Справа №333/5017/21
Провадження №2/333/145/23
Іменем України
10 липня 2023 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/5017/21 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що у період з 01 травня 2018 по 30 квітня 2021 року позивач надав відповідачу послуги централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , в розмірі 35 855,42 гривень. Від укладення договору на отримання послуг централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води відповідач ухиляється, однак це не є підставою для звільнення від оплати наданих послуг. На теперішній час ОСОБА_1 не здійснила повну оплату за надані послуги, тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 35 855,42 гривень, а також понесені ним при пред'явленні позову судові витрати у розмірі 2270,00 гривень.
Згідно ухвали суду 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води).
13 вересня 2021 року через канцелярію суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка вважає, що позовна заява не може бути задоволена, посилаючись на те, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості, не зазначено переліку наданих послуг та їх обсяг. Наполягає на тому, що вказані житлово-комунальні послуги не надавались. На підтвердження зазначає, що вона придбала квартиру АДРЕСА_1 на прилюдних торгах у зв'язку з реалізацією квартири в рамках виконавчого провадження, відкритого відносно боржника - ОСОБА_2 (колишній власник квартири). В квартиру змогла потрапити тільки 29 квітня 2021 року, оскільки після реалізації квартири на прилюдних торгах ОСОБА_2 відмовився передавати ключі від квартири, і вона змогла потрапити в приміщення тільки за допомогою спеціалістів служби спасіння «Кобра». Стан квартири на 29 квітня 2021 року був непридатний для проживання, в квартирі були повністю відсутні конструктивні елементи, внутрішньобудинкові системи електропостачання, теплопостачання, водопостачання і водовідведення. Протягом періоду з 29 квітня 2018 по 30 квітня 2021 року проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Договір з позивачем щодо отримання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води не укладався з причин наявності аналогічного договору з попереднім власником, який здійснив псування квартири, у зв'язку з фізичною неможливістю отримувати послуги від позивача і у зв'язку з необхідністю зберігати стан квартири без змін в якості речового доказу по кримінальній справі (справа внесена в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015080070001435). Особовий рахунок щодо вищевказаної квартири на себе не оформлювала з причин, вказаних вище і не сплачувала послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Також повідомила, що на час подання відзиву не є власником вказаної квартири. На підставі викладеного просила відмовити в задоволенні позовної зави в повному обсязі.
21 вересня 2021 року через канцелярію суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення ОСОБА_2 на стороні відповідача до участі у судовій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
06 жовтня 2021 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої розмір заборгованості збільшено до 37 175,85 гривень. Заява мотивована тим, що позов був заявлений в травні 2021 року, однак відповідачем не було сплачено суми боргу і з огляду на триваючий розгляд справи позивач збільшив період нарахування заборгованості з 01 травня 2018 по 31 серпня 2021 року.
16 червня 2022 року в судовому засіданні винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення ОСОБА_2 на стороні відповідача до участі у судовій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
22 лютого 2022 року через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до яких позивач стверджує, що квартира АДРЕСА_1 підключена до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і тому факт надання відповідних послуг є доведеним.
22 лютого 2022 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на пояснення на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка вказує на відсутність правовідносин з позивачем, помилковість висновку позивача щодо наявності її обов'язку сплатити послуги централізованого опалення та постачання гарячої води і посилається на те, що внаслідок дій попереднього власника квартири в квартирі сталася аварія, що передбачено пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким встановлено, що аварія - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров'ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам. А оскільки наявність аварії є підставою для переривання надання комунальних послуг (пункти 1, 3 частини 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), до набуття ОСОБА_1 права власності на цю квартиру, тому відповідальності за наслідки чужих дій вона не повинна нести. Крім того, між колишнім власником квартири ОСОБА_2 та Концерном «Міські теплові мережі» було укладено відповідний договір, тобто виникло зобов'язання, яке триває досі. Виходячи з інформації, отриманої ОСОБА_1 під час огляду квартири і під час кримінального провадження щодо дій ОСОБА_2 , вона переконана, що Позивач повинен був бути обізнаний про таке кримінальне провадження і його підстави. Керуючись тим, що зобов'язання ґрунтується на розумності та справедливості, ОСОБА_1 вважає, що спершу повинно бути закінчено зобов'язання ОСОБА_2 відносно Позивача щодо ліквідації наслідків аварії, оскільки сама аварія сталася під час володіння квартирою ОСОБА_2 і саме він повинен був повідомити Позивачу про аварію. А оскільки після аварії була перерва в наданні послуг централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, то за цей час плата за них не повинна нараховуватись і тому заборгованості перед Позивачем у Відповідача відсутня.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачка, будучи повідомленою судом своєчасно та належним чином про час та місце проведення слухання справи, в судове засідання не з'явилася. Засобами електронного суду надала заяву про слухання справи за її відсутності.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.
