П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/4810/21
Перша інстанція: суддя Морська Г.М.,
повний текст судового рішення
складено 22.11.2021, м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопаду 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги до Військової частини НОМЕР_1 , а саме: визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день смерті ОСОБА_2 .
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_2 , як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_2 зі служби; зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_2 як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_2 зі служби.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що станом на час звільнення ОСОБА_2 виплата військовослужбовцям компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій не передбачалась чинним законодавством.
З іншого боку, апелянт зазначає, що дружина померлого ОСОБА_2 не має права на отримання спірної компенсації, оскільки предметом спадкування є лише конкретні суми вже нарахованої пенсії або інших виплат, які належали особі за життя та залишилися неотриманими у зв'язку з її смертю.
Крім того, апелянт наголошує, що за життя ОСОБА_2 не порушувалось питання щодо нарахування та виплати спірної компенсації.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюб, виданим 30 грудня 1981 року районним відділом ЗАГС Шаргородського району Вінницької області.
ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Сила України у Військовій частині НОМЕР_1 .
При цьому, ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, у зв'язку з чим отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою № 734 від 23 липня 2018 року, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , та посвідченням серії УБД, виданим 20 вересня 2016 року Управлінням персоналу штабу командування СВ ЗС України.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 вересня 2019 року № 212 старшого прапорщика ОСОБА_2 , старшого механіка групи обслуговування вертольотів та двигунів авіаційно-технічного загону вертолітної ескадрильї, звільнено наказом командира 11 окремої бригади армійської авіації «Херсон» (по особовому складу) від 04 вересня 2021 року №38-РС з військової служби у відставку з виключенням з військового обліку, відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
В свою чергу, ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
У грудні 2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсацію за невикористану додаткову відпустку померлого чоловіка.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 30 грудня 2020 року № 2220 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, посилаючись на те, що рапорт на виплату вказаної компенсації ОСОБА_2 не надавав, а відповідний наказ на виплату не видавався.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду.
За наслідками з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач у межах спірних правовідносин, як дружина померлого ОСОБА_2 , на підставі ст. 1227 ЦК України має право на отримання компенсації за невикористані її чоловіком додаткові відпустки за 2015-2019 роки, які ним не одержані за життя, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Так, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно з п. 12 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
В свою чергу, ЗУ «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Між тим, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно абз. 3 п. 14 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки померлого чоловіка.
В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_2 не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій під час проходження ним військової служби.
В свою чергу, аналіз зазначених норм свідчить про те, що у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію.
При цьому, право на отримання додаткової відпустки може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Між тим, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби має виплачуватись компенсація за всі невикористані ними дні щорічної та додаткової відпустки.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при звільненні з військової служби ОСОБА_2 мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що дана справа в наведеній частині вимог є типовою, а тому при її розгляді потрібно керуватись висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 21 серпня 2019 року, ухваленій у зразковій справі № 620/4218/18.
В свою чергу, щодо права позивача на отримання грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки її померлого чоловіка, суд зазначає наступне.
Так, згідно п. 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок № 260), у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п. 2 розділу ХХХ Порядку 260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Згідно ч. 1 ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
В даному випадку, компенсація за невикористану відпустку є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, яка належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_2 , має право на отримання компенсації за невикористані її чоловіком дні додаткової відпустки, на підставі положень ст. 1227 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
В свою чергу, судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопаду 2021 року - без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян