06 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 340/9443/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2022, ухваленою суддею Брегея Р.І., по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,-
23 листопада 2021 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки в меншому розмірі ніж передбачено законом; зобов'язати Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 позовну заяву залишено без розгляду в частині вимоги про перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2020 рік.
Не погодившись з ухвалою суду , позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник зазначив, що строк звернення до суду, не пропущений, оскільки на спірні правовідносини поширюється позовна давність у 3 роки, а про порушене право дізнався з листа Департаменту від 27 вересня 2021 року.
Переглядаючи справу, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами ч. 1ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Враховуючи вищевикладені положення правових норм та обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позивач отримав одноразову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі, який вважає меншим, ніж той, котрий встановлений законом.
Тому про невідповідність розміру вимогам закону мав дізнатися в день виплати коштів.
Посилання апелянта на те, що про порушені права він дізнався після отримання листів відповідача від 27.09.2021 року №Б-1372, яким йому відмовлено в проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги до 5 травня, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки разова грошова допомога є щорічною виплатою і позивач, отримуючи дані виплати, повинен був дізнатися про порушене право та звернутися до суду в межах строків, встановлених КАС України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Приймаючи викладене до уваги, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта не спростовують прийняте рішення судом першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150,151,152-154,312, 316, 325, 328, 329, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров
суддя Ю. В. Дурасова