04 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/2518/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року (головуючий суддя Прудника С.В.)
у справі №160/2518/23
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві
про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, № 114 від 20.12.2022 в частині визначення робочого місця за адресою: АДРЕСА_1 , відносно співробітника ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 13.07.2021 перебуває на службі в органах Державного бюро розслідувань, є співробітником Третього оперативного відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що є проходженням державної служби особливого характеру. Оскаржуваним наказом для деяких оперативних працівників Третього оперативного відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в тому числі позивача, визначено робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що згідно ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. В даному випадку, оскільки роботодавець, не отримавши згоду позивача на переведення на службу в іншу місцевість, як того вимагає стаття 32 КЗпП України, порушив право на працю та заборону на переведення працівника без його згоди, в зв'язку із чим його трудові права підлягають судовому захисту та негайному поновленню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що відповідно до норм Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань № 743, при переведенні саме з однієї посади на іншу необхідна обов'язкова згода особи, що переводиться, а при переміщенні в іншу місцевість, тим більше на яку поширюється діяльність структурного підрозділу, в якому працює особа, згода на таке переміщення не вимагається. Суд визнав помилковим твердження позивача, що спеціальне законодавство не регламентує питання переведення працівників ДБР в іншу місцевість і в даному випадку слід застосовувати норми КЗпП України, зокрема статтю 32 КЗпП України. Суд з цього приводу зазначив, що спеціальне законодавство все ж таки регламентує переведення працівників та їх переміщення, у тому числі й в іншу місцевість. Суд встановив, що оскаржуваним наказом позивачу лише визначено інше робоче місце в тому ж структурному підрозділі, з тією ж посадою, з тими ж самими обов'язками, з тією ж самою заробітною платою та з тими ж самими умовами проходження служби. Також суд врахував специфіку провадження діяльності органами ДБР, згідно якої структурні підрозділи територіальних управлінь ДБР з визначеним містом дислокації (третій оперативний відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві) здійснюють свої повноваження не лише в цьому обласному центрі, а на території всієї області, не маючи при цьому окремих структурних підрозділів в інших населених пунктах цих областей.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Скаржник наполягає на відсутності згоди на переведення його в іншу місцевість, а саме: визначення місця роботи не в місті Дніпрі (де він працював до прийняття наказу від 20.12.2022 №114), а в іншій місцевості - в місті Кривий Ріг, і вважає таке визначення місця роботи фактичним переведенням на роботу в іншу місцевість без згоди працівника, що є порушенням трудового законодавства України. Стосовно застосування судом першої інстанції норм Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та Положення № 743 позивач зазначає, що в даному випадку спеціальний Закон №794-VIII встановлює підстави переведення, які зазначені у ст. 14-3 Закону, та порядок переведення, який визначає за чиєю ініціативою таке переведення відбувається. Проте, Закон №794-VIII та Положення №743 не врегульовують випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості, про що йдеться у статті 32 КЗпП України. Відтак, позивач вважає, що вказані норми не містять положень, які б врегульовували випадки, коли переміщення відбувається до іншої місцевості, і жодних застережень з цього приводу в них не наведено, тому у даному випадку застосуванню підлягають норми КЗпП України, а саме: стаття 32 КЗпП України, якою встановлюється можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Щодо встановлених судом обставин, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 21.07.2021 фактично надав згоду на будь-яке переведення (переміщення) в межах територій вказаних областей ще до видання спірного наказу, позивач зазначає, що у своїй заяві від 21.07.2021 позивач дійсно вказав, що «готовий нести службу там, де це необхідно в інтересах служби». Однак, зважаючи на вищезазначені норми права, переведення ОСОБА_1 до робочого місця в іншому населеному пункті є зміною істотних умов праці, а тому у будь-якому разі потребує обов'язкової згоди працівника на таке переведення та не нівелює обов'язку роботодавця попередити про таку зміну (зміну місцевості) та отримати відповідну згоду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого суду письмового відзиву просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Відповідач, проаналізувавши норми діючого законодавства, зазначає, що з огляду на нагальну службову необхідність, відповідне погодження ДБР на розміщення слідчих та оперативних підрозділів у відповідному приміщенні, зважаючи на відсутність заперечень та фактичну згоду ОСОБА_1 на визначення йому робочого місця, яка нормами спеціального законодавства не вимагається, відсутністю зміни жодної істотної умови проходження служби (найменування посади, об'єм обов'язків (виконання завдань ДБР на території Дніпропетровської області), система та розмір заробітної плати, режим роботи, робочий час тощо), дії ТУ ДБР у м. Полтаві по відношенню до ОСОБА_1 є повністю правомірними, а наказ ТУ ДБР у м. Полтаві від 20.12.2022 № 114 в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить йому та виданий в межах повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 12.07.2021 № 111-о/дск прийнятий на службу до Державного бюро розслідувань на посаду начальницького складу третього оперативного відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві з подальшим укладанням контракту.
З метою забезпечення виконання завдань, покладених на Державне бюро розслідувань, належної організації роботи ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснення оперативного реагування на протиправні дії на території обслуговування, підслідні Державному бюро розслідувань, директором ТУ ДБР у м. Полтаві видано наказ від 20.12.2022 № 114, яким визначено для слідчих Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві (згідно з додатком), у тому числі ОСОБА_1 , робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 .
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 22.12.2022, про що свідчить його особистий підпис на цьому наказі.
Вважаючи, що наказом від 20.12.2022 № 114 позивача фактично переведено в іншу місцевість без його згоди, чим порушено норми трудового законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року №794-VIII, відповідно до статті 1 якого Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи (ч.1 ст.9 Закону №794-VIII).
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №794-VIII для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються його територіальні управління, в тому числі: територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області.
Територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань (ч.6 ст.9 вказаного Закону).
Положенням про Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, затвердженим наказом ДБР від 29.12.2020 № 877, передбачено, що ТУ ДБР у м. Полтаві забезпечує виконання завдань ДБР безпосередньо та через підрозділи, розташовані у визначених населених пунктах на території Дніпропетровської. Полтавської, Сумської, Харківської областей (пункт 4 Розділу І «Загальні положення»).
ТУ ДБР у м. Полтаві, з метою організації своєї діяльності, за погодженням з Директором ДБР визначає місце розташування слідчих та оперативних підрозділів ТУ ДБР у м. Полтаві в межах його територіальної юрисдикції (абзац 14 пункту 3 Розділу II «Засади організації діяльності ТУ ДБР»).
Указом Президента України від 05 лютого 2020 року № 41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР, що, у свою чергу, зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату ДБР, так і його територіальних органів.
На виконання Указу Президента України від 05.02.2020 №41/2020, з метою усунення проблемних аспектів правового, структурного виконання покладених на ДБР завдань, як державного правоохоронного органу, Державним бюро розслідувань затверджено нову структуру ТУ ДБР у місті Полтаві, якою утворено слідчі та оперативні відділи для кожної області юрисдикції ТУ ДБР у м. Полтаві із визначенням місця дислокації в адміністративних центрах цих областей (слідчий та оперативний відділи (з дислокацією у м, Полтаві), слідчий та оперативний відділи (з дислокацією у м. Харкові), слідчий та оперативний відділи (з дислокацією у м. Сумах), слідчі та оперативні відділи (з дислокацією у м. Дніпрі).
Відповідно до наданих відповідачем пояснень, задля виконання вимог КПК України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», інших актів законодавства, здійснення оперативного реагування на протиправні дії, проведення оперативно-розшукової діяльності, оперативного супроводження кримінальних проваджень тощо, виникла службова необхідність у визначенні працівникам Третього оперативного відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві робочого місця за адресою вул. Гурова Вадима, 1В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Статтею 14 Закону №794-VIII визначено, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань (ч.1).
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (ч.2).
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством (ч.5).
Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами (ч.6).
Статтею 14-3 Закону №794-VIII врегульовано питання переведення працівників Державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч.2, 3 ст.14-3 Закону №794-VIII особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
Відповідно до ч.6 ст.14 Закону №794-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, яке, про що в ньому зазначено, визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов'язки.
Пунктом 59 Положенням № 743 передбачено, що призначення осіб рядового та начальницького складу на посади та переведення (переміщення) їх по службі здійснюється з додержанням, зокрема, таких вимог:
переміщення по службі здійснюється, як правило, без зарахування в розпорядження керівників (начальників). Призначення на посади осіб рядового та начальницького складу, які перебувають у розпорядженні керівників (начальників), здійснюється в найкоротший строк (пп.2 п. 59);
переміщення по службі в іншу місцевість осіб рядового та начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі та визнані військово-лікарською (лікарсько-експертною) комісією придатними або обмежено придатними до служби, але мають потребу за станом свого здоров'я або за станом здоров'я членів сім'ї змінити місце служби (проживання), здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (пп.4 п. 59);
особи рядового та начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їх згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади; таке переведення осіб рядового та начальницького складу може здійснюватися за їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення (пп.9 п.59).