Концерн «Міські теплові мережі» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою. Основним видом його економічної діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Згідно довідки щодо заборгованості по особовому рахунку НОМЕР_1 та розрахунку ціни позову (роздруківка особового рахунку НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 за період часу з 01 травня 2018 року по 31 квітня 2021 року заборгованість складає 35 855,42 гривень (а.с.10-12), а з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2021 року заборгованість складає 37 175,85 гривень (а.с.48-49).
Згідно даних департаменту реєстраційних послуг, отриманих за запитом приватного нотаріуса Запорізького міського округу Вовк І.І., станом на 02 вересня 2021 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні (а.с.29). Раніше за вище вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 29 квітня 2018 року, власником майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , яка належала їй на праві приватної власності (а.с.8).
Зареєстрованим місцем поживання фізичної особи ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 (а.с.17). За цією адресою ОСОБА_1 мешкає з 01.01.2015 року (а.с.34).
02 березня 2023 року в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які були присутні 29 квітня 2018 року при відкритті квартири АДРЕСА_1 і підписували акт від 29 квітня 2018 року.
По суті заданих питань ОСОБА_3 пояснив суду, що він був присутнім 29 квітня 2018 року в квартирі АДРЕСА_1 на прохання ОСОБА_1 , яка придбала цю квартиру на прилюдних торгах. Ними була встановлена відсутність в квартирі радіаторів опалення, а також відсутність в кухні раковин з кранами гарячої та холодної води, ванни, будь-яких сантехнічних приладів, труб, вікон, дверей, електричного обладнання, напільного покриття і іншого оздоблення та конструктивних елементів квартири, що зробило неможливим користування цією квартирою.
По суті заданих питань ОСОБА_4 пояснив суду, що він був присутнім 29 квітня 2018 року в квартирі АДРЕСА_1 на прохання ОСОБА_1 для можливої оцінки її стану для подальшого продажу. Ними була встановлена відсутність в квартирі радіаторів опалення, а також відсутність в кухні раковин з кранами гарячої та холодної води, ванни, будь-яких сантехнічних приладів, труб, вікон, дверей, електричного обладнання, напільного покриття і іншого оздоблення та конструктивних елементів квартири, що зробило неможливим користування цією квартирою. В подальшому він зробив оцінку цієї квартири і вказав на суттєве зменшення вартості цієї квартири у порівнянні з аналогічними квартирами, що пов'язано з її станом.
06 травня 2023 року в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку була допитана як свідок ОСОБА_5 , що станом на 29 квітня 2018 року була державним виконавцем Хортицького відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, яка була присутня 29 квітня 2018 року при відкритті квартири АДРЕСА_1 , підписувала акт від 29 квітня 2018 року та складала акт державного виконавця від 29 квітня 2018 щодо стану майна, що реалізується. По суті заданих питань ОСОБА_5 пояснила, що була присутньою 29 квітня 2018 року в квартирі АДРЕСА_1 у зв'язку з виконанням службових обов'язків та для фіксації дій боржника, оскільки вищевказана квартира була передана боржнику і колишньому власнику цієї квартири ОСОБА_2 на відповідальне зберігання. Опинившись у квартирі, нею було зафіксовано псування внутрішньоквартирного обладнання та устаткування: труб опалення, водопостачання та водовідведення, радіаторів опалення, а також відсутність в кухні раковин з кранами гарячої та холодної води, ванни, будь-яких сантехнічних приладів, вікон, дверей, електричного обладнання, напільного покриття і іншого оздоблення та конструктивних елементів квартири, що зробило неможливим користування цією квартирою, що і було відображено в акті державного виконавця від 29 квітня 2018 року.
В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що попереднім власником квартири був ОСОБА_2 , з яким позивач уклав договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відносно ОСОБА_2 , як боржника, було відкрито виконавче провадження, в рамках якого було реалізовано квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і сторонам справи було відомо про відсутність з 29 квітня 2018 року у вказаній квартирі внутрішньоквартирного обладнання і устаткування, необхідного для централізованого постачання опалення та централізованого постачання гарячої і холодної води. Договору між позивачем та відповідачем щодо надання послуг централізованого постачання опалення та централізованого постачання гарячої і холодної води не укладалося.
Відповідно зі ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За правилами ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (правовий висновок Верховного Суду України в рішенні від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13). На підставі пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 жовтня 2007, система теплоспоживання - це комплекс теплоспоживчих установок, з'єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору.
Згідно досліджених судом доказів, а саме: акту від 29 квітня 2018 року, акту державного виконавця від 29 квітня 2018 року та звіту з технічного обстеження квартири АДРЕСА_1 , виконаний експертом ОСОБА_6 встановлений факт відсутності у вищевказаній квартирі обладнання та устаткування, необхідного для централізованого постачання опалення та централізованого постачання гарячої води (а.с.30-31, 63-68). Тобто отримання вказаних житлово-комунальних послуг належного об'єму та якості є неможливим.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 4 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції станом на 29 квітня 2015) споживач зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.
Відсутність вини ОСОБА_1 в псуванні обладнання та устаткування квартири АДРЕСА_1 доведено належними та допустимими доказами і не спростовується позивачем.
Водночас цими ж доказами доведено факт псування вказаної квартири з боку колишнього власника ОСОБА_2 .
Аналогічні зобов'язання споживача передбачені типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Відповідно до вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Стан обладнання та устаткування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та централізованого постачання гарячої і холодної води в квартирі АДРЕСА_1 визначається пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» терміном «аварія» - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров'ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам.
Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв, зокрема, на ліквідацію наслідків аварії. Отже, час перебування обладнання та устаткування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та централізованого постачання гарячої і холодної води в квартирі АДРЕСА_1 в стані аварії, тобто непридатному для використання, є часом перерви в наданні відповідних послуг і це свідчить про відсутність фактичного надання послуг позивачем, і, як наслідок, відсутність зобов'язання у ОСОБА_1 оплатити послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої і холодної води.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання щодо постачання послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої і холодної води є двостороннім, тобто таким, в якому у надавача послуг (позивача) є обов'язок надати послугу відповідачеві і право вимагати оплату за надану послугу, в той час як у відповідача є право отримати послугу від позивача і відповідний обов'язок сплатити цю послугу.
Але у цьому випадку виконання цього зобов'язання позивачем є неможливим. Тому між останнім і відповідачем зобов'язання не виникло в силу ст.607 ЦК України.
Оскільки позивач набула у власність квартиру з підстави, яка не містить застережень про переведення зобов'язань попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями ст.520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні), тому вимоги позивача, сформульовані у позовній заяві та скеровані до відповідача як нового власника, є безпідставними (правова позиція Верховного Суду від 01 вересня 2020 року викладено у постанові у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604св20)).
Також суд доходить висновку про обізнаність позивача щодо стану квартири АДРЕСА_1 , оскільки Комунальне підприємство «Основаніє» було посередником і мало діючі договори на обслуговування багатоквартирного буд. АДРЕСА_1 з позивачем, при цьому представники цього підприємства брали безпосередню участь у фіксуванні стану вищевказаної квартири, тобто знали про її стан і повинні були передати цю інформацію правонаступнику - позивачу.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв'язку із відмовою в позові судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.509, 526, 629, 631 ЦК України, ст.ст.1, 7, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, п.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 жовтня 2007, ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458), що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд.137, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 10 липня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков