення про порушення останнім зобов'язань за цим Договором та/ або Договором позики. Письмове повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на Предмет застави.
Відповідно до п. 4.4.8. Договору застави, у разі порушення Заставодавцем умов цього Договору або Договору позики, Заставодержатель має право достроково стягнути суму заборгованості. У цьому випадку він має повідомити Заставодавця в десятиденний строк, у письмовій формі. Якщо Заставодавець не виконає вимогу про дострокове повернення боргу, Заставодержатель має право задовольнити свої вимог за рахунок заставленого майна.
Як встановлено судом, 13 березня 2020 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_6 направив позивачу вимогу-повідомлення про порушення зобов'язань за Договором позики №11/09/19-2 від 11 вересня 2019 та договором застави транспортного, посвідченого Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського МНО 11.09.2019 року, р /№2715, відповідно до якої просив ОСОБА_1 протягом 30-ти днів після отримання даної вимоги-повідомлення сплатити суму заборгованості в повному обсязі за Договором позики №11/09/19-2 від 11 вересня 2019 року. Станом на 13 березня 2020 року у позичальника виникла заборгованість за позикою у розмірі 600856, 40 грн., та сума пені в розмірі 381444, 00 грн. Повідомив, що у випадку неповернення позики буде змушений звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, внаслідок чого будуть вчинені дії з примусового стягнення грошових коштів.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0312408179922 ОСОБА_1 отримав вимогу-повідомлення 16 березня 2020 року, а із заявою про вчинення виконавчого напису відповідач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса 20 травня тобто з дотриманням процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором застави на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» ВП ВС у постанові від 15.01.2020 року у справі №305/2082/14-ц вказала, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
За відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; доказів часткового чи повного погашення заборгованості, доводи позивача щодо спірної заборговані є неприйнятними.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 1, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273-279, 353-354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Телявського Анатолія Миколайовича, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович, ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Кушнір