Справа № 127/19947/23
Провадження № 3/127/5408/23
11 липня 2023 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за п. 6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП, -
ОСОБА_1 будучи завідувачем сектору з режимно - секретної роботи Департаменту з питань оборонної роботи, порушила вимоги режиму секретності, не забезпечила контроль за охоронною державної таємниці та не виконала висновків комісії СБУ, викладених в попередньому акті перевірки.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 37 Закону України «Про державну таємницю» та п. 69, 160, 206, 737 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, згідно протоколу просить розгляд справи проводити у її відсутність, вину визнає в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, зокрема, проводити судове засідання у відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
У рішенні від 03.04.2008 в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з урахуванням скорочених строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, КУпАП визначені випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 268 КУпАП), однак розгляд справи за ст. 212-2 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, не належить до цих випадків.
Суд, дослідивши матеріали справи, що надійшли до суду приходить до наступного висновку.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП настає у разі порушення законодавства про державну таємницю, а саме: невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
Вказана норма є бланкетною та відсилає до нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення охорони державної таємниці.
Відповідно до вимог ст. ст. 37, Закону України «Про державну таємницю» Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов'язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.
Пунктом 206, 207 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях» від 18.12.2013 передбачено, що на підприємствах, в установах, організаціях для проведення секретних робіт визначаються спеціальні місця, що поділяються на режимні приміщення (зони, території), які можуть бути окремими приміщеннями, будинками, спорудами, ділянками, територіями, а також їх комплекси у різному поєднанні. Обладнання режимних приміщень (зон, територій), порядок доступу до них фізичних осіб, обсяг необхідних робіт з технічного захисту інформації, а також використання технічних засобів охорони визначаються залежно від характеру та ступеня секретності робіт, вимог щодо забезпечення збереження державної таємниці, а також інших факторів, що створюють, загрозу її витоку.
В порушення вимог п. 69 Порядку, громадянці ОСОБА_2 (кандидату на посаду головного спеціаліста сектору з режимно-секретної роботи Департаменту) письмово не повідомлено про відмову їй в наданні допуску до державної таємниці (лист СБУ на адресу установи № 53/26/47-1879дск від 28.04.2023), до УСБУ у Вінницькій області копію відповідного повідомлення не направлено.
Пункт 69 Порядку передбачає підприємство, установа, організація зобов'язані у п'ятиденний строк з дня надходження письмового повідомлення органу СБУ про відмову в наданні громадянину допуску до державної таємниці письмово повідомити такому громадянину про причини і підстави для відмови. Копія зазначеного повідомлення надсилається органу СБУ, який проводив перевірку та прийняв рішення про відмову.
В порушення вимог п.737 Порядку «План заходів щодо забезпечення режиму секретності в умовах особливого періоду» Департаменту не містить переліки матеріальних носіїв секретної інформації, що в умовах воєнного стану залишаються на місці чи переміщуються в безпечні місця в межах установи, передаються для зберігання до архівних установ, вивозяться до місць евакуації, знищуються на місці.
Пунктом 737 Порядку передбачено, що плани заходів також повинні містити: переліки матеріальних носіїв секретної інформації, які в умовах воєнного або надзвичайного стану залишаються на місці чи переміщуються в безпечні місця в межах підприємства, установи, організації, передаються для зберігання до архівних установ, вивозяться до місць евакуації, знищуються на місці. Зазначені переліки складаються таким чином, щоб уникнути необхідності їх постійно переробляти у зв'язку з поточними змінами у журналі або картці обліку РСО.
Відповідно до функціональних обов'язків завідувача сектору з режимно- секретної роботи Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної військової адміністрації, на ОСОБА_1 покладено обов'язки із виконання вимог режиму секретності.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог режиму секретності, не забезпечення контролю за охороною державної таємниці та невиконання висновків комісії СБУ. викладених в попередньому акті перевірки.
Вказані обставини, крім вищевказаного протоколу, підтверджуються зобов'язанням ОСОБА_1 від 02.08.2020р., посадовою інструкцією затвердженою 10.11.2022р., наказом № 4-К від 26.01.2023р., витягом з Акту перевірки стану охорони державної таємниці у Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної військової адміністрації № 53/26/47-2886дск від 20.06.2023р. карткою доступу до державної таємниці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1ст. 212-2 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд враховує всі обставини справи, а тому суд приходить до переконання, що з метою попередження вчинення ОСОБА_1 аналогічних правопорушень у майбутньому до нього слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 40-1, 212-2, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,8020 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: