06 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/11223/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Чабаненко С.В.,
секретар судового засідання Юрчук М.О.
за участі представника відповідача Деркач Марини Анатоліївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року (головуючий суддя Максименко Л.Я.)
в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Держпраці у Запорізькій області, правонаступником якого є Південно східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивачка, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася 18.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача, пов'язані з винесенням постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №16ДПС-ФС від 22.09.2021;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №16ДПС-ФС від 22.09.2021.
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову вказано, що відповідачем порушено вимоги абзацу 2 п. 3 та абзацу 3 п.4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, оскільки позивачка жодних повідомлень від Головного управління Держпраці у Запорізькій області не отримувала, а копії постанови, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, відсутні докази про надіслання даної постанови. Також зазначає, що оскаржувана постанова була винесена на підставі акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області від 29.07.2021 року №6954/08/01/07/09/ НОМЕР_1 . При цьому позивачкою, під час подання заперечень до ДПС у Запорізькій області на акт фактичної перевірки від 29.07.2021 року №6954/08/01/07/09/ НОМЕР_1 , було помилково надано не той договір підряду, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім наданого до ДПС договору підряду, існував інший договір з іншими строками дії. Але фактично, через порушення відповідачем Порядку №509, вважає, що вона була позбавлена можливості надати свої пояснення та заперечення під час розгляду справи управлінням Держпраці. Просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що контролюючий орган був допущений до проведення фактичної перевірки та здійснив її за умов дотримання вимог ПК України. Зазначив про допущення з боку ФОП ОСОБА_1 порушень вимог ст. 24 КЗпП України в частині допуску ОСОБА_2 до роботи без укладання трудового договору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Посилається на те, що відповідачем порушено вимоги абзацу 2 п. 3 та абзацу 3 п.4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, оскільки позивачка жодних повідомлень від Головного управління Держпраці у Запорізькій області не отримувала, а копії постанови, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, відсутні докази про надіслання даної постанови. Зазначає, що через порушення відповідачем Порядку №509, вона була позбавлена можливості надати свої пояснення та заперечення під час розгляду справи управлінням Держпраці. Також вказує, що частина документів позивачки залишилися за місцем здійснення діяльності в м.Приморськ Запорізької області, яке зараз знаходиться у тимчасовій окупації, що унеможливлює подання оригіналів таких документів до суду, у зв'язку з чим і просила відкласти розгляд справи. Однак вказане клопотання залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 року та від 28.02.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження на 30.03.2023 року.
15.03.2023 року представником позивача на електронну адресу суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтовано тим, що територія Запорізького району (до якого входить м.Запоріжжя) віднесена до території можливих бойових дій. Зазначає, що частина документів позивачки залишилися за місцем здійснення діяльності в м.Приморськ Запорізької області, яке зараз знаходиться у тимчасовій окупації, що унеможливлює подання оригіналів таких документів до суду. Просить відкласти розгляд справи до закінчення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023 року зобов'язано ОСОБА_1 надати пояснення, які саме документи вона має подати до суду апеляційної інстанції як доказ та чому такі документи (як доказ) не були подані нею до суду першої інстанції. Відкладено розгляд клопотання представника позивача адвоката Монько Євгена Миколайовича про відкладення розгляду справи №280/11223/21 до закінчення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні до 15.05.2023 року в порядку письмового провадження.
11.05.2023, на виконання ухвали суду від 30.03.2023, представником позивачки подано заяву, в якій вказано, що мали намір подати суду письмові пояснення особи, з якою було укладено договір підряду та оригінали документів (зокрема, копії яких подавались до матеріалів справи у суді першої інстанції). Але ці документи залишилися за місцем здійснення діяльності у м.Приморськ Запорізької області, яке зараз знаходиться у тимчасовій окупації, що унеможливлює подання їх до суду.
15.05.2023, у зв'язку з перебуванням судді Божко Л.А. у відпустці, розгляд справи відкладено на 30.05.2023.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.05.2023 року призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.06.2023 року о 13:30.
20.06.2023 від представника Південно-східного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надійшло клопотання про заміну сторони, просить здійснити заміну відповідача Головне управління Держпраці у Запорізькій області правонаступником Південно-східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Посилається на те, що повноваження та функції Головного управління Держпраці у Запорізькій області за постановою КМУ від 12.01.2022 року №14 передані Південно-східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці. В ході розгляду справи клопотання задоволено.
22.06.2023 року у зв'язку з хворобою члена колегії (судді Божко Л.А.) розгляд справи відкладено на 06.07.2023 року.
У зв'язку з перебуванням члена колегії (судді Божко Л.А.) на лікарняному здійснено заміну судді, визначено склад колегії: головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді Чабаненко С.В., Л.А., Лукманова О.М.
В судове засідання позивачка (представник) не з'явилися. Про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовою кореспонденцією, що направлялася на адресу позивачки рекомендованим листом з повідомленням ( АДРЕСА_1 ), однак поштова кореспонденція повернулася до суду з позначками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачка повідомлена належним чином про час і місце судового засідання, оскільки судом направлено повідомлення за адресою, що була вказана позивачкою в позові.
Неявка в судове засідання позивачки (представника) не перешкоджає розгляду справи. Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи під позивачки не надходило.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розгляду справи без участі позивачки. Вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки 13.09.2021 року на її адресу був направлений лист про те, що протягом 45 днів з дня надходження документів від податкового органу буде розглянута справа про накладення на неї штрафу. Розгляд справи про накладення штрафу відбувся 22.09.2021.
На питання суду: «Чи є підтвердження, що позивачка була повідомлена про розгляд справи про накладення на неї штрафу - 22.09.2023?», - представник відповідача пояснив, що таких підтверджень нема при цьому зазначив, що Порядок №509 на даний час не передбачає повідомляти особу про час і місце розгляду справи про накладення штрафу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.07.2021 №2131-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та направлень від 15.07.2021 №3258, №3259 посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області 21.07.2021 проведено перевірку господарської одиниці - бар, що розташований за адресою АДРЕСА_2 та належить суб'єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
За результатами фактичної перевірки був складений та зареєстрований акт від 29.07.2021 року №6954/08/01/07/09/ НОМЕР_1 .
З акту перевірки слідує, що:
«при перевірці бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , встановлено…використання праці найманої особи без оформлення трудових відносин, а саме - ОСОБА_2 , який виконує обов'язки продавця, повідомлення про прийняття зазначеного працівника на роботу до Головного управління ДПС у Запорізькій області не подавалось..».
Уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Запорізькій області повідомлено ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу листом від 13.08.2021 № 08/03.4-06/8366.
Розглянувши справу про накладання штрафу та на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області від 29.07.2021 року №6954/08/01/07/09/ НОМЕР_1 щодо порушень ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413, відповідач 22.09.2021 року прийняв постанову про накладення на позивачку штрафу №16ДПС - ФС у розмірі 60 000грн.
Позивачка вважає протиправною постанову №16 ДПС-ФС від 22.09.2021 та протиправними дії відповідача при прийнятті вказаної постанови.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, КЗпП України, норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України..
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно пункту 2 Положення №96 Держпраця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення №96 Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраця, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
У відповідності до зазначених норм Головному управлінню Держпраці в Запорізькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Крім того, відповідно до п.п. 20.1.47 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.07.2021 №2131-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та направлень від 15.07.2021 №3258, №3259 посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області 21.07.2021 проведено перевірку господарської одиниці бар, що розташований за адресою АДРЕСА_2 та належить суб'єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с. 46, 47, 48).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки (п.80.1, 80.2 ст.80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов:
наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та
пред'явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в направленнях на перевірку від 15.07.2021 №3258, №3259 зазначено, що:
«Мені, ОСОБА_2 . продавець ФОП ОСОБА_1 , пред'явлено службове посвідчення та направлення від 15.07.2021 (№3258, №3259) на проведення перевірки. та вручено 21.07.21 (14:10) копію наказу від 15.07.2021 №2129/п, поставлено підпис (а.с. 47, 48).
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять наказ від 15.07.2021 №2129/п.
Зокрема, матеріали справи містять наказ від 15.07.2021 №2131-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », згідно якого наказано провести з 19.07.2021 року тривалістю не менше 10 діб фактичну перевірку бару за адресою АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (а.с. 46).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято наказ від 15.07.2021 №2131-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », однак перевірка здійснена на підставі іншого наказу, а саме від 15.07.2021 №2129/п, про що також зазначено в направленнях від 15.07.2021 №3258 та №3259.
При цьому в акті (довідці) фактичної перевірки від 28.07.2021 року не зазначено, на підставі якого наказу проведено перевірку (а.с. 49).
На думку колегії суддів апеляційної інстанції оскільки ФОП ОСОБА_1 не була повідомлена про час і місце розгляду справи про накладення на неї штрафу, то вона не могла надати будь яких пояснень щодо здійснення фактичної перевірки.
Слід зазначити, що статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у 16-ти кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
перевищення встановленої статтею 21-1 цього Кодексу допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев'ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;
вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (Порядок №509).
Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 3-7 цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Згідно з пунктом 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у даній справі основним аргументом позивачки є те, що її не було завчасно повідомлено про розгляд справи про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції не повідомлення позивачку про розгляд справи про накладення штрафу дає підстави для висновку, що відповідач позбавив позивачку права надати пояснення, документи, висловити зауваження під час розгляду справи.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що станом на дату прийняття постанови від №16ДПС-ФС від 22.09.2021 про накладення штрафу у розмірі 60 000грн. - пункти 6, 7 Порядку №509 з вимогами про необхідність повідомлення суб'єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу - виключені на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 №823.
Тобто, Порядок №509 у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, не визначає обов'язку для суб'єкта владних повноважень у завчасному повідомленні особу про розгляд справи про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 265 КЗпП України.
При цьому матеріали справи не містять докази повідомлення позивачку про дату розгляду справи про накладення штрафу.
Аналіз зазначених обставин дає підстави для висновку, що позивачка не знала про дату, час та місце розгляду відповідачем справи про накладення не неї штрафу, тому не могла брати участь у такому засіданні та надавати пояснення для власного захисту.
Слід зазначити, що у статті 3 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V серед основних принципів здійснення державного нагляду міститься принцип відкритості та прозорості.
Критерій урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень.
Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі.
Право бути вислуханим має бути забезпечене, насамперед, у справах, де передбачається прийняття "несприятливих" адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.
Головне управління Держпраці у відповідній області як будь-який інший орган державної влади повинно застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо у тому разі, коли воно матиме несприятливі наслідки для особи.
Виходячи з розміру накладеного штрафу, він є суттєвим для позивачки.
Вказані санкції (штраф) є фінансовою відповідальністю (за висновком Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2020 у справі №260/1743/19).
Водночас, особі, до якої застосовуються суттєві розміри штрафу в якості відповідальності за порушення законодавства про працю, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи.
Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, правовий захист тощо.
Відсутність аналізу суб'єктом владних повноважень всіх обставин у сукупності та прийняття рішення без врахування позиції особи, яка притягується до відповідальності і якій не було належним чином надано право бути заслуханою державним органом влади, свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості рішення, передбаченого пунктом 3 частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем направлено 13.08.2021 року ФОП ОСОБА_1 повідомлення від 13.08.2021 № 08/03.4-06/8366 про розгляд справи (а.с. 52).
Вказане повідомлення містить інформацію, що відповідачем одержано 09.08.2021 року акт перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Також зазначено, що відповідно до п. 3 Порядку №509 від 17.07.2013 справа про накладення штрафу розглядається в 45-ти денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів.
Постанова щодо накладення на позивачку штрафу прийнята відповідачем 22.09.2021 року
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що позивачка одержала повідомлення від 13.08.2021 №08/03.4-06/8366 про розгляд справи, також матеріали справи не містять підтверджень, що позивачка була поінформована, що розгляд справи про накладення на неї штрафу відбудеться 22.09.2021.
Слід вказати, що Верховний Суд вже вирішував зазначене правове питання, чи означає скасування обов'язку уповноваженої посадової особи повідомляти суб'єкту господарювання про розгляд його справи про накладення штрафу, також і скасування права останнього на участь у процесі прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.09.2021 року у справі №420/9061/20 сформовано наступні правові висновки: виключення пункту 6 та 7 Порядку №509 з вимогами про необхідність повідомлення суб'єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу не може нівелювати право особи на участь у процесі прийняття рішення про притягнення її до відповідальності.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.09.2021 №420/9061/20.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також слід зазначити, що у статті 2 КАС України закріплені основні принципи адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, а адміністративний суд керується ними при оцінюванні законності прийнятих рішень.
Так, відповідно до пункту 9 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: «з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення».
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених обставин дає підстави для висновку, що відповідачем порушено основоположний принцип забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Оскільки розгляд справи про накладення штрафу на позивачку відбувся з порушенням права позивачки на участь у процесі прийняття рішення (що передбачене п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України), то постанова Головного управління Держпраці у Запорізькій області №16ДПС-ФС від 22.09.2021 про накладення штрафу у розмірі 60000грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачкою доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Слід зазначити, що бездоганне виконання суб'єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм та принципів законодавства України є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до відповідальності та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивачки та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Отже, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року - скасувати, а позов задовольнити, визнавши протиправними дії Головного управління Держпраці у Запорізькій області при прийнятті постанови про накладення штрафу №16ДПС-ФС від 22.09.2021, як наслідок, скасувати постанову про накладення штрафу №16ДПС-ФС від 22.09.2021.
Виходячи з того, що позовні вимоги задоволені, то на користь позивачки слід здійснити розподіл судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 2270грн. (за подання позову 908грн. - платіжне доручення №129 від 24.11.2021 (а.с. 26), за подання апеляційної скарги 1362грн. - квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН35970 від 08.02.2023).
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року - скасувати. Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Запорізькій області при винесенні постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №16ДПС-ФС від 22.09.2021.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №16ДПС-ФС від 22.09.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-східного міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44729283) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 2270грн. (за подання позову 908грн., за подання апеляційної скарги 1362грн.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 06.07.2023 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 06.07.2023 року.
В повному обсязі постанова виготовлена 10.07.2023..
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя С.В. Чабаненко