Згідно пункту 60 Положення № 743 призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється:
1) на вищі посади - за конкурсом (у порядку просування по службі);
2) на рівнозначні посади:
за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення;
у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів;
за сімейними обставинами або з інших поважних причин;
за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
3) на нижчі посади:
за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та за їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення;
у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів;
за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
з урахуванням ділових якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами оцінки службової діяльності;
за сімейними обставинами або з інших поважних причин - за особистим проханням.
З наведених правових норм вбачається, що Законом №794-VIII та Положенням № 743 встановлені правила переведення працівників ДБР, за яких переведення осіб рядового і начальницького складу у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, відбувається за їх згодою на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Аналіз норм Положення № 743 також дає підстави для висновку, що (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється за їх згодою: на рівнозначні посади або на нижчі посади - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вважає, що оскільки Закон №794-VIII та Положення №743 не містять положень, які б врегульовували випадки, коли переміщення відбувається до іншої місцевості, вважає, що у даному випадку застосуванню підлягають норми КЗпП України, а саме: стаття 32 КЗпП України, якою встановлюється можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Суд першої інстанції, проаналізувавши наведені норми законодавства в їх сукупності, дійшов правильного висновку про помилковість твердження позивача, що спеціальне законодавство не регламентує питання переведення працівників ДБР в іншу місцевість.
Суд першої інстанції правильно встановив, що спеціальним законодавством врегульовано питання переведення осіб рядового і начальницького складу ДБР за їх згодою в системі ДБР, яка відповідно до статті 9 вказаного закону, складається з центрального апарату, територіальних управлінь, спеціальних підрозділів, навчальних закладів та науково-дослідних установ. Тобто за згодою осіб рядового та начальницького складу відбувається їх переведення між цими складовими ДБР (центральний апарат, територіальні управління тощо). При цьому Закон №794-VIII не встановлює обов'язкової згоди на переведення особи в іншу місцевість в межах одного й того ж структурного підрозділу.
Також відповідно до Положення №743 при переведенні саме з однієї посади на іншу, в тому числі рівнозначну, необхідна обов'язкова згода особи, що переводиться, а при переміщенні на ту ж посаду в іншу місцевість, тим більше на яку поширюється діяльність структурного підрозділу, в якому працює особа, згода на таке переміщення не вимагається.
Відсутність у Законі №794-VIII та Положенні № 743 норми про обов'язковість згоди осіб рядового і начальницького складу ДБР на переміщення в іншу місцевість, виходячи з інтересів служби, свідчить не про неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, як помилково вважає позивач, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин відповідно до норм трудового законодавства.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції і з приводу оцінки доводів позивача щодо приписів ст. 32 КЗпП України, зокрема ч.2 ст. 32 КЗпП України.
Відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.32 КЗпП України).
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я (ч.2 ст.32 КЗпП України).
В цьому контексті з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 20.12.2022 № 114 позивачу лише визначено інше робоче місце в цьому ж структурному підрозділі (третій оперативний відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві), на цій же посаді, з тими ж самими обов'язками, з тією ж самою заробітною платою та з тими ж самими умовами проходження служби.
Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що позивач при призначенні на посаду в третій оперативний відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві у своїй заяві від 21.07.2021 зазначив: «Покладені на мене обов'язки буду виконувати чесно та сумлінно. Готовий нести службу там, де це необхідно в інтересах служби».
Тож, до вступу на службу до ДБР, розуміючи специфіку роботи в ТУ ДБР у м. Полтаві із здійсненням повноважень, в тому числі, на території всієї Дніпропетровської області, позивач фактично надав згоду на будь-яке переміщення в межах території Дніпропетровської області, ще до видання спірного наказу.
Суд також враховує, що органи ДБР, на відміну від інших правоохоронних органів, мають певну специфіку провадження своєї діяльності, зокрема це стосується саме територій на яких вони діють. Структурні підрозділи територіальних управлінь ДБР з визначеним містом дислокації (третій оперативний відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві) здійснюють свої повноваження не лише в цьому обласному центрі, а на території всієї області, не маючи при цьому окремих структурних підрозділів в інших населених пунктах цих областей, на відміну від, наприклад, відділків поліції відділу поліції району міста. Відтак, робоче місце працівника слідчого або оперативного підрозділу територіального управління ДБР може бути визначене у будь-якому населеному пункті області юрисдикції такого відділу й відповідно в цьому випадку згода такого працівника на зміну його робочого місця не має вимагатися.
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу про визначення йому робочого місця в м. Кривий Ріг з підстави ненадання ним згоди не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив правильне законне та обґрунтоване про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі №160/2518/23 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко