10 липня 2023 р. Справа № 480/4338/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко) по справі № 480/4338/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Сумській області від 31.08.2021 №0022230-1303-1811 в частині визначення (нарахування) ОСОБА_1 податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачують фізособи, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем невірно визначено ставку, за якою має обчислюватись податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже вимога про сплату боргу в цій частині є незаконною.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно віднесено приміщення, яке перебуває у власності ОСОБА_1 до будівель промисловості, не враховано довідку Грунської сільської ради, яка підтверджує його приналежність до майстерні для потреб власного сільськогосподарського виробництва.
Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що рішеннями Грунської сільської ради встановлено різні ставки податку для "будівель промисловості" в залежності від коду, тоді як відповідачем не зазначено до якого саме виду було віднесено нежитлове приміщення позивача та яким чином ним обрано ставку податку.
Вказані обставини, на думку апелянта, призвели до невірного розрахунку податковим органом податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що є підставою для скасування податкової вимоги в цій частині.
ГУ ДПС у Сумській області (далі - відповідач) не надав суду відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 має у власності нежитлову будівлю (майстерню) загальною площею 1 920,1 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.12.2017, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13-14).
03.06.2021 ГУ ДПС у Сумській області відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачені фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
- №0451158/2-2404-1811 за 2018 р. в розмірі 7 148,53 грн;
- №0451158/1-2404-1811, за 2019 р. в розмірі 16 025,15 грн;
- №0451158-2404-1811 за 2020 р. в розмірі 16 625, 83 грн. (а.с.16-18).
30.08.2021 контролюючим органом сформовано податкову вимогу №0022230-1303-1811, зокрема, щодо наявності станом на 29.08.2021 заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачують фізособи, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 39 799,51 грн. (а.с. 22).
Позивач, вважаючи вимогу протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обчислення відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об'єкт нежитлової будівлі (майстерні) за податковий період 2018 - 2020 роки здійснено з вимогами чинного законодавства України, що свідчить про правомірність спірної вимоги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до пункту 266.1.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. 266.2.1 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;
Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що в звязку з перебуванням у власності у ОСОБА_1 нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , 03.06.2021 податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №0451158/2-2404-1811, №0451158/1-2404-1811 та №0451158-2404-1811, якими нараховано позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачені фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 - 2020 рр. в загальній сумі 39 799,51 грн.
Вказані податкові повідомлення - рішення, як зазначає позивач, були отримані ним у липні 2021 р., доказів оскарження їх в судовому порядку матеріали справи не містять і судом не встановлено, отже є чинними.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, на час прийняття спірної вимоги (30.08.2021), суми податків були узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.
Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п 2.2 Розділу II Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України податковим органом було сформовано спірну податкову вимогу від 30.08.2021.
Враховуючи, що за податковими повідомленнями-рішеннями відбулося узгодження грошових зобов'язань, тому у позивача виник обов'язок їх сплатити, а після закінчення строку сплати в нього виник податковий борг, а у контролюючого органу - обов'язок вжити заходів для його погашення, зокрема надіслати платникові податкову вимогу щодо погашення суми податкового боргу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, вживаючи заходи щодо погашення податкового боргу шляхом формування спірної податкової вимоги, діяв відповідно до вимог та у спосіб, передбачені приписами чинного податкового законодавства України.
Натомість, доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку відповідачем суми грошового зобов'язання фактично зводяться до незгоди з податковими повідомленнями - рішеннями, на підставі яких у ОСОБА_1 виник податковий борг та не є підставами для скасування податкової вимоги.
Суд першої інстанції також помилково вдався до оцінки правильності нарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проте дійшов правильних висновків щодо правомірності оскаржуваної податкової вимоги.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, однак з інших підстав та мотивів, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав та мотивів.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 по справі № 480/4338/22 - змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши його в редакції цієї постанови. У іншій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